Ухвала суду № 44376312, 25.05.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"25" травня 2015 р. Справа № 806/5595/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Лялевич С.С. ,

за участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дії та бездіяльності протиправними та зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв"язку з інвалідністю та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення і виплати такої допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 та зобов"язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

Постанову оскаржив представник Міністерства оборони України, який вважає судове рішення незаконним, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, залишення поза увагою суду приписів Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

На думку заявника на момент звільнення 26.10.1995 року ОСОБА_3 з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п"ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.

Крім того, зміни, що внесені до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" набули чинності з 01 січня 2007 року, а тому дія цієї правової норми не може поширюватись на позивача, оскільки він звільнений із служби до 01.01.2007 року.

На підставі наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР та Збройних Силах Республіки Білорусь з 01.08.1970 по 31.10.1995, і звільнений наказом Міністра оброни Республіки Білорусь від 26.10.1995 № 0295 (а.с. 16).

Із довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 12.06.2014 № 3/793 вбачається, що у період з 19.02.1984 по 06.03.1986 ОСОБА_3 проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях (а.с. 18).

Згідно довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 10.11.2014 №1208, полковник у відставці ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку офіцерів запасу Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату з 09.10.1996 по даний час (а.с. 19).

Як свідчить витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1841 від 04 липня 2014 року Центральної військово-лікарської комісії МО України, множинне вогнепальне осколкове поранення, закрита черепно-мізкова травма-контузія головного мозку(1985 рік), та хронічний холецисто-панкреатит, як наслідок перенесеної в ДРА у 1985 році малярії рецидивуючого перербігу,- пов"язаня з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.21).

Наявні у ОСОБА_3 захворювання стали підставою для встановлення йому 31 липня 2014 року Житомирською обласною МСЕК ( довідка серії 10 ААВ № 830721 ) другої групи інвалідності з 28.07.14 р. внаслідок поранення, контузії головного мозку, захворювання, що пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.22).

09 вересня 2014 року. позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

Погоджуючись із правом позивача на виплату одноразової грошової допомоги, Житомирський облвійськкомат надіслав заяву ОСОБА_3 та додані ним документи для прийняття рішення Департаменту фінансів МО України (а.с.25).

Проте, листом № 248/3/6/1872 від 03.11.2014 року Міністерство Оборони України відмовило ОСОБА_3 у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що останній проходив військову службу у Республіці Білорусь, з якою не укладалося міждержавних Угод щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.26).

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки виплата зазначеної допомоги гарантована йому Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , у зв"язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 набув із встановленням групи інвалідності 31.07.2014 року і це право грунтується приписах ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, приймаючи до уваги наступне.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення ОСОБА_3 групи інвалідності, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 :

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Матеріалами справи безспірно підтверджено, що поранення, контузія та захворювання ОСОБА_3 пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби в Демократичній Республіці Афганістан у період з 19.02.1984 по 06.03.1986, а не під час проходженням військової служби у Республіці Білорусь.

Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3, як військовослужбовець Збройних сил СРСР, що у 1985 році отримав поранення, контузію та захворювання, які пов"язані з виконанням обов"язків військової служби в країні Афганістан, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Суд правильно вказав у висновках, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, а тому доводи відповідача про те, що нова редакція (з 1 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача, - є безпідставними.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до обгрунтованого висновку про неправомірність відмови Міністерства оборони України позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання , що мали місце в період її проходження.

Доводи відповідача про непоширення дії ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" щодо виплати одноразової грошової допомоги на позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" травня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10025

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України пр-т Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4-третій особі: - ,