Ухвала суду № 44376268, 18.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 820/441/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/441/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області (відповідач), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області від 05.08.2014 року №0000492206.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. зазначений адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківської області від 05.08.2014 року №0000492206.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, саме: п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 7, 9, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена фактична перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт (довідку) №1102/20/40/22/НОМЕР_1 від 17.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зв.б. а.с. 43).

На підставі вказаного акту перевірки №1102/20/40/22/НОМЕР_1 від 17.07.2014 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000492206 від 05.08.2014 року, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3013,40 грн (а.с. 7).

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернулась до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування штрафних санкцій став висновок про проведення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО та без роздрукування відповідного розрахункового документу на суму 10,65 грн та реалізація та зберігання не облікованого в установленому законодавством порядку товару за місцем реалізації та зберігання на суму 1505,70 грн.

Так, колегією суддів встановлено, що вказані висновки про встановлені порушення, зафіксовані в акті перевірки, здійснені контролюючим органом ході проведення перевірки шляхом проведення контрольної закупки.

Відповідно до п. 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

З пояснень свідка ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні в Харківському окружному адміністративному суді 01.04.2015 року, вбачається, що у день перевірки ОСОБА_2 зайшла до кафе ФОП ОСОБА_1 для проведення контрольної закупки. Нею було придбано товар "Шейк", за який вона розрахувалась 20-ти гривневою купюрою та їй було надано здачі. Однак, за її словами, позивачем не надано розрахунковий документ за вказаний товар, після чого зайшов ревізор-інспектор ОСОБА_3 Надалі ними ФОП ОСОБА_1 повідомлено про перевірку та про проведення контрольної закупки. ОСОБА_2 повернуто товар позивачу, на що позивачем повернуто кошти. Зі слів свідка ОСОБА_2 позивачем не було надано жодних документів на наявний товар.

Свідок ОСОБА_3, який разом з ОСОБА_2 проводив перевірку позивача, спираючись на те, що пройшло дуже багато часу, не зміг повідомити чи разом зайшли до закладу ФОП ОСОБА_1 чи спочатку ОСОБА_2 зайшла та провела контрольну закупку, а потім він зайшов. Також повідомив, що після того, як представились, він підійшов до вітрини з товаром та переписав товар, на який не надано документів.

Отже, свідок ОСОБА_3 не зміг підтвердити факт проведення контрольної закупки інспектором ОСОБА_2.

Проте, позивачем в судовому засіданні 25.03.2015 року зазначено, що в день перевірки вона провела обслуговування клієнта і присіла за столик посеред її закладу і в цей час зайшли чоловік та жінка підійшли до неї та представилися перевіряючими. Чоловік підійшов до барної стійки, за якою знаходилась вітрина з товаром, що перебував на реалізації, та почав щось писати. Жінка - інспектор знаходилась біля позивача та запитувала про наявність патентів на торгівлю, ліцензію на торгівлю спиртними напоями, документів на касовий апарат, які ОСОБА_1 принесла. Документи, які б свідчили про облік товару, який знаходиться у неї на реалізації, перевіряючи не питали, хоча вони ведуться та зберігаються у сейфі, що знаходиться в приміщенні, де проводиться реалізація товару.

Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_4 від 01.04.2015 року, у день перевірки він знаходився у кафе ФОП ОСОБА_1 та чекав на свого знайомого, в цей час до вказаного закладу зайшли двоє молодих людей (чоловік та жінка), які одразу підійшли до ОСОБА_1 та почали з нею розмовляти. Надалі чоловік підійшов до вітрини і почав щось писати, а ОСОБА_1 вийшла до іншої кімнати та принесла якісь папери.

Отже, з пояснень позивача та свідка ОСОБА_4вбачається, що контрольної закупки напою "Шейка" у ФОП ОСОБА_1 в день перевірки не відбулось.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не надано до суду належних доказів проведення контрольної закупки з їх документальним підтвердженням, крім пояснень інспекторів, які проводили перевірку, а тому висновок перевіряючих про проведення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО та без роздрукування відповідного розрахункового документу на суму 10,65 грн не доведено належними доказами.

Наступним порушенням, встановленим в ході спірної перевірки контролюючим органом зазначено реалізацію та зберігання не облікованого в установленому законодавством порядку товару за місцем реалізації та зберігання на суму 1505,70 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-XIV).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За змістом п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п.п. 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Таким чином, вимогами чинного законодавства прямо передбачено зберігання первинних документів у бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Згідно п.1.2 Правил оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затверджених постановою Правління Укоопспілки №153 від 18.09.1997 року, споживчі товариства, споживспілки, їх власні і спільні підприємства, організації (об'єднання) (далі - підприємства) забезпечують оформлення і облік руху товарів та готівки своїми об'єктами роздрібної торгівлі і громадського харчування: магазинами, відділами, секціями, кіосками, буфетами, павільйонами, ларками, автомагазинами тощо (далі - об'єктами роздрібної торгівлі) шляхом складання і подання товарно-грошових звітів та ведення Книги надходження товарів.

Положеннями п.1.3 зазначених Правил передбачено, що матеріально відповідальні особи об'єктів роздрібної торгівлі зобов'язані у встановлені строки і за відповідний період подавати в бухгалтерію підприємства товарно-грошові звіти про рух і залишки товарів, тари і грошових коштів за встановленими формами.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Правил, об'єкти роздрібної торгівлі ведуть Книги надходження товарів, які знаходиться у завідуючого об'єктом роздрібної торгівлі або уповноваженої ним особи (продавець) і надають службовим особам, які мають посвідчення на право проведення перевірки.

Записи про надходження товарів проводяться в Книзі завідуючим (ою) відразу після їх прийняття на підставі відповідних прибуткових документів (товарно-транспортних накладних, прибутково-видаткових накладних, квитанцій про прийняття товарів на комісію, актів переоцінки тощо) у роздрібних цінах (цінах продажу) з кожного найменування окремо (п.4.7 Правил ).

В ході проведення перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено відомість (додаток до акту перевірки), в якій було зазначено про наявність фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлених під час перевірки на загальну суму 1505,70 грн. У відомості вказано про відсутність прибуткових накладних на перелічені товари, внаслідок чого зроблено висновок про порушення встановлено обліку товарних запасів.

Колегією суддів встановлено, що позивачем ведеться Книга обліку доходів і витрат відповідно до первинних документів видаткових накладних, які зберігається в магазині за місцем реалізації товарів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст.178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Як встановлено із Книги обліку доходів і витрат, записи до вказаної книги (зокрема, в графі 4 "реквізити документа, що підтверджує понесені витрати") носять систематичний характер та підтверджуються наданими позивачем накладними і свідчать про те, що не обліковані залишки товарно-матеріальних цінностей у позивача відсутні.

Також на підтвердження ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації позивач надав до суду накладні, які свідчать про наявність у позивача належним чином облікованих товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися в місці їх реалізації під час перевірки.

За таких обставин, враховуючи викладені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає про не підтвердження відповідачем як суб'єкта владних повноважень встановлених під час перевірки порушень ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/441/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.