Ухвала суду № 44376172, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р.Справа № 820/1497/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2015р. по справі № 820/1497/15

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання дій неправомірними та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - ТУ ДСА в Луганській області, відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області по нарахуванню позивачу заробітної плати за період часу з 26 жовтня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218 грн. 00 коп.

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області заборгованість із заробітної плати у сумі 9598 грн. 90 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 21.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є працівником Перевальського районного суду Луганської області з 28.08.1995 року відповідно до наказу голови суду від 30.08.1995 року, є державним службовцем та на час подання позову має 9 ранг державного службовця, що відповідає 5 категорії.

Під час роботи в суді обіймала різні посади: секретаря судового засідання з 28.08.1995 року, консультанта суду з 19.11.2002 року, з 01.07.2011 року переведена на посаду секретаря судового засідання, а з 12 листопада 2012 року обіймає посаду старшого судового розпорядника (а.с.13-14).

У спірному періоді, тобто з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, позивач відпрацювала 13 робочих днів у жовтні 2014 року, після чого з 20 жовтня 2014 року по 18 листопада 2014 року включно перебувала у відпустці, а з 19 листопада 2014 року вийшла на роботу та пропрацювала до кінця місяця, що підтверджується відповідними табелями обліку використання робочого часу ( а.с. 24-31).

З наявного в матеріалах справи розрахункового листа вбачається, що позивачу за жовтень 2014 року нараховано 5408,43 грн., з яких: посадовий оклад 688,43 грн., доплата за ранг 50,87 грн., надбавка від окладу та рангу 92,41 грн., премія 101,65 грн., надбавка за вислугу років (25%) 184,83 грн., відпускні - 1073, 04 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 1218 грн., індексація прибутку 389,64 грн., відпускні - 1609,56 грн., всього утримано: 1081,47 грн., з яких: прибутковий податок 535,07 грн., ЄСВ держслужбовців (6,1%) 166,28 грн., ЄСВ держслужбовців (6,1%) з відпуск. 65,45 грн., військовий збір (1,5%) 81,13 грн., прибутковий податок - 135, 36 грн., ЄСВ держслужбовців (6,1%) з відпуск. 98,18 грн.(а.с.15).

При цьому, за спірний період за рахунок економії фонду заробітної плати позивача було премійовано та встановлено надбавку за високі досягнення у праці: за жовтень 2014 року у розмірі 10 % (накази №№ 116, 117 від 15.10.2014 року), за листопад 2014 року у розмірі 10 % (накази №№ 127, 128 від 24.11.2014 року) ( а.с. 18-21).

ОСОБА_1 в своєму позові зазначила, що нарахування їй заробітної плати проводилось без урахування норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 26.10.2014 року, та яким внесено зміни до ст.144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а тому відповідач повинен виплатити їй заробітну плату в розмірі 9598,90 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими та, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області по нарахуванню позивачеві заробітної плати за період часу з 26 жовтня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн., та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 9598,90 грн. слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діє на підставі Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 05.04.2011р. за №82.

У своїй діяльності управління керується Конституцією і законами України та іншими нормативно-правовими актами та цим положенням.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Стаття 13 Закону України "Про оплату праці" визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. за № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови), згідно якої розмір посадового окладу старшого судового розпорядника районного суду складає 554 грн.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною першою статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Відповідно до підпункту 59 пункту 5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII, частину першу вищевказаної статті було доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.".

Вищевказаний Закон України "Про прокуратуру" було опубліковано в газеті "Голос України" № 206 (5959) від 25.10.2014р.

Згідно з пунктом першого Розділу XII Закону України "Про прокуратуру", вищевказана норма набрала чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 26.10.2014.

Водночас, згідно з підпунктом 2 пункту 13 Розділу XIIІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.

Водночас, згідно з положеннями статей 142, 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.

З огляду на викладене, територіальне управління Державної судової адміністрації може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 зазначеного Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснення нарахування заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснено відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про державну службу" та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню позивачеві заробітної плати за період часу з 26 жовтня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 1218,00 грн., задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 9598,900 грн., оскільки вона є похідною від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача, в задоволенні якої судом відмовлено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2015р. по справі № 820/1497/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2015 р.