Ухвала суду № 44376164, 20.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.Справа № 820/463/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/463/15

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 3 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п. 16.1.3 ст. 16, п.п. 36.1 ст. 36, п. 31.1 ст. 31, п. 59.1, 59.1 ст. 59, п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач у річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 рік (декларація №1300020885 від 30.04.2013р.) та 2013 рік (№1400025357 від 11.04.2014р.) самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 1260,00 грн. та 1044,00 грн. відповідно (а.с.47-52).

Зазначені суми грошових зобов'язань були у добровільному порядку сплачені відповідачем, що підтверджується квитанціями №3338 від 14 лютого 2013р. на суму 1260,00 грн. та №8749 від 25.03.2014р. на суму 1044,00 грн.

Разом з тим, з облікової картки платника податків вбачається, що зазначені суми частково були зараховані в рахунок погашення зобов'язань за деклараціями №1300020885 від 30.04.2013р. і №1400025357 від 11.04.2014р., а частина в рахунок погашення заборгованості минулих років з 24.03.2009р. по 22.12.2014р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що квитанціями №ПН1472 від 19.03.2009р., №3338 від 14.02.2013р., №8749 від 25.03.2014р. підтверджено виконання ОСОБА_1 податкового обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, тому твердження позивача щодо наявності у відповідача податкової заборгованості у розмірі 1701,26 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями п.54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п.59.1 ст.59 ПК України).

В матеріалах справи міститься корінець податкової вимоги №2180-25 від 16.07.2014р., з якого вбачається, що станом на 15.07.2014 р. у відповідача наявна податкова заборгованість у розмірі 1616,71 грн. Зазначена податкова вимога була направлена на адресу відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач самостійно нарахував та сплатив у повному обсязі податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 та 2014 роки.

Разом з тим, контролюючий орган сплачені суми частково зарахував в рахунок погашення заборгованості минулих років з 24.03.2009р. по 22.12.2014р., що підтверджується даними облікової картки відповідача.

Як встановлено судовим розглядом, контролюючим органом 02.02.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення №000160171070, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1747,50 грн.

19 березня 2009 року відповідач через установу банку - АКБ "Європейський", сплатив у повному обсязі нараховані контролюючим органом зобов'язання, що підтверджується квитанцією №ПН1472 (а.с.46). Однак, у зв'язку із ліквідацією АКБ "Європейський", платіж по сплаті ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1747,50 грн. до державного бюджету не було перераховано.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04. 2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок утримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та утримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону № 2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно із ст.ст.22.3, 22.4 Закону № 2346-III, розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону №2346-III).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону №2346-III, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п. 16.1.3 ст. 16, п.п. 36.1 ст. 36, п. 31.1 ст. 31, п. 59.1, 59.1 ст. 59, п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 820/463/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.