Ухвала суду № 44376150, 25.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р.Справа № 816/3735/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Філатова Ю.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі №816/3735/14

за позовом ОСОБА_1

до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області третя особа ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови від 01.11.2006 року № 519 в частині надання громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 24,82 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та була передана в постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням 15 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області від 29.02.2000 року та рішенням 10 сесії 23 скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 19.04.2000 року громадянину ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 28 га, ріллі на території Шилівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів, для розширення фермерського господарства, у зв'язку з чим до державного акту серії НОМЕР_1 від 19.07.1993 року внесено відповідні доповнення.

Рішенням 27 сесії 23 скликання Шилівської сільської ради від 19.09.2001 року "Про стан використання рільних земель селянських (фермерських) господарств на території сільської ради", серед іншого, вказано голові СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_3 на незадовільне використання земельних ділянок та необхідність вжиття заходів по боротьбі з бур'янами на забур'янених земельних ділянках, які не використовуються протягом поточного року. Підставою слугувало не здійснення СФГ "Михайлів хутір" оброблення земельних ділянок загальною площею майже 40 га.

15.04.2002 року ОСОБА_3 звернувся до сесії Шилівської сільської ради із заявою, згідно якої просив вилучити земельну ділянку орендовану СФГ "Михайлів хутір" у зв'язку з неможливістю ефективно обробляти землю, через несприятливу економічну ситуацію.

Рішенням 1 сесії 24 скликання Шилівської сільської ради від 16.04.2002 року відмінено рішення 15 сесії 23 скликання від 29.02.2000 року "Про надання в постійне користування земельної ділянки площею 28,0 га." та припинено дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 39,3 га з головою СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_3

21.01.2005 року голова СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_3 звернувся до голови Зіньківської РДА із заявою про вилучення земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні площею 22,3 га, у зв'язку з неможливістю подальшого обробітку.

Розпорядженням голови Зіньківської РДА №19 від 24.01.2005 року припинено СФГ "Михайлів хутір" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,3 га. )державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Шилівської сільської ради 19.07.1993 року за № 1) наданою для ведення селянського (фермерського) господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради в зв'язку з добровільною відмовою землекористувача. Зобов'язано голову СФГ "Михайлів хутір" ОСОБА_3 повернути земельну ділянку згідно акту прийому-передачі в стані придатному для подальшого використання за цільовим призначенням та здати державний акт на право постійного користування землею, серії ПЛ №1, зареєстрований Зіньківською районною радою 19.07.1993 року за №1 до районної державної адміністрації (а.с. 46).

01.11.2006 року Зіньківською РДА прийнято розпорядження № 519 "Про передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого передано в оренду ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 55,54га, із земель запасу на території Шилівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років.

Позивач, успадкувавши після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 корпоративні права засновника юридичної особи СФГ "Михайлів хутір", не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження, звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржене розпорядження Зіньківська РДА діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст (ст. 12 Конституції України).

Пунктом 7 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до них зокрема належить добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно положень ч. 3 та ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 22,3 га відбулось з ініціативи ОСОБА_3 шляхом подання відповідної заяви та у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Під час судового розгляду встановлено, що після добровільної відмови ОСОБА_3 від права постійного користування земельною ділянкою 22,3 га, дана ділянка була вилучена з його користування, що підтверджується довідкою Відділу Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області №01-09/741 від 10.10.2014 року, відповідно до якої вказано, що в користуванні СФГ "Михайлів хутір" та гр. ОСОБА_3 відсутні будь-які земельні ділянки розташовані на території Шилівської сільської ради.

Колегія суддів зауважує, що оскільки земельні ділянки використовувались ОСОБА_3 для ведення СФГ "Михайлів хутір" товарного сільськогосподарського виробництва, а тому неточності щодо зазначення найменування особи якій припинено право постійного користування земельною ділянкою не впливають на суть прийнятного розпорядження, оскільки не позбавляють можливості ідентифікувати правовідносини, що припинилися та з ініціативи кого вони були припинені.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками розгляду поданих ОСОБА_2 документів, Зіньківською РДА 01.11.2006 року прийнято розпорядження № 519 "Про передачу в оренду земельної ділянки", згідно якого передано в оренду земельні ділянки загальною площею 55,54 га, із земель запасу на території Шилівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 5 років.

На підставі викладеного, у зв'язку із добровільною відмовою ОСОБА_3 від права постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірної передачі ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки на підставі оскарженого розпорядження.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження відповідач діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі №816/3735/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі №816/3735/14 за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2015 р.