Ухвала суду № 44376136, 19.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р.Справа № 820/1155/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/1155/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.01.2015 року №0000042220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.01.2015 року №0000042220.

Індустріальна об'єднана Державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку відповідача, висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 19.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс", оскільки останнім апеляційна скарга не подавалася.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Лідіс" (код ЄДРПОУ 33605504) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "ГОЛЛ" (код ЄДРПОУ 34757157) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, результати якої оформлені актом від 31.12.2014 року №4646/20-36-22-03-07/33605504, яким зафіксовано порушення: п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати в бюджет суми податку на додану вартість сього у сумі 1130767 грн., у т.ч.: за серпень 2014 року на суму 1130767 грн. (а.с. 23-32).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000042220 (а.с. 20).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту передбачений положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.3 статті 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Судовим розглядом встановлено, що 13.08.2014 року між ТОВ "НВП Лідіс" (покупець) та ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" (продавець) укладено із договір купівлі-продажу №258, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначеному договорі. Поставка товару проводиться на підставі підписаної сторонами специфікації, в якій вказується асортимент, вартість та кількість товару, у відповідності до заявок покупця (а.с.34-36).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: рахунком-фактури (а.с. 39), видатковими накладними: №1308 від 13.08.2014 року, №1408 від 14.08.2014 року, №1508 від 15.08.2014 року, №1808 від 18.08.2014 року, №1908 від 19.08.2014 року, №2008 від 20.08.2014 року, №2108 від 21.08.2014 року, №2208 від 22.08.2014 року, №2608 від 26.08.2014 року, №2708 від 27.08.2014 року, №2808 від 28.08.2014 року, №2908 від 29.08.2014 року (а.с. 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62), податковими накладними: №223 від 13.08.2014 року на загальну суму 59999,75 грн., в т.ч. ПДВ 9999,97 грн., №251 від 14.08.2014 року на загальну суму 58980,35 грн., в т.ч. ПДВ 9830,06 грн., №284 від 15.08.2014 року на загальну суму 59765,28 грн., в т.ч. ПДВ 9960,88 грн., №310 від 18.08.2014 року на загальну суму 59963,16 грн., в т.ч. ПДВ 9993,86 грн., №349 від 19.08.2014 року на загальну суму 59765,28 грн., в т.ч. ПДВ 9960,88 грн., №373 від 20.08.2014 року на загальну суму 58870,10 грн., в т.ч. ПДВ 9811,68 грн., №384 від 21.08.2014 року на загальну суму 59162,80 грн., в т. ч. ПДВ 9860,47 грн., №425 від 22.08.2014 року на загальну суму 59999,99 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №470 від 26.08.2014 року на суму 59954,02 грн., в т. ч. ПДВ 9992,34 грн., №495 від 27.08.2014 року на загальну суму 59999,75 грн., в т.ч. ПДВ 9999,97 грн., №519 від 28.08.2014 року на загальну суму 39738,71 грн., в т.ч. ПДВ 6623,12 грн., №533 від 29.08.2014 року на загальну суму 42205,66 грн., в т.. ПДВ 7034,28 грн. (а.с. 65-76).

Оплата по договору купівлі - продажу від 13.08.2014 року здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується платіжним дорученням №76 від 02.09.2014 року (а.с. 38).

Також матеріалами справи встановлено, що між позивачем (замовник) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) 22.03.2012 року укладено договір перевезення вантажу №22031 (а.с. 77-78), за умовами якого перевізник зобов'язується організувати перевезення вантажу відправника у кількості вказані у товарно-транспортній накладній, а замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу. Доставка вантажу підтверджується складеними товарно-транспортними накладними (а.с. 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63). Послуги надані перевізником сплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 80). На підтвердження виконання укладеного договору позивачем надано до суду акти здачі-прийому послуг (а.с. 81), рахунком - фактури (а.с. 82), талоном замовника (а.с. 83-94).

Придбані товари за договором купівлі-продажу №258 від 13.08.2014 року використано у господарській діяльності позивача, а саме: на виконання договору №2208/14-1 від 22.08.2014 року, за умовами якого замовник (ТОВ "ВЕЙ-ЛІМІТЕД") доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується виконати комплекс робіт по ремонту мостів, а замовник зобов'язується прийняти роботу та сплатити за неї (а.с. 95-96).

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується документами первинного обліку: договірною ціною, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, платіжним дорученням , податкові накладні (а.с. 97-150).

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно помилковості висновків Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області викладених в акті перевірки від 31.12.2014 року про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, з підстав встановлення в листі державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 27.10.2014 року №2505/7/20-36-22-03-09 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" (код ЄДРПОУ 34757157) за серпень-вересень 2014 року" факту нереальності здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання, з огляду на наступне.

Пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, у контролюючого органу не було законних підстав робити висновок про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом лише на підставі листа про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки контрагент позивача фактично не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" досліджені не були.

При цьому, посилання контролюючого органу на той факт, що свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість контрагента позивача анульовано, а тому позивачем безпідставно віднесено суми до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, є безпідставними, оскільки згідно свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" анульовано 22.10.2014 року, тоді як термін дії договору від 13.08.2014 року №258 до 28.08.2014 року.

Отже, як на час укладання договору купівлі-продажу №258, так і на момент проведення фактичних операцій з купівлі - продажу ТМЦ, ТОВ "ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД" було зареєстроване як платник податків та зборів, та мало статус платника податку на додану вартість, що підтверджується витягом з ЄДРСР, свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість №200125762 (а.с. ).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки від 31.12.2014 року №4646/20-36-22-03-07/33605504 про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено до сплати в бюджет суми податку на додану вартість сього у сумі 1130767 грн., у т.ч.: за серпень 2014 року на суму 1130767 грн. є безпідставними.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Доводи Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області викладенні у апеляційній скарзі за змістом ідентичні з поданими до суду першої інстанції запереченнями на адміністративний позов, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. по справі № 820/1155/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.