Ухвала суду № 44376114, 21.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р.Справа № 820/20788/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/20788/14

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа Гончаров С.І., відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8), що полягає у невключенні даних ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 р., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №43681 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) "Планер".

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8) включити дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №43681 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) "Планер".

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8) надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1), яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 33-Б) здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Ренійським РВ ГУМВС України в Одеській області 11.10.2010 p., адреса проживання: АДРЕСА_1) згідно до Договору №43681 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) "Планер" зa рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

5. Судові витрати покласти на відповідачів по справі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 21.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.07.2014 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ" (далі за текстом - ПАТ "КБ "УФС") та ОСОБА_1 укладений договір №43681 банківського вкладу (депозиту) "Планер" (далі за текстом - Договір №43681).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору ПАТ "КБ "УФС", в особі начальника відділення №2 у м. Донецьку Зарочинцевої Олени Василівни, приймає від вкладника грошові кошти в сумі 11987,49 євро у тимчасове строкове користування на строк до 08.08.2014 р. Згідно з п.1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 5,75 процентів річних.

Згідно з платіжним дорученням № TR.57978.1060.85 від 03.07.2014 р. банк прийняв від платника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, як вкладника, грошові кошти в сумі 11987,49 євро (193840,33 грн.) на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3, призначення платежу "Перерахунок грошових коштів на депозитний договір № 43681 від 03.07.2014 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року № 717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 р. № 119, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС».

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС», для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про відсутність позивача в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, його представник звернувся до Уповноваженої особи Фонду із адвокатським запитом від 15.12.2014 року про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду (а.с. 13-14).

За результатами розгляду запиту, Уповноважена особа Фонду в листі від 17.12.2014 р. за № 001/1306 повідомила, що договір банківського вкладу № 43681 від 03.07.2014р. та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними, відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України (а.с. 15).

Вважаючи зазначені дії відповідача-1 щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом неправомірними, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачами доведено суду правомірність своїх дій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452 (далі - Закон № 4442).

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції Фонду (далі - Положення № 14).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону № 4452 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 27 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону № 4452, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 ст. 37 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;

7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;

8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;

9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

З наведеної норми частини 2 ст. 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону № 4452, Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

При цьому, нормами Закону № 4452 не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі № 4452 зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними.

Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст. 38 Закону № 4452, створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014 року.

Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта, який володів значними коштами.

Зокрема, в платіжному дорученні платником вказаний ОСОБА_4.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 24.04.2014 року між ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40241, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 12 161,57 євро.

24.04.2014 року між ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40247, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 17 001,59 доларів США.

Крім того, 24.04.2014 року між ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_4 було укладено Договір банківського вкладу № 40406, відповідно до умов якого вкладник розмістив у банку кошти в розмірі 200 000,00 грн.

У зв'язку із військово-політичною ситуацією в країні та тією обставиною, що головний офіс ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" знаходиться в місті Донецьк, Банк перестав виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо видачі вкладів.

Таким чином, вкладник ОСОБА_4 мав отримати відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200 000 гри. по всім своїм вкладам.

В свою чергу, 03.07.2014 року між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу № 43681, згідно якого Банк відкрив Позивачу вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 та зобов'язався прийняти від ОСОБА_6 вклад в розмірі 11 987,49 євро. Згідно з п. 2.3.1. Договору саме Вкладник був зобов'язаний внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний рахунок.

Натомість, 03.07.2014 року замість ОСОБА_1 суму вкладу за договором банківського вкладу № 43681 від 03.07.2014 року було перераховано на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 не Вкладником, а ОСОБА_4, який в свою чергу перерахував ці кошти безпосередньо зі свого вкладного (депозитного) рахунку НОМЕР_4.

Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами правочину, який є предметом даного спору, не передбачено можливості перерахування коштів на рахунок вкладника іншою особою, що також підтверджує обставини визнання його нікчемним.

Також встановлено, що ОСОБА_1 був ідентифікований та введений до ОДБ ПАТ "КБ "УФС" 02.07.2014 р. о 19.17 год., хоча операцію із зарахування коштів на вклад № 43681 було проведено 03.07.2014 р.

З огляду на зазначене, власник грошового вкладу із значною сумою подрібнював (розбивав)/розподіляв свій вклад (грошові кошти на банківському рахунку) на суми до 200 000 гривень і цими подрібненими частками фактично «перекидав» кошти на рахунки інших довірених фізичних осіб, в тому числі і позивача. Після здійснення такої фінансової операції особа, на рахунок якої надходила грошова сума, фактично набувала гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200 000 грн. безпосередньо від Фонду, а власник вкладу отримував перевагу перед іншими кредиторами Банку, що є порушенням п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Таким чином, відповідач-1 дійшов висновку, що вказані дії відбувались з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а за рахунок отримання коштів безпосередньо від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

За результатами роботи вказаної Комісії, 10.11.2014 року складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.

З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 року, Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014 р. № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно з переліком.

Слід також зауважити на те, що на виконання рішення виконавчої дирекції Фонду, Уповноважена особа Фонду, звернулась із заявою від 26.11.2014 р. до МВС України про наявність в діях осіб ознак складу злочину.

Згідно з матеріалами справи, відкрито провадження №12014100040017478 за фактом зловживання службовими особами ПАТ «КБ «УФС» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває (а.с 56).

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки реальних коштів позивачем не вносилось, то укладений договір між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» є нікчемним.

З огляду на викладене, дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів щодо невключення позивача є правомірними, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду, що полягає у невключенні даних позивача до повного переліку вкладників та зобов'язання Уповноважену особу Фонду включити дані позивача до повного переліку вкладників, зобов'язання Фонду здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачами доведено правомірність своїх дій, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 820/20788/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2015 р.