Ухвала суду № 44376052, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2917/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 р. по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень та застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ФОП ОСОБА_5, та просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0003271700 та №0003251700 від 18.08.2014 року, вимоги про сплату боргу №Ф1У від 18.08.2014 року та рішення про застосування штрафних санкцій №0003291700 від 18.08.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника апелянта від 14.05.2015 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку із несвоєчасністю його подання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися , тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Спрощена система оподаткування є спеціальним податковим режимом який відповідно з п.11.3 ст.11 ПК України передбачає особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів зазначений у гл. 1 розділу XIV ПК України.

На підставі п. 292.9 ст. 292 гл.1 ПК України доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані на спрощеній системі оподаткування, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу XIV ПК України.

Зокрема до розділу IV ПК України законодавцем включені ст. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст.177, п. 178.2 ст.178, які на думку відповідача порушені позивачем, незважаючи на той факт, що їх дія не розповсюджується на доходи від господарської діяльності платника єдиного податку.

Відповідно п.п.2 п. 297 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 пп.293.3.1 п. 293 ст. 293 ПК України.

Відповідно до п. 183.4 ст.183 ПК України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів реєстраційна заява платника ПДВ подається не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно п.291.3. ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.п.3 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України з 01.01.2012 року визначено критерій обсягу доходу для третьої групи - фізичних осіб - підприємців у річній сумі що не перевищує 300000 гривень.

Відповідно до пп. 291.5.3 п.291.5 ст.291 не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (розділ XIV Спеціальні податкові режими главаї «Спрощена система оподаткування обліку та звітності» Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-УІ).

Згідно пп.3 п.293.8 ст.293 ПК України платники єдиного податку третьої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, у наступному податковому (звітному) кварталі за поданою ними заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Судом 1-ої інстанції було встановлено ,що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 04.05.1999 року за НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Баштанській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області в якості платника податків з 13.05.1999 року за НОМЕР_2.

В період з 13.08.2014 року по 15.08.2014 року на підставі наказу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 11.08.2014 р. за №495 та повідомлення від 11.08.2014 року №105 головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Фунт Оленою Анатоліївною, була проведена документальна позапланова документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного соціального внеску за період з 01.08.2011 року по 31.08.201 року , у який ФОП ОСОБА_4 відповідно до заяви (вх. № 9973/10 від 16.12.2010 року).перебував на спрощеній системі оподаткування.

За результатами перевірки було складено Акт від 18.08.2014 року №274/17-2905916277, яким встановлено порушення позивачем абз.4 п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" від 03.07.1998 року №727/98 (в редакції Указу Президента України №746/99 від 28.06.1999 року), в результаті донараховано єдиного податку за серпень 2011 року за використання неоформлених найманих працівників в сумі 141,90 грн.; п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1.2 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено зниження податку з доходів фізичних осіб за серпень 2011 року в сумі 3183,96 грн.; п.3.2, п.3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 року №46/18784, що призвело до подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків 1-ДФ за ІІІ квартал 2011 року; абз.2 п.1 ст.4, п.1 ст.7, п.1 п.5 п.7 ст.8, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI, донараховано єдиного соціального внеску за серпень 2011 року в сумі 8981,52 грн. На підставі вищевказаного Акту перевірки Баштанською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Миколаївській області були прийняті податкові повідомлення-рішенні від 18.08.2014 року №0003271700, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4489,95 грн., від 18.08.2014 року №0003251700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 141,90 грн. та рішення від 18.08.2014 року №0003291700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 5388,91 грн.

Вищевказані рішення були отримані позивачем 01.09.2014 року.

Судом 1-ої інстанції щодо виявлених податковим органом порушень було встановлено ,що згідно будівельного контракту № 6 від 25.08.2011 року приватний підприємець ОСОБА_4- "Підрядник" та Баштанська районна рада, - "Замовник", уклали на виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт: поточний ремонт кабінетів адмінприміщення Баштанської районної ради на суму 70 000 грн. Строки виконання робіт: початок - 20 серпня 2011 року, закінчення - 31 серпня 2011 року.

Згідно Договору підряду №4 від 01.08.2011 року між ФОП ОСОБА_7 "Підрядником" та ФОП ОСОБА_4 "Замовником", Підрядник зобов'язався виконати роботи по поточному ремонту кабінетів адміністративного приміщення Баштанської районної ради .

Згідно із табелем обліку робочого часу та розрахунковими платіжними відомостями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за липень -вересень 2011 року обліковувалися та отримували платню від ФОП ОСОБА_7 на підставі договорів з ОСОБА_12 та ОСОБА_13О від 11.04.2011 року, яки були розірвані з 14.09.2011 р. та договорів від 01 червня 2011 року з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яки були розірвані з 14.09.2011 р.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт Кк 6 від 25.08.2011 року ФОП ОСОБА_4 роботи виконано у повному обсязі, у вигляді прямих витрат включено заробітну плату найманих робітників у сумі 22019 грн.

ФОП ОСОБА_4 на підтвердження сплати виконаних будівельних робіт надано платіжне доручення на суму 70 000 грн.

Трудові договори з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - найманими працівниками ФОП ОСОБА_4 не укладав найманої праці зазначених осіб не використовував, заробітної плати не виплачував.

У серпні 2011 року ФОЛ ОСОБА_4 єдиний податок нараховувався та сплачувався лише на саму фізичну особу-підприємця, без найманих працівників.

Згідно з абз. 3 п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (в редакції Указу Президента України № 746/99 від 28.06.1999року), у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Таким чином, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо наявності підстав для задоволення позову , так як належними та достатніми доказами не було доведено використання ФОП ОСОБА_4 у серпні 2011 року праці найманих працівників , без оформлення трудових правовідносин належним чином, та наявності підстав для відповідного збільшення суми єдиного податку на 50% за вказаний період та проведення нараховання податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників в сумі 3183,96грн., проведення нарахування єдиного внеску, заниження бази оподаткування та фонду по нарахуванню заробітної плати за III квартал 2011 року (серпень 2011 року) на суму 22019 грн., також відсутні докази притягнення позивача до кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, що пов'язані із відносинами останнього з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (по ст. 172 "Грубе порушення законодавства про працю" Кримінального кодексу України), та накладання на позивача адміністративного стягнення за результатами вчиненого адміністративного правопорушення (по ст.41 "Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці", ст. 1634 "Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи" Кодексу про адміністративні правопорушення), а посилання апелянта на зворотні обставини є безпідставним, так як порушення у податковій звітності у розрахунку суми доходу нарахованого на користь платника податків та утриманого з нього податку (ф-1-ДФ) за 3 квартал 2011 року не може бути достатнім доказом скоєння вищенаведених порушень та тільки є самостійною підставою для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином , апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення , а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 р. - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.