Ухвала суду № 44375982, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1539/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Ступакової І.Г.

Лук’янчук О.В.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Інтерфлот" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014р. по справі за адміністративним позовом Приватного малого підприємства "Інтерфлот" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 4.03.2014р. за №0001801501 та за №0001791501,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014р. Приватне мале підприємство "Інтерфлот" (далі Підприємство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 4.03.2014р. за №0001801501 та за №0001791501.

В обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство посилається на те, що ДПІ в період з 28.01.2014р. по 8.02.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013р.

За результатами перевірки відповідачем 14.02.2014р. складено акт за №321/14-04-15-01-19/20862643 у висновках якого зазначено, що позивач здійснював операції з постачання послуг ремонту суден на загальну суму 147642,5дол. США, що становить 1180106,5грн. (курс: 7,993грн.). Між тим, у платника податків відсутні докази ввезення та вивезення за межі митної території України суден, на замовлення нерезидентів, попередньо ввезених та вивезених за межі митної території України не позивачем або утримувачем - нерезидентами. Тому, такі операції не відносяться до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, а підлягають оподаткуванню за основною ставкою 20%.

На підставі таких висновків ДПІ 4.03.2014р. прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001801501 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 167944грн. та штрафними санкціями на суму 83972грн.; №0001791501 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 14237,75грн.

Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно прийняті оскаржувані рішення, оскільки ним не порушено норм чинного законодавства. На вимоги відповідача було надано всі докази, які засвідчують здійснення експортних послуг, до яких застосовується нульова ставка. Всі операції підтверджено документально. Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014р. у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та правомірно зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки останній не здійснював ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України суден, відповідно до своїх контрактів, а тому послуги, які надавав позивач не відносяться до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що в період з 28.01.2014р. по 8.02.2014р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013р..

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 14.02.2014р. за №321/14-04-15-01-19/20862643.

4.03.2014р. на підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001801501 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 167944грн. та штрафними санкціями на суму 83972,00грн. та за №0001791501 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 14237,75грн..

Підставою для прийняття вищезазначених повідомлень-рішень став висновок податкового органу про те, що Підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2013р. на суму 56951грн., та занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у розмірі 167944грн..

Перевіряючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що перелік операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, передбачено Податковим Кодексом України.

Пунктом 185.1 ст.185ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.б п.195.1.3 ст.195ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання послуг, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів-монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, який перевірявся, позивач здійснював операції з постачання послуг ремонту суден на загальну суму 147642,5дол. США/1180106,5грн. (курс: 7,993 грн.), а саме: у квітні 2013р. послуги ремонту судна "Сормовский-32" згідно з контрактом №9 від 24.12.2012р. з нерезидентом Parkside International Services Ltd (Akara Bldg, 24 De Castro Street Wickhams Cay I, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) на загальну суму 93743,5дол. США/749292 грн.; у вересні послуги ремонту судна "Сормовский-36" згідно з контрактом №1/06 від 11.06.2013р. з нерезидентом Yucatan Shipping Company Ltd." (Malta) на загальну суму 36479дол. США/ 291576,65 грн.; у жовтні послуги ремонту судна "Сормовский-29" згідно з контрактом №3/06 від 26.06.2013р. з нерезидентом Carlsbad Shipping Investors Corp (Panama City, Republic of Panama) на загальну суму 17420дол. США/ 139238 грн..

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що рухоме майно (судна) для виконання ремонтних робіт попередньо були ввезені та вивезені за межі митної території України не позивачем або отримувачами-нерезидентами, а іншими підприємствами, а саме: морське суховантажне судно "Сормовский-32" було ввезене і вивезене підприємством ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан"; морське суховантажне судно "Сормовский-29" було ввезене і вивезене підприємством Філія АСК "Укррічфлот" ХССРЗ ім.Комінтерну; морське суховантажне судно "Сормовский-36" було ввезене і вивезене підприємством ПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан".

Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду позивачем не було надано до суду вантажно-митні декларації, які б свідчили про реальність ввезення зазначених вище суден Підприємством на митну територію України з поміщенням їх у митний режим тимчасового ввезення або переробки на митній території України.

Крім того, судова колегія неодноразово відкладала розгляд справи та надавала час позивачу для надання інформації про попереднє ввезення ПМП "Інтерфлот" на митну територію України суден для виконання ремонтних робіт та їх вивезення за межі митної території України, однак підприємством не надано доказів, які б спростували висновки ДПІ.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що операції з постачання послуг ПМП "Інтерфлот" по ремонту суден, не відповідають вимогам п.п.195.1.3 п.195.1 ст.195ПК України, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо ввезення на митну територію України рухомого майна для виконання таких робіт та його вивезення за межі митної території України ПМП "Інтерфлот", що було вірно встановлено судом першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Інтерфлот» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді:

І.Г. Ступакова

О.В. Лук’янчук