Ухвала суду № 44375969, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3473/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Шеметенко Л.П.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2014 року № 0001002200 (з урахуванням змін позовних вимог) /т. 2, а.с. 96/.

Свої позовні вимоги ТОВ «Інтерпромтех» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Корабельному районі ГУ Міндоходів у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період 2013 - 2014 років, результати якої відображені в акті від 4 листопада 2014 року № 891/14-05-22-00/32655884 /т. 1, а.с. 20-77/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на 618393 гривень.

Зміст порушень полягав у лише документуванні отримання послуг від ПП «Пегас Буд», ПП «Північ Буд» і ПП «Євроальянсбуд» без їх реального здійснення в натурі.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2014 року № 0001002200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 927590 гривень (основний платіж - 618393 гривень, штрафні санкції - 309197 гривень) /т. 1, а.с. 17/.

До вищенаведених висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Так, у позивача та зазначених контрагентів малися розбіжності податкового кредиту з податковими зобов'язаннями, на 2014 рік контрагенти позивача не знаходилися за своєю податковою адресою і у податкових органів не було можливості провести зустрічні звірки зазначених контрагентів та отримати від них господарську документацію у зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням.

Крім того, у ПП «Пегас Буд» відсутня реєстрація податкових накладних по продажу товарів придбаної номенклатури у своїх контрагентів (ланцюг постачання). Підприємство (основний вид діяльності - будівництво) покупало товари, які не могли бути використані в основній діяльності. Наприклад гачки рибальські, рамки для фотографій тощо. Одночасно, надавало послуги декільком суб'єктам господарської діяльності, які знаходяться за різними адресами, що з урахуванням трудомісткості робіт, пересування між місцями їх виконання тощо є сумнівним.

У ПП «Північбуд» має місце пересортування товарної номенклатури, що свідчить нереальність усіх господарських операцій. Здійснювало документальне оформлення отримання товару по безтоварним ланцюгам постачання. Підприємство (основний вид діяльності - будівництво) покупало товари, які не могли бути використані в основній діяльності. Наприклад шкарпетки, гаманці тощо.

ПП «Євроальянсбуд» з травня по липень 2014 року зареєструвало податкові накладні з дробленням суд сформованого податкового кредиту до 10 000 гривень. Підприємство (основний вид діяльності - будівництво) покупало товари, які не могли бути використані в основній діяльності. Наприклад цукор-пісок, стільці тощо.

Окрім того, позивач, під час перевірки, не надав податковому органу інформацію щодо осіб, які чергували на пропуску до території підприємства; результати їх опитування щодо потрапляння працівників контрагентів на територію підприємства; журнал реєстрації осіб, що потрапляють на підприємство; перелік працівників контрагентів. Що виконували роботи; перелік відповідальних осіб, що здійснювали нагляд за роботою зазначених працівників.

Будь-яких інших правових чи фактичних підстав для прийняття спірних рішень у податкового органу не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит може бути збільшено виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, господарські операції, що здійснені в натурі призводять до реальних змін майнового стану платників податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГК Україні, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Частиною 1 ст. 3 вищенаведеного Закону передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 2 ст. 3 того ж Закону передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 5 того ж Закону передбачено, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Таким чином, наявність змін майнового стану (сукупність усіх майнових прав та обов'язків) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій доводяться виключно даними бухгалтерського обліку за відповідний період. При цьому, такі дані повинні мати вигляд грошового вимірника.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган, в ході вищенаведеної перевірки, взагалі не досліджував зміни майнового стану позивача (на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності) у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операції з зазначеними контрагентами.

Отже, у нього взагалі не мається належних та допустимих доказів лише документального оформлення отримання послуг від зазначених контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав іншим суб'єктам господарської діяльності послуги з відновлення, зборки і монтажу металевих виробів та приладів /т. 2. а.с. 97-102/.

Вищенаведені роботи виконувались позивачем з залученням сил інших суб'єктів господарської діяльності, у тому числі вищенаведених контрагентів.

Так, позивач уклав з вищенаведеними контрагентами договори про отримання послуг з відновлення, зборки і монтажу металевих виробів та приладів /т, 1, а.с. 26-46, 55-63, 67-73, 104-232, т. 2, а.с. 1-90/.

Працівники зазначених контрагентів виконували наведені роботи на території позивача (журнал обліку працівників, які прибули у відрядження до підприємства) /т. 1. а.с. 92-98/.

Вищенаведеними контрагентами, після виконання зазначених робіт, було надано позивачу первинну документацію (податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) /т. 1, а.с. 46-49, 63-65, 73-74, 104-232, т. 2, а.с. 1-90/.

Отримані послуги були оплачені позивачем у повному обсязі /т. 1, а.с. 104-232, т. 2, а.с. 1-90/.

До правильності заповнення вищенаведеної документації у податкового органу заперечень не було.

Як самостійно зазначено податковим органом в акті перевірки, усі вищенаведені контрагенти позивача, на час надання зазначених послуг, мали основні засоби, трудові ресурси, рахунки з грошовими коштами тощо (ресурси для надання вищенаведених послуг власними чи залученими силами) /т. 1. а.с. 50, 65, 74/.

Отже, вищенаведені докази, є належними та допустимими, у розумінні норм діючого законодавства, на підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу у зв'язку з наступним.

Так, відсутність чи наявність рибальських гачків, стільців, шкарпеток тощо (товару) жодним чином не заважало зазначеним контрагентам надати позивачу саме послуги, які до того ж не передбачали використання зазначеного товару під час їх надання. Такий самий вплив на товарність зазначених операцій має й їх (контрагентів) відсутність за податковою адресою майже через рік після виконання послуг у повному обсязі. Окрім того, з вищенаведених обставин не вбачається будь-яких перешкод на надання вищенаведених послуг зазначеними контрагентами з використанням залучених сил інших суб'єктів господарської діяльності.

Окрім того, з норм діючого законодавства не вбачається, що податкові порушення контрагентів мають будь-який вплив на податкові зобов'язання платників податків. Наприклад, участь у безтоварних ланцюгах постачання, махінації з податковою звітністю тощо. Тобто, податкова відповідальність є індивідуальною.

Отже, у податкового органу маються докази про можливі порушення лише вищенаведених контрагентів, а не безпосередньо позивача.

Таким чином, усі докази у справі, як кожний окремо, так і у їх сукупності, свідчать виключно про те, що позивач отримував вищенаведені послуги в натурі.

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромтех» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2014 року № 0001002200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 25 травня 2015 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/