Ухвала суду № 44375893, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/6899/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - не з'явився

представника позивача - Ситник О.П. (довіреність від 05.12.2014 року)

представника позивача - Давидова Н.Я. (довіреність від 10.12.2014 року)

представника позивача - Сіротюк О.М. (наказ від 02.07.2007 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аквачіз» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Аквачіз» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 01.12.2014 року №0001882208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26 330 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 21 064 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5 266 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» не грунтуются на законі та суперечать фактичним обставинам справи, ці операції підтверджені належним чином складеним договором, бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбаний товар використано для здійснення оподатковуваних господарських операцій з подальшого його продажу, тому відповідачем протиправно зменшено податковий кредит та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року вказані вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.11.2014 року №6878/22-08/35179708 «Про результати виїзної документальної перевірки ПП «Аквачіз» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» за травень 2014 року».

Зазначеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за травень 2014 року на загальну суму 21 064 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що перевіркою неможливо підтвердити факт поставок товару ПП «Аквачіз» від постачальника ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП», з урахуванням відсутності необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності. У зв'язку з чим, за висновком ДПІ, правочин, укладений між позивачем та ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП», здійснений без мети реального настання правових наслідків та є безтоварним.

Такого висновку відповідач дійшов з урахуванням висновку акту перевірки ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» від 30.07.2014 року №2153/26-55-22-07/39033887, яким не підтверджено господарські відносини платника податків за період 01.04.2014 року по 30.06.2014 року, у зв'язку із відсутністю підприємства за податковою адресою, відсутністю у нього необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не має реального характеру, тобто без фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, податковий орган вказав, що відсутність факту постачання товару від ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» також підтверджується відсутністю у позивача первинних документів щодо подальшого використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, у зв'язку із чим дійшов висновку, що відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач скористався своїм правом на оскарження акту перевірки в адміністративному порядку, проте скаргу позивача було залишено без задоволення, висновки акту перевірки - без змін, а на підставі виявлених порушень прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.12.2014 року №0001882208 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 21 064 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5 266 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивача за операціями з ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» підтверджується первинними документами, з яких вбачається фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності, висновки акту перевірки про безтоварність операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями є неправомірним та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, не підтверджені податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цього товару.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 01.04.2014 року між позивачем та ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» укладено договір поставки №1-0104, за яким ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» зобов'язується поставити ПП «Аквачіз» товар, а ПП «Аквачіз» - прийняти та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання умов договору, отримання та використання у власній господарській діяльності товару позивач надав видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та рахунки на оплату товару.

Оплата товару проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по рахунку ПП «Аквачіз».

Транспортування товару здійснювалось із залученням позивачем перевізника товару на арендований ПП «Аквачіз» склад.

Також, судом першої інстанції встановлено, що товар, придбаний у ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП», використано позивачем в господарській діяльності шляхом його реалізації відповідним суб'єктам господарювання.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими документами можливо встановити виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП», фактичне здійснення господарських операцій щодо купівлі товару, його кількість, асортимент, оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки акту перевірки контрагента позивача, вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з таким контрагентом, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що контролюючий орган при наданні оцінці господарським операціям як фіктивним вийшов за межі своїх повноважень, оскільки такими правочини можуть визнаватись за рішенням суду.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно надано оцінку доказової бази податкового органу, яка ґрунтується лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача як на належний доказ в підтвердження доводів податкового органу про безтоварність та відсутність виконання господарських операцій, адже цим актом фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю податковим органом щодо платників, а реальність господарських операцій таких платників не є предметом такої перевірки.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» на момент операцій з позивачем є діючим підприємством, відомості у встановленому законом порядку про припинення його діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесено, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, доводи податкового органу про відсутність у позивача первинних документів щодо подальшої реалізації товару спростовується наявними в матеріалах справи податковими, видатковими накладними, довіреностями на право отримання товарно-матеріальних цінностей, регістрами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ТРАНСФЕРГРУПП» та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно оспорюваного рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аквачіз» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька