Ухвала суду № 44375512, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20687/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Комунального підприємства «Автотранспортник» Деснянської районної у місті Києві ради про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Автотранспортник» Деснянської районної у місті Києві ради (далі - КП «Автотранспортник» ) про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 98 648,61 грн. та земельного податку з юридичних осіб у сумі 163 085,06 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року позов задоволено частково: стягнуто з КП «Автотранспортник» Деснянської районної у місті Києві ради (код ЄДРПОУ 32106047) до Державного бюджету (на р/р 31115029700004, код платежу 14010100, УДКСУ у Деснянському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 39466328) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 98 648 (дев'яносто вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 61 (шістдесят одна) коп., а в задоволенні іншої частин вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились представник апелянта та представник позивача, просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 98 648,61 грн. є податковим боргом, наявність якого документально підтверджена. Що ж стосується вимоги про стягнення з КП «Автотранспортник» земельного податку у сумі 163 085,06 грн., то ці дії є безпідставними, оскільки відповідач, в даному випадку, не являється платником податку на землю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подавались до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме за періоди з січня 2012 року по грудень 2013 року.

Упродовж 2014 року КП «Автотранспортник» частково сплачено заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 43 093,00 грн.

При цьому, самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем сплачені не в повному обсязі.

Крім того, позивач також вважає, що відповідачем не сплачено земельного податку з юридичних осіб у сумі 163 085,06 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 203.2 ст. 203 цього Кодексу платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За визначенням Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14).

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України ).

Отже, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідно до положень п. 54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Проте, з досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем сплачені не в повному обсязі.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було скеровано податкові вимоги від 07.12.2009 року № 1/2284 (на суму податкового боргу 9765,90 грн.) та від 21.01.2010 року № 2/120 (на суму податкового боргу у розмірі 10305,41 грн.), про що свідчить повідомлення про вручення поштового повідомлення адресату.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи документи підтверджують заборгованість відповідача з податку на додану вартість у розмірі 98 648,61 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції КП «Автотранспортник» не надавалися в оренду, у власність чи постійне користування земельні ділянки на території Деснянського району.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Тобто, відповідач, в даному випадку не являється платником земельного податку з юридичних осіб.

У зв'язку з чим у встановленому чинним законодавством порядку відповідачем надавалась позивачу уточнююча податкова декларація зі сплати земельного податку за 2014 рік (а.с. 81 - 82).

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року по справі за адміністративним позовом заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Комунального підприємства «Автотранспортник» Деснянської районної у місті Києві ради про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26.05.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 26.05.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.