Ухвала суду № 44375499, 21.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18831/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шаманської Анни Станіславівни про скасування рішення від 06.10.2014 року №16284818 та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідачів просив залишити оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2006 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (Виконавець), з одного боку, та ОСОБА_4 (Інвестор), з іншого боку, було укладено договір №2-34/2006 інвестування будівництва житлового будинку.

Інвестором було внесено у рахунок фінансування будівництва Виконавця кошти у розмірі 479 994,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.04.2006 року сплачено суму в розмірі 297000 грн. та квитанцією №66 від 10.04.2006 року було сплачено суму в розмірі 179994,00 грн.

26.10.2010 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (Виконавець), з одного боку, та ОСОБА_4 (Інвестор), з іншого боку, було укладено Додаткову угоду №1 до договору №2-34/2006 інвестування будівництва житлового будинку, відповідно до якої враховуючи заяву інвестора від 22.10.2010 року, Виконавець погоджується на заміну особи Інвестора громадянкою ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.код НОМЕР_1), в зв'язку з чим сторони взаємно прийшли до згоди викласти в преамбулі та у реквізитах договору найменування Сторін у наступній редакції: 1.1. Державне підприємство МО України «Укрвійськбуд», іменоване надалі «Виконавець», в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту підприємства, з одного боку, і громадянка ОСОБА_2, іменований (а) надалі «Інвестор», з іншого боку.»

Сертифікатом відповідності КВ №165131050209 підтверджується введення в експлуатацію будинку.

Розпорядженням Святошинської РДА від 13.03.2014 року №149 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

17.09.2014 року представник позивача звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, загальною площею 117,70 кв.м.

Разом з заявою було подано наступні документи: оригінал Договору інвестування будівництва жилого будинку №2-34/2006 від 10.01.2006 року та його копія; оригінал Додаткової угоди №1 від 26.10.2010 року до Договору інвестування будівництва жилого будинку №2-34/2006 від 10.01.2006 року та його копія; копія Інвестиційного договору №2 на будівництво жилого будинку від 09.04.2003 року; Довідка від 06.05.2014 року; Витяг з реєстру інвесторів житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06.05.2014 року; акт прийому-передачі квартири НОМЕР_2 від 06.05.2014 року; копія Договору оренди земельних ділянок від 26.01.2005 року; копія Сертифікату серії КВ №165131050209 від 15.04.2013 року; копія Розпорядження №149 від 13.03.2014 року; оригінал технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 та його копія.

06.10.2014 року позивач отримав Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень №16284818, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, оскільки заяву про державну реєстрацію прав пов'язаних з відчуженням нерухомого майна подано після державної реєстрації обтяжень встановлених щодо цього майна.

Вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято дане рішення позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Станом на дату подання позивачем заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснювалась відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Згідно з пунктом 8 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 15 Порядку №868 встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч.9 ст. 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Аналогічна норма міститься й у пункті 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, який передбачає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.10.2014 року №16284818 слугувало те, що у ході розгляду заяви встановлено наявність обтяження нерухомого майна щодо якого подано заяву, державний реєстратор послався на приписи ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року, згідно з якою державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

В матеріалах справи міститься реєстраційна справа, зокрема, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис, здійснений Державним реєстратором Гребенюк Оленою Іванівною Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.04.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі Постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 01.04.2014 року серія та номер: 42060173.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

Тому, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Враховуючи, що на момент подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно арешт зазначеного майна знято не було, державний реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права власності.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26.05.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 26.05.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.