Постанова № 44375194, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 року

справа № 808/8614/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. по справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про визнання неправомірними дій та скасування припису,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача під час проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка"; скасувати припис Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №158/07 ПЗ від 17.09.2013р.; заборонити відповідачу використання будь-якими чином акта проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка", проведеної на підставі направлення на перевірку №695 від 10.09.2013р. та наказу №686 від 10.09.2013р. 11.09.2013 р. (з 11:00 год. по 16:00 год.) а також припису №158/07 ПЗ від 17.09.2013р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної екологічної інспекції в Запорізькій області під час проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Благовіщенка”. Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції в Запорізькій області № 158/07 ПЗ від 17.09.2013. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 11.09.2013 по 12.09.2013 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами СТОВ “Благовіщенка”, за результатами якої складено акт.

Відповідно до висновків акту в ході перевірки СТОВ “Благовіщенка” встановлено порушення ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України “Про надра”, а саме відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

На підставі висновків акту перевірки, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області було видано припис №158/07 ПЗ від 17.09.2013, яким зобов'язано СТОВ “Благовіщенка” отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на свердловини №42/1н, №01-ВП до 10.11.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправності дій відповідача під час проведення перевірки та скасування припису суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача під час проведення перевірки та неправомірності винесеного припису, у зв’язку з відсутністю встановленого відповідачем порушення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Таким чином, доводи позивача про відсутність обов’язку отримання спеціального дозволу на користування надрами, з огляду на наявність дозволу на спеціальне водокористування №5684/Зап, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Запорізькій області з 08.07.2011 терміном дії до 31.12.2015 року є безпідставними.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

При цьому, відповідно до зазначеного вище дозволу, виданого позивачу на спеціальне водокористування ліміт забору води з підземних джерел встановлений в цілому понад 300 кубічних метрів на добу. Крім того, відповідно до звітів про використання води за ІІ квартал 2013 року, ІІІ та IV квартали 2012 року забор води позивачем здійснювався понад 300 кубічних метрів на добу.

Крім того, однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Так, матеріали справи свідчать, що відповідно до КВЕД 2010 серед видів діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів та ін., а артезіанські свердловини СТОВ “Благовіщенка” використовує для крапельного зрошування овочів.

Таким чином, враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача обов’язку на отримання спеціального дозволу на користування надрами та відповідно щодо протиправності виданого відповідачем припису.

Доводи позивача щодо користування правом мовчазної згоди на користування надрами, оскільки він приймав заходи для отримання спеціального дозволу на користування надрами, але Мінприроди не надано відповіді на подані заяви не відповідають обставинам справи.

Так, матеріали справи свідчать, що на подані відповідачем заяви Міністерством екології та природних ресурсів України було надано відповідь від 30.05.2013 року №8791/06/10-13, в якій було зазначено, що 29.05.2013 року комісією з питань погодження надання надр у користування була розглянута можливість отримання СТОВ “Благовіщенка” погодження Мінприроди на надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки водозабору підземних вод в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області та прийнято рішення повернути документи на доопрацювання у зв’язку з поданням документів не в повному обсязі та їх невідповідністю вимогам законодавства.

Також необґрунтованими є висновки суду першої інстанції з приводу позовних вимог щодо дій відповідача під час проведенню перевірки.

Так, дії відповідного органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Відомості акта перевірки є лише фіксацією інформації, зібраної контролюючим органом при реалізації покладених на нього функцій, які також не порушують права чи законні інтереси платника.

Крім того, висновки за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків.

Оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи неповно з’ясував обставини справи та допустив порушення у застосуванні норми права, що регулює спірні правовідносини, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 р. – скасувати в частині задоволених позовних вимог та в задоволенні позовних вимог, в цій частині, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенка" – відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 19.05.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим