Постанова № 44375175, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 804/17332/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/17332/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішенням відповідача про відмову у державній реєстрації прав з огляду на те, що самочинно побудоване майно не введено в експлуатацію, оскільки право власності на будівлю виникло на підставі рішення суду, в якому визначено таке буз введення в експлуатацію.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014р. позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 1відповідачем подано апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував вимоги п. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за якими державна реєстрація прав проводиться після прийняття відповідного майна в експлуатацію у встановленому законом порядку. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта відповідно до п.5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Враховуючи, що прийняття нерухомого майна в експлуатацію є обов'язковою передумовою проведення державної реєстрації прав на таке майно, спірне рішення про відмову у реєстрації, є правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо задоволення скарги заперечив.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції на вбачається з матеріалів справи, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2012 року по справі №2/403/7092/12р., яке набрало законної сили 05 червня 2012 року, за ОСОБА_1 було визнано право власності без додаткових актів (сертифікатів) прийняття в експлуатацію на домоволодіння АДРЕСА_1.

26 вересня 2014 року з метою державної реєстрації на означене нерухоме майно позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із пакетом документів та заявою за реєстраційним номером №8313720.

Рішенням від 03.10.2014р. №16251481 зупинявся розгляд заяви про державну реєстрацію у зв'язку з необхідністю отримання відповіді на запит,а також подання заявником документу відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, довідку БТІ.

15 грудня 2014 року державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Василенком Благовістом Володимировичем було прийнято рішення №16506620 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що позивачем не подано документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача, який безпідставно відмовив у здійсненні державної реєстрації права власності за позивачем на нерухоме майно за наявності судового рішення про визнання права власності без введення об'єкта нерухомості в експлуатацію.

Колегія суддів вважає висновок суду помилковими з наступних підстав.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до пункту 10 Порядку у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком. Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку).

Таким чином, при визнанні права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду забудовник не звільняється від обов'язку прийняття об'єкта в експлуатацію, оскільки рішення суду про визнання права власності є лише одним із право встановлювальних документів, а питання готовності об'єкта до експлуатації, відповідності його технічним нормам та стандартам належить до виключної компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд першої інстанції послався також на те, що відповідач приймаючи оскаржене рішення, не врахував рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, що посвідчує право власності позивача на домоволодіння без додаткових актів (сертифікатів) прийняття домоволодіння в експлуатацію, а тому відповідач вийшов за межі своїх повноважень.

Проте питання виконання рішення суду врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Державний реєстратор у своїй діяльності керується приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який містить пряму вимогу щодо необхідності прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення необґрунтованого рішення, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову за наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/17332/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 22 травня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник