Постанова № 44375028, 20.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20 травня 2015 року Справа № 906/198/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

за участю представників:

позивача - Ключникова Тетяна Сергіївна ( довіреність № б/н від 02.03.2015 р. )

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Моноліт" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.15 р. у справі №906/198/15 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (м.Київ)

до приватного підприємства "Моноліт" (Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Наталівка)

про стягнення 81521,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.03.15 р. у справі №906/198/15 позов промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" до приватного підприємства "Моноліт" про стягнення 81521,25 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 55, 56).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "Моноліт" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що господарський суд Житомирської області неправомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки довіреність №23 від 20.02.2013р., виписана на директора підприємства Попенка Р.М. для отримання брухту та відходів чорного металу, підписана за отримувача довіреності, директора та гол.бухгалтера однією невідомою сторонньою особою, а не директором ПП «Моноліт» Попенко Р.М. гарантійний лист №96 від 26.06.2014 за директора ПП «Моноліт» Попенко Р.М. також виконано тією ж невідомою особою, що і підписи на довіреності.

Зазначає, що ПП «Моноліт» направила ПТК ТОВ «Агромат» претензію про повернення в добровільному порядку помилково отриманих грошових коштів.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.2015р. у справі №906/198/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким ТОВ «Агромат» у позові відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 65).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх.№11499/15 від 12.05.15р., арк.справи 77-79), в якому заперечує проти доводів скаржника.

На твердження апелянта про помилкове надіслання грошових коштів позивач стверджує, що зазначена сума з боку ПП «Моноліт» була перерахована не єдиним платежем, а восьми в проміжок часі близько півтора року, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. В призначенні платежу по платіжним дорученням відповідач посилався саме на договір або накладну.

А тому, відповідно ст.241 Цивільного кодексу України, такі дії з боку ПП «Моноліт» свідчать про часткове виконання свого зобов'язання за договором та його повне визнання та схвалення.

Вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Житомирської області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 р. у справі №906/198/15 внесено зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Дужича С.П., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.06.2015р. представник позивача заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.15 р. у справі №906/198/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача не з'явився у судове засідання, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою юрисконсульта ПП «Моноліт» Дубровика П.В., як доказ додав листок непрацездатності.

Колегія суддів звертає увагу, що з листка непрацездатності вбачається звільнення від роботи Дубровика П.В. з 15.05.2015р. до 18.05.2015р., тому зазначений листок непрацездатності не може свідчити про неможливість юрисконсульта зявитися в судове засідання апеляційної інстанції 20.05.2015р.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

09.01.2013 промислово-технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (продавець) та приватним підприємством "Моноліт" (покупець) було укладено договір №28 поставки брухту та відходів чорних металів, відповідно до якої продавець продає брухт та відходи чорних металів (іменовані надалі брухт) по якості відповідних ДСТУ 4121-2002, а покупець купує та оплачує його (п.1.1. договору).

Покупець оплачує продавцю вартість реалізованого товару з урахуванням послуг, наданих покупцем із розрахунку 1,95 грн. за 1 т без ПДВ (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено суму дійсного договору орієнтовно в розмірі 145899,00 тис. грн. і може бути змінена при зміні умов договору та відображена в специфікаціях до даного договору.

За пунктом 5.1. договору останній вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору, але не менше, ніж до дати закінчення взаєморозрахунків.

Як вбачається з видаткової накладної №841 від 20.02.2013р., на виконання умов договору, позивач передав відповідачу брухту на суму 1414521,25 грн. (арк.справи 10).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: банківських виписок, наявних в матеріалах справи (арк.справи 30-35), відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 60000,00 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 81521,25 грн.

14.11.2014 за вих. №1084 позивач направив відповідачу вимогу про оплату поставленого товару, яка ПП "Моноліт" була залишена без належного реагування (арк.справи 13).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Як встановлено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Суд першої інстанції, враховуючи ст.241 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку, що часткова оплата товару та гарантійний лист за вих. №96 від 26.06.2014 свідчать про прийняття його до виконання договору № 28 поставки брухту та відходів чорних металів від 09.01.2013 та наступне схвалення даного правочину відповідачем.

Зважаючи на зазначене, твердження представника скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

Колегія суддів, з огляду на викладене, вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення основного боргу в сумі 81521,25 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи відсутні докази на спростування позовних вимог, в тому числі докази проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Моноліт" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.03.15 р. у справі №906/198/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.