Постанова № 44374997, 20.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 908/459/15-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Плецької Ю.В. довіреність від 20.03.2015 року, Горського А.О. довіреність від 20.03.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2410 З/1-42) на рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.15 у справі № 908/459/15-г

за позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

до ТОВ "Тріумф-Авто"

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року (суддя Хуторной В.М.) позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності №02/11 від 11.10.2011 року, укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф - Авто». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф - Авто» (69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 230, кв. 27, код ЄДР 32040386) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДР 37573068, р/р 37186004004293 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) неустойку в розмірі 143409 (сто сорок три тисячі чотириста дев'ять) грн. 36 коп., відсотки в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 32267 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 10 коп. та інфляційні втрати в розмірі 89630 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 85 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф - Авто» (69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 230, кв. 27, код ЄДР 32040386) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДР 37573068, р/р 35417001078540 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) судовий збір в розмірі 6569 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 82 коп.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

05 квітня 2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7145).

У судове засідання, яке відбулось 20 травня 2015 року з'явились представники відповідача. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтвереджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (Том 1 а.с.67).

Під час розгляду справи у судовому засіданні відповідачем було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання додаткових доказів - довідки з поштового відділення на підтвердження не отримання копії ухвали суду про порушення провадження у справі №908/459/15-г (Том 1 а.с.42-43 ) та інформації стосовно виконання рішення у справі №5009/1045/12.

Розглянувши усне клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні, оскільки не отримана відповідачем копія ухвали суду про порушення провадження у справі №908/459/15-г (Том 1 а.с.42-43 ) була направлена на адресу місцезнаходження відповідача, що свідчить про належність повідомлення сторони про час та місце судового засідання, що виключає необхідність у наданні додаткової інформації з поштового відділення, для правильного вирішення розгляду справи. Відомості стосовно виконання рішення у справі №5009/1045/12 також містяться в матеріалах справи. Так в матеріалах справи наявна Постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві від 21.10.2014 року.

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на достатність часу для надання сторонами додаткових доказів та те, що строк вирішення спору (розгляду апеляційної скарги) обмежений двома місяцями. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 року скаргу було прийнято до провадження, а відтак строк розгляду господарського спору обмежений до 14 червня 2015 року.

Беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, достатність часу для надання додаткових доказів, двомісячний строк для апеляційної інстанції для вирішення спору по справі, колегія суддів вважає за необхідне відмовити відповідачу у відкладенні розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

11.10.2011 р. Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Продавець, позивач у справі) та ТОВ "Тріумф-Авто" (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір №02/11 купівлі продажу об'єкта права комунальної власності (надалі Договір №02/11).

Відповідно до п. 1.1 Договору №02/11, предметом цього договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.11.2008 №29 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 №40) та відповідно до наказів Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 29.03.2011 №98, від 14.04.2011 №121, від 18.04.2011 №123 (надалі об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №913111 від 17.05.2010 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №30441984, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2010 р. за №26674192 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 р за №31284536, дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №091447 від 09.12.2003 р. (дублікат серія САЕ №268554, виданий 06.01.2011 р.), право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1555848, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2011 р. за №29037123 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 р. за №31284210.

Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення 1 будівлі (літ. А-2), загальною площею 336,2 кв. м., будівля інв. №12000080 (літ. Б) загальною площею 92 кв. м., замощення 1, які розташовані за адресою: 69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнєцова, буд. 18 (п. 1.2 Договору №02/11).

За умовами п. 1.5 вказаного Договору повна вартість об'єкта приватизації складає 717046,8 грн., у т. ч. ПДВ.

Відповідно до п. 1.6 Договору №02/11, зазначений в цьому Договорі об'єкт приватизації продано за 717046,8 грн., з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2.1 Договору №02/11, розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Покупця №26008012290980 в АБ "Фінанси та Кредит" (або з інших рахунків Покупця, відкритих у банківських установах України) на рахунок Органу приватизації, протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менш 50% від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. На суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ відповідно до рахунку наданого Органом приватизації.

Договір №02/11 посвідчено нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 11.10.2011 р., реєстраційний №486.

В позовній заяві позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання щодо повної сплати за об'єкт приватизації за Договором №02/11 відповідач виконав частково, сплативши 358523,4 грн., що становить 50% ціни проданого об'єкту приватизації. З урахуванням приписів п. 2.1 Договору №02/11 остаточний розрахунок за проданий об'єкт приватизації настав - 10.12.2011 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 р. по справі №5009/1045/12 стягнуто з ТОВ "Тріумф-Авто" на користь Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму боргу за об'єкт приватизації за Договором №02/11 в розмірі 358523,4 грн. та пеню в розмірі 11418,72 грн. Вказане рішення на даний час не виконано.

Зазначаючи на тому факті, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати за Договором купівлі-продажу №02/11 належним чином не виконав, Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради заявлено позов про стягнення штрафних санкцій у розмірі 267591,05 грн. та розірвання Договору купівлі-продажу №02/11 від 11.10.2011 р.

З огляду на доведеність та фактичність позовних вимог, суд першої інстанції розірвав договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності №02/11 від 11.10.2011 року, укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" (69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 230, кв. 27, код ЄДР 32040386) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДР 37573068, р/р 37186004004293 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) неустойку в розмірі 143409 (сто сорок три тисячі чотириста дев'ять) грн. 36 коп., відсотки в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 32267 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 10 коп. та інфляційні втрати в розмірі 89630 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 85 коп.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, враховуючи:

-не застосування судом першої інстанції строків позовної давності до стягнення суми штрафу;

-притягнення відповідача до подвійної відповідальності за правопорушення, враховуючи рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/1045/12;

-необхідність повернення коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі -продажу;

-відсутності правових підстав для стягнення неустойки, відсотків, 3% річних та інфляційних витрат;

-порушення судом норм процесуального законодавства, з огляду на неотримання відповідачем копії позовної заяви

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується в повній мірі з висновками рішення суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи, 11.10.2011 р. Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Продавець, позивач у справі) та ТОВ "Тріумф-Авто" (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір №02/11 купівлі продажу об'єкта права комунальної власності.

Відповідно до п. 1.1 Договору №02/11, предметом цього договору є передача права власності на комунальне майно м. Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.11.2008 №29 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 №40) та відповідно до наказів Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 29.03.2011 №98, від 14.04.2011 №121, від 18.04.2011 №123 (надалі об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС №913111 від 17.05.2010 р., право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №30441984, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2010 р. за №26674192 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 р за №31284536, дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №091447 від 09.12.2003 р. (дублікат серія САЕ №268554, виданий 06.01.2011 р.), право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №1555848, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2011 р. за №29037123 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 р. за №31284210.

Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення 1 будівлі (літ. А-2), загальною площею 336,2 кв. м., будівля інв. №12000080 (літ. Б) загальною площею 92 кв. м., замощення 1, які розташовані за адресою: 69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнєцова, буд. 18 (п. 1.2 Договору №02/11).

Згідно з п. 1.5 вказаного Договору повна вартість об'єкта приватизації складає 717046,8 грн., у т. ч. ПДВ.

Договір №02/11 посвідчено нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 11.10.2011 р., реєстраційний №486.

Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 р. по справі №5009/1045/12 стягнуто з ТОВ "Тріумф-Авто" на користь Департамента комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму боргу за об'єкт приватизації за Договором №02/11 в розмірі 358523,4 грн. та пеню в розмірі 11418,72 грн. Вказане рішення на даний час не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 11.3 Договору №02/11 передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Відповідно до п. 5.1 Договору №02/11, покупець зобов'язався сплатити повну вартість об'єкту приватизації, зазначену в п. 1.5 цього Договору, у строк та на умовах, встановлених розділом 2 Договору.

За змістом частини 2 статті 27 ЗУ «Про приватизацію державного майна» виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що невиконання відповідачем взятих зобов'язань щодо повної оплати за Договором №02/11 в сумі 358523,4 грн. значною мірою позбавило позивача грошових надходжень до міського бюджету, на які він розраховував при укладенні договору, а тому таке порушення відповідачем умов договору є істотним.

Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові у справі №3-2806к07 від 11 вересня 2007 року, невиконання покупцем істотних умов договору в частині несплати у визначений договором строк коштів за викуплений об'єкт приватизації, є підставою для розірвання договору купівлі-продажу

Оскільки відповідач своє зобов'язання щодо повної сплати вартості об'єкту приватизації не виконав, позивач правомірно скористався своїм правом в силу п. 11.3 Договору № 02/11 на звернення до суду з вимогою про розірвання договору. З огляду на викладене, Договір №02/11 підлягає розірванню.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду, стосовно необхідності стягнення з відповідача неустойки у розмірі 143409,36 грн.

Згідно умов п. 7.2. Договору №02/11, у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору (тобто - до 10.12.2011 р.) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує Органу приватизації неустойку в розмірі 20% від повної вартості об'єкту приватизації з урахуванням ПДВ.

У відповідності до частини 4 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації» від 17 вересня 2008 р. № 846 визначено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

На необхідність застосування саме такого розміру неустойки (20 % від ціни за яку придбано об'єкт приватизації) у разі несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" строк зазначено також у постанові Верховного Суду України у справі №3-2806к07 від 11 вересня 2007 року.

Виходячи із змісту ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", постанови КМУ №846 та пункту 7.2 Договору, господарській суд дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з покупця неустойки у розмірі 20 відсотків від ціни продажу об'єкта, що становить 143409,36 грн.

Погоджуючись з позовними вимогами в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. в сумі 32267,1 грн. та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи той факт, що договір було зареєстровано 11.10.2011 р. кінцевою датою оплати є 10 грудня 2011 року. А відтак, починаючи з 11 грудня 2011 року відповідачем було прострочено оплату за договором купівлі продажу №02/11.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз вищезазначених положень законодавства вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення суми коштів - процентів у розмірі 2283,74 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, господарський суд прийняв до уваги пункт 2.1 договору. За приписами зазначеного пункту, розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Покупця на рахунок Органу приватизації, протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менш 50% від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. На суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ, відповідно до рахунку наданого Органом приватизації.

В той же час суд в якості підстави задоволення позовних вимог в цій частині визначив рахунок №13 від 14.12.2011 р. про сплату відсотків, отриманий, як було зазначено в мотивувальній частині рішення, відповідачем.

Однак колегія суддів вважає зазначену позицію суду хибною з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку сум позовних вимог (Том 1 а.с.11), позивач просить стягнути суму коштів у розмірі 2283,74 грн. на підставі пункту 2.1 договору, як відсотки за користування кредитом.

З приводу наведеного слід зазначити, що пункт 2.1 договору не містить в собі ознак кредитного зобов'язання.

Кредитними зобов'язаннями є зобов'язання, які виникають у зв'язку з наданням грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Втім в даному випадку позивачем не відбувалось надання грошових коштів відповідачу, а мало місце лише відстрочення сплати коштів у сумі 358523,40 грн. на 30 діб.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином цивільне законодавство визначає кредитодавця, як суб'єкта кредитних відносин, банк або іншу фінансову установу. Натомість, Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради будучи виключно виконавчим органом Запорізької міської ради до зазначеного переліку не відноситься та відповідно не має законодавчо визначених повноважень на надання кредиту так і отримання процентів за його користування.

З огляду на зазначене, позивачем помилково визначену суму у розмірі 2283,74 грн. як відсотки за користування кредитом.

Не підпадає й визначена позивачем сума коштів, як наслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, під категорію сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З наведеного випливає, що підставою застосування статті 692 ЦК України, у випадку відстрочення оплати коштів за договором купівлі продажу, є встановлення факту отримання товару покупцем. Втім в даному випадку відповідачем не було здійснено як отримання так і користування майном позивача. У відповідності по пункту 1.4 Договору, право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Жодних доказів фактичного використання об'єкта договору, позивачем не було надано. Таким чином, підстав для розгляду суми коштів 2283,74 грн., в контексті частини 3 статті 692 ЦКУ, як процентів за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів не вбачає.

Більш того, слід зауважити, що цивільне законодавство, в частині регулювання правовідносин в сфері приватизації державного майна на момент виникнення спірних правовідносин не передбачало, у зв'язку з відстроченням платежу за договором купівлі продажу об'єкта приватизації, можливість нарахування на суму відстроченого платежу відсотків.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги невизначеність в положенні пункту 2.1 договору самої суми відсотків яка підлягає стягненню у зв'язку з несвоєчасним внесенням відстроченої суми платежу.

Так пункт 2.1 договору визначає, що на суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ. Втім останнім не визначено безпосередньо розмір даної ставки (як то в одному розмірі, в подвійному та ін.), що унеможливлює визначити реальну суму, яка підлягає стягненню за даним пунктом договору.

При цьому, пункт 2.1 договору передбачає стягнення даної суми на підставі надання Органом приватизації відповідного рахунку. Позивач в розрахунку до позовної заяви (Том 1 а.с.11) вказав, з яким погодився і суд першої інстанції, про отримання, в порядку пункту 2.1. договору, відповідачем рахунку №13 від 14.12.2011 року. Однак матеріали справи не містять як самий рахунок №13 від 14.12.2011 року так і доказів його отримання відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про не визначення правової природи даної суми стягнення та не обґрунтованості її розрахунку, у зв'язку з цим про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції строків позовної давності до стягнення суми штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В силу ч. 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно з ч. 3 цієї статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положенням частини 4 зазначеної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності роз'яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

В той же час, матеріали справи свідчать, що копію ухвали суду про порушення провадження у справі №908/459/15-г (Том 1 а.с.42-43) було направлено на адресу місцезнаходження відповідача: м.Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 230, квартира 27, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 27 січня 2015 року.

З довідки ф. 20 наявної на поштовому конверті (Том 1 а.с.43) вбачається, що причина повернення за зворотною адресою копії ухвали суду про порушення провадження у справі №908/459/15-г є закінченням встановленого терміну зберігання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо Ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, який в межах пункту 3.9.1 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначив, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, судом було завчасно повідомлено відповідача про час та місце судового засідання, враховуючи дату слухання господарської справи у судовому засідання-18 лютого 2015 року, та надіслання копії ухвали сторонам 27 січня 2015 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п. 2 розділу ІІ вказаних Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на завчасне повідомлення судом відповідача про час та місце судового засідання, направлення копії ухвали суду про порушення провадження у справі №908/459/15-г на адресу його місцезнаходження, повернення поштового відправлення з посиланням на закінченням строку зберігання, відповідач був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що виключає можливість у відповідача заявляти про сплив позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач помилково визначає факт розірвання договору, стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних як притягнення до подвійної відповідальності за правопорушення, враховуючи рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/1045/12, яким було стягнуто з відповідача 358523,4 грн. та пеню в розмірі 11418,72 грн.

Відповідач помилково застосовує в даному випадку положення стаття 61 Конституції України, яким визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки в даному випадку, внаслідок невиконання договірних правовідносин за договором купівлі продажу №02/11 на підставі рішення у справі №5009/1045/12 відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді стягнення неоплаченої суми коштів та пені, а на підставі оскаржуваного рішення судом було розірвано договір, стягнуто неустойку та наслідки несвоєчасного виконання зобов'язання (сплата 3% річних та інфляційних втрат), що свідчить про застосування до відповідача різних видів цивільної відповідальності.

При цьому, саме невиконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/1045/12 є підставою задоволення позовних вимог в частині розірвання договору купівлі продажу, стягнення неустойки. Так колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 року у справі №5009/1045/12. Відповідно до Постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 21.10.2014 року, виконавчий документ було повернуто з огляду на відсутність у відповідача грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, неможливістю встановлення місцезнаходження боржника (Том 1 а.с.32).

Стосовно твердження відповідача щодо необхідності повернення коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі - продажу, варто зазначити наступне.

Господарський суд здійснює захист порушеного та оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу в межах позовних вимог, які полягають в даному випадку у встановленні правомірності розірвання договору купівлі продажу, стягнення неустойки, процентів нарахованих на відстрочену суму оплати, 3% річних та інфляційних витрат. Питання необхідності повернення коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі -продажу не було предметом судового розгляду у суді першої інстанції. Крім того, така вимога є похідною від факту розірвання договору купівлі продажу №02/1. А відтак, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з правовою вимогою стосовно повернення коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі -продажу.

Не відповідає дійсності посилання відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального законодавства, з огляду на неотримання відповідачем копії позовної заяви, оскільки в матеріалах справи наявна квитанція та опис вкладення до цінного листа (Том 1 а.с.7-8), зі змісту яких вбачається направлення копії позовної заяви з додатками на адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду в частині стягнення відсотків в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 74 коп., та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції, підлягає перерахуванню й розмір стягнення судових витрат за подання позовної заяви та апеяційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, п. 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.02.15 у справі № 908/459/15-г скасувати в частині стягнення відсотків в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 74 коп.

В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" (69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 230, кв. 27, код ЄДР 32040386) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДР 37573068, р/р 35417001078540 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 6524 (шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 14 коп.

Стягнути з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 206, код ЄДР 37573068, р/р 35417001078540 в ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" (69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, буд. 230, кв. 27, код ЄДР 32040386) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 26 (двадцять шість) грн. 75 коп.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.