Постанова № 44374763, 20.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/27110/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Куксова В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 (повне рішення складено 16.02.2015)

у справі №910/27110/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»

про стягнення 18 566,43 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» 14 670,34 грн. основної заборгованості, 991,15 грн. 3% річних, 2 904,94 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Фудмаркет» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 10.03.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Лобань О.І. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/27110/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/600/15 від 17.04.2015 у зв'язку з порушенням порядку формування колегії суддів, а саме введення до її складу судді Авдеєва П.В., який не є головуючим суддею,призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/27110/14.

Згідно з протоколом про повторний автоматизований розподіл справи між суддями для розгляду справи №910/27110/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Куксов В.В., Федорчук Р.В.

Публічним акціонерним товариством «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» - без задоволення.

20.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ «Фудмаркет» надійшло клопотання про проведення експертизи.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач зазначає, що не погоджується з поставкою товару на загальну суму 3 045,08 грн. за ТТН Сгп-00077 від 24.01.2012, ТТН Сгп-00082 від 26.01.2012, ТТН Сгп-00083 від 26.01.2012, видатковою Сгп-00345 до ТТН Сгп-00316 від 02.03.2012 та видатковою Сгп-00487 до ТТН Сгп-00449 від 22.03.2012.

Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів ухвалила відмовити ТОВ «Фудмаркет» у задоволенні даного клопотання, оскільки дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, а також враховуючи, що наявні матеріали справи не потребують спеціальних знань для повного, об'єктивного розгляду справи.

Представник відповідача брав участь у судових засіданнях 30.03.2015 та 29.04.2015, в яких надавав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити повністю.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (покупець) та публічним акціонерним товариством «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (товарів) №К-3/99, згідно з п. 2.1. якого постачальник зобов'язується поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується прийняти такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість товарів, що поставляється, вказується в специфікації, товарних накладних та декларації про оптову ціну на продовольчі товари, що з моменту їх підписання, є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 05.08.2011 та п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного у замовлені (правила «Інкотермс» в редакції 2000 року), тобто постачальник зобов'язаний прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу, та в строк вказані у такому замовленні, і на умовах, вказаних у договорі.

Згідно з п. 4.3., 4.6. договору товари поставляються разом з транспортною накладною та іншою товаросупровідною документацією. Постачальник поставляє покупцю товари згідно замовлення та за цінами діючої специфікації. При поставці товарів, постачальник надає до відділу приймання товарів покупця транспортну накладну, на якій покупець проставляє штамп «товар отриманий», а у разі виявлення недоліків щодо кількості та/або якості поставленого товару, а також в інших випадках, передбачених договором, складається акт.

Пунктом 6.1 договору визначено, що при наданні постачальником всіх, належним чином оформлених, накладних і товаросупровідних документів покупець оплачує поставлений товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 9.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань за ними.

Згідно з п. 9.3 договір вважається пролонгований на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж з 15 календарних днів до закінчення строку, вказаного у п. 9.1 договору.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 13.10.2012 по 27.06.2012 постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 27 551,41 грн., а покупцем прийнято товар на вказану суму, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач здійснив оплату поставленого товару частково, у сумі 12 881,07 грн.

07.08.2012, 21.02.2013 та 26.07.2013 ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звертався до ТОВ «Фудмаркет» з претензіями, в яких просив останнього здійснити оплату заборгованості за поставлений товар за договором поставки сільськогосподарської продукції (товарів) від 05.08.2011.

У грудні 2014 року ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Фудмаркет» про стягнення 18 556,43 грн., з яких: 14 670,34 грн. основного боргу за поставлений товар, 991,15 грн. 3% річних та 2 904,94 грн. втрат від інфляції.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію за період 13.10.2011 по 27.06.2012 на загальну суму 27 551,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками (штампами) суб'єктів господарювання.

Тобто, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав, зауважень щодо отриманого товару від відповідача не надходило, однак, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за товар у визначений договором строк.

Щодо посилань скаржника, що він не отримував товар на загальну суму 3 045,00 грн. та те, що в матеріалах справи відсутні докази поставки товару за ТТН Сгп-00077 від 24.01.2012, ТТН Сгп-00082 від 26.01.2012, ТТН Сгп-00083 від 26.01.2012, видатковою Сгп-00345 до ТТН Сгп-00316 від 02.03.2012 та видатковою Сгп-00487 до ТТН Сгп-00449 від 22.03.2012 колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 та 29.04.2015 ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» надано суду належним чином завірені копії видаткових та товарно-транспортних накладних, які містять підписи сторін та штампи ТОВ «Фудмаркет» про отримання поставленого товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06\928\2012 від 17.07.2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін є належним підтвердження вчинення господарської операції.

З огляду на вищенаведене, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем видаткові та товарно-транспортні накладні є належним доказом отримання відповідачем товару за спірним договором на загальну суму 27 551,41 грн.

Посилання скаржника, на те, що товар не оплачується у зв'язку з тим, що ціна за товар в деяких накладних була зазначена у більшому розміру, ніж та, яка визначена контрагентами в специфікації, суд вважає є безпідставним.

Так, у специфікації №1 до договору сторони визначили, в тому числі, найменування товару та його вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість товару, що поставляється, вказується в специфікації, товарних накладних та декларації про оптову ціну на продовольчі товари, що з моменту їх підписання, є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів Постачальником в місце поставки, зазначене у замовлені.

Тобто, при укладенні договору сторони визначили, що ціна за товар, який передається покупцю може визначатись як у специфікації, так і накладних.

Крім того, у разі незгоди з ціною товару, який був поставлений позивачем, відповідач мав право відмовитись від його отримання.

Так, в матеріалах справи містяться докази здійснення ТОВ «Фудмаркет» часткової оплати поставленого товару на загальну суму 12 881,07 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий ним товар в розмірі 14 670,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2 904,94 грн. за період з 01.09.2012 по 31.10.2014 та 3% річних у розмірі 991,15 грн. за період з 01.09.2012 по 01.12.2014.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 904,94 грн. інфляційних втрат та 991,15 грн. 3% річних за час прострочення.

Таким чином, з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» підлягає стягненню 14 670,34 грн. основної заборгованості, 991,15 грн. 3% річних, 2 904,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Фудмаркет» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/27110/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27110/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/27110/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

В.В. Куксов