Постанова № 44374722, 18.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 925/2415/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

екретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Темергаліна О.О.;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явилися;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку

"ПРИВАТБАНК"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 17.03.2015р.

у справі №925/2415/14 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

"ПРИВАТБАНК"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Відділ примусового виконання рішень управління державної

виконавчої служби Головного управління юстиції у

Черкаській області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська

зернова компанія"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берег" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) зерна кукурудзи клас 3 на комбікормові потреби фізичною вагою 86,162 тон, що знаходиться на зберіганні у філії "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" за адресою: м. Городище, Черкаської області, вул. Індустріальна, 12, яке утримується відповідачем на підставі договору складського зберігання кукурудзи №65 від 12.11.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правова підстава, на якій відповідач отримав спірне майно вже відпала, а тому майно має бути повернуто позивачу відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи наступне:

- позивач передчасно звернувся з позовом до суду;

- відповідач здійснював зберігання майна позивача в ході здійснення виконавчого провадження на виконання рішення Октябрьського районного суду м. Полтави. З урахуванням існування чинності арештів ці дії відповідача були правомірними;

- позивач не здійснив оплату послуг відповідача по зберіганню кукурудзи;

- відповідач не отримував від державної виконавчої служби жодної постанови про скасування арештів та спеціальних вимог про повернення майна зі зберігання і без цього жодних дій вчиняти не повинен;

- в даному випадку належним відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" в особі філії Городищенський ХПП.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.12.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 1), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - третя особа-1) та Філію "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 позов підтримала, зазначивши про те, що перешкоди у поверненні відповідачем спірного зерна кукурудзи позивачу немає. До того ж, арешти, на підставі яких спірне майно було передано на зберігання відповідачу та оформлено договором №65 від 12.11.2012р. вже скасовані, про що відповідач обізнаний, оскільки він є учасником всіх судових справ, за якими було накладено арешт на майно позивача.

Третя особа-2 явку повноважного представника в судові засідання Господарського суду Черкаської області не забезпечила. В письмових поясненнях просила суд вказати в рішенні, яке буде прийнято у даній справі, хто саме є зобов'язаною особою по оплаті послуг за зберігання майна по договору №65 від 12.11.2012р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/2415/14 від 17.03.2015р. позов було задоволено повністю, витребувано у відповідача та передано позивачу зерно кукурудзи клас 3 на кормові потреби фізичною вагою 86,162 тони, що знаходиться на зберіганні у філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" на підставі договору із ПАТ КБ Приватбанк №65 складського зберігання кукурудзи від 12.11.2012р. та складської квитанції на зерно №542 від 12.11.2012р. АФ №416221. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 757,18 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/2415/14 від 17.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- позов було пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки спірне майно позивача (зерно кукурудзи) зберігається у третьої особи-2. Витребувати майно можна лише у особи, в якої воно зберігається, а не в інших осіб;

- судом не було надано належної оцінки тому факту, що спірне майно передавалося на відповідальне зберігання відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області у межах виконавчого провадження №36223076, а отже в силу норм Закону України «Про виконавче провадження» не може бути витребувано боржником за цим виконавчим провадженням (позивачем у даній справі), а лише органом державної виконавчої служби;

- позов було подано передчасно, оскільки ані позивач, ані відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області не звертався до відповідача з вимогою повернути майно;

- постанову від 30.09.2014р. про звільнення майна з-під арешту було направлено на вірну адресу відповідача лише 10.03.2015р., тобто під час розгляду даної справи;

- відповідач здійснював збереження майна в ході здійснення виконавчого провадження №26223076, тобто описане і арештоване державною виконавчою службою майно (зерно кукурудзи) було передано на зберігання третій особі-2 за наявності правової підстави, а тому це майно не може бути витребувано у відповідача відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України;

- в даному випадку не можна вважати зняття арештів з спірного майна підставою, яка відпала по відношенню до позивача;

- судом було задоволено позов в порушення прав і інтересів третьої особи-2 без вирішення питання щодо оплати позивачем за зберігання спірного майна, чим третій особі-2 завдані збитки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2015р.

15.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів скарги, наголошуючи на її безпідставності та непідтвердженості належними доказами, просив суд в задоволенні скарги відмовити;

- відзив третьої особи-2 на апеляційну скаргу, в якому вона наголошувала на необхідності вирішення питання про визначення особи, зобов'язаної оплатити послуги за зберігання майна по договору №65 від 12.11.2012р.;

- клопотання третьої особи-2 про заміну Філії "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (третьої особи-2) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" у зв'язку із закриттям вказаної філії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р., на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, було задоволено клопотання третьої особи-2 та здійснено заміну Філії "Городищенський ХПП" Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія".

18.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона залишила вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

В судовому засіданні 18.05.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 18.05.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала можливим розглядати справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.10.2012р. Октябрським районним судом м. Полтава було винесено рішення у справі №2/1622/5779/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Іванова Олега Анатолійовича, Бурячинського Сергія Васильовича, Чернова Ярослава Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька", Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег", Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №КС-310Д від 14.07.2008р., №КС-242Д від 11.01.2008р., яким позов задоволено повністю і стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за вказаними кредитними договорами (том справи - 1, аркуші справи - 14-16).

На виконання названого судового рішення 17.10.2012р. видано виконавчий лист №2/1622/5779/2012, за яким було відкрито виконавче провадження на підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 19.10.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 123). Окрім того, державним виконавцем було накладено арешт на все майно, належне позивачу (ТОВ "Берег"), та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег", в межах суми боргу 9 042 280,36 грн.

До Державного реєстру обтяжень рухомого майна з цього приводу було внесено відповідний запис (том справи - 1, аркуш справи - 137).

При примусовому виконанні виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 17.10.2012р. №2/1622/5779/2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Головного управління юстиції Черкаської області було проведено опис майна, яке належить боржнику (ТОВ «Берег»), про що складено Акт опису й арешту майна від 22.10.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 38-41). У вказаному Акті зазначено про те, що на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватися ним, а саме: без права користування і відчуження. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ПАТ КБ «Приватбанк» Пеня В.М.

Згідно з наданими суду поясненнями Актом від 22.10.2012р. було арештовано незібраний урожай кукурудзи, який знаходиться на полях, орендованих боржником (ТОВ «Берег»).

12.11.2012р. було складено Акти державного виконавця (том справи - 1, аркуші справи - 42-43), в яких зазначено про те, що 12.11.2012р. за адресою: Черкаська область, Смілянський район, с. Мале Старосілля, представниками відповідача (ПАТ КБ «Приватбанк») за допомогою орендованої спеціальної техніки розпочато збір описаного й арештованого майна - урожаю кукурудзи. Зібраний урожай переміщується за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Індустріальна, 12 до філії "Городищенський ХПП" ТОВ "Нікопольська зернова компанія" з метою фактичного зважування та подальшого зберігання. Фактично було завезено зерно загальною вагою 86160 кг.

Вага вивезеного урожаю зерна кукурудзи у кількості 86160 кг також підтверджується наявними в матеріалах справи Актами зважування зернової продукції №№1-3 від 12.11.2012р., складеними за участю представників відповідача (ПАТ КБ «Приватбанк») та третьої особи-2 (філії «Городищенський ХПП» ТОВ «Нікопольська зернова компанія») (том справи - 1, аркуші справи - 44-46).

В той же день, тобто 12.11.2012р. між третьою особою-2, як зерновим складом, та відповідачем, як поклажедавцем, було укладено договір складського зберігання кукурудзи №65 (далі - Договір зберігання), за умовами якого (п.п.1.1-.13) поклажодавець передає, а зерновий склад приймає зернову культуру (далі - продукція), забезпечує - при необхідності - доробку шляхом очищення та сушіння, а також зберігання (включаючи доробку вентилюванням та охолодженням в процесі зберігання) і проводить відпуск продукції поклажодавцю. У цьому договорі під терміном «зернова культура» розуміється зерно кукурудзи. Продукція передається на зберігання з умовою «до запитання», але не довше ніж до 01.05.2013р., крім випадку, передбаченого п.3.3, 3.7 цього договору. Термін зберігання продукції обчислюється по кількості календарних днів фактичного періоду зберігання (том справи - 1, аркуші справи - 47-52).

В п.2.5 Договору зберігання вказано про те, що продукція зберігається за адресою: 19502, м. Городище, Черкаська область, вул. Індустріальна, 12.

Передача продукції за Договором зберігання підтверджується наявною в матеріалах справи складською квитанцією на зерно №542 від 12.11.2012р. серія АФ №416221 (том справи - 1, аркуш справи - 53).

22.11.2012р. Октябрським районним судом м. Полтави було винесено ухвалу №2/1622/5772/2012, якою скасовано заочне рішення від 05.10.2012р., у зв'язку з поданням відповідачами по вказаній справі заяв про перегляд цього судового рішення (том справи - 1, аркуш справи - 17).

26.11.2012р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 17.10.2012р. №2/1622/5779/2012 та зняття арешту з всього майна і коштів боржника (ТОВ «Берег»), накладеного постановою №34822664 від 19.10.2012р., у зв'язку зі скасуванням ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.11.2012р. заочного рішення від 05.10.2012р. у справі №2/1622/5779/2012 (том справи - 1, аркуші справи - 124-125).

До Державного реєстру обтяжень рухомого майна з цього приводу було внесено відповідний запис (том справи - 1, аркуш справи - 138).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013р. у справі №1622/12822/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Іванова Олега Анатолійовича, Бурячинського Сергія Васильовича, Чернова Ярослава Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька", Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег", Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитними договорами було задоволено заяву позивача та накладено арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег" в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. з описом цього майна та передачею його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві та предметів, що швидко псуються. Окрім того, судом було заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег" вчиняти будь-які дії по відчуженню вищезазначеного майна (том справи - 1, аркуші справи - 18-21).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 28.01.2013р. було відкрито виконавче провадження ВП №36223076 за ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013р. у справі №1622/12822/2012, а також накладено арешт на все майно ТОВ «Берег» та кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Берег», перелік яких наведено у цій постанові. Окрім того, заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику (том справи - 1, аркуші справи - 126-128).

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 05.02.2013р. про результати перевірки виконавчого провадження було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2013р. №36223076 та зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренко М.М. винести постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави №1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013р. про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Берег" в межах суми заявлених позовних вимог - 21 837 965,45 грн. з описанням цього майна та переданням його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві предметів, що швидко псуються (том справи - 1, аркуші справи - 129-130).

15.07.2013р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36223076 на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави у справі №1622/12822/2012/554/1115/2013 від 24.01.2013р., якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ТОВ "Берег", окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві предметів, що швидко псуються, та кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «Берег», перелік яких наведено у цій постанові. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного боржнику (том справи - 1, аркуші справи - 133-134).

Октябрським районним судом м. Полтави було розглянуто справу №2/554/42/2014 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Іванова Олега Анатолійовича, Бурячинського Сергія Васильовича, Чернова Ярослава Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька", Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег", Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" про стягнення заборгованості та скасування державної реєстрації.

Рішенням Октябрського районного суд м. Полтави від 18.06.2014р. у справі №2/554/42/2014 позов було задоволено частково, стягнуто солідарно з Іванова О.А., Бурячинського С.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав", Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька", Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег", Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" на заборгованість по кредитному договору №КС-310 Д від 14.07.2008р. у загальній сумі 12 795 685,09 грн. та по кредитному договору №КС-242Д від 11.01.2008р. у загальній сумі 9 042 280,36 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з Чернова Я.М. заборгованість по кредитному договору №КС-310 Д від 14.07.2008р. у загальній сумі 2 781 953,74 грн. та по кредитному договору №КС-242Д від 11.01.2008р. у загальній сумі 3 204 618,22 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 22-29). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014р. було скасовано рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 18.06.2014р. у справі №2/554/42/2014 в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення Октябрського районного суд м. Полтави від 18.06.2014р. у справі №2/554/42/2014 залишено без змін (том справи - 1, аркуші справи - 30-34).

В той же день апеляційним судом Полтавської області було винесено ухвалу (том справи - 1, аркуші справи - 35-36), якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013р. у справі №1622/12822/12.

30.09.2014р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області було винесено постанову №36223076, якою звільнено з-під арешту все майно, яке належить боржнику ТОВ «Берег», у зв'язку зі скасуванням ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013р. у справі №1622/12822/12 (том справи - 1, аркуш справи - 158).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що фактичною підставою для укладення Договору зберігання між відповідачем та третьою особою-2 слугував виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави від 17.10.2012р. у справі №2/1622/5779/2012 та вчинені державним виконавцем дії на виконання цього судового рішення.

Після того, як було скасовано арешт майна позивача, відповідач, як зберігач арештованого майна позивача, повинен був повернути це майно позивачу, але не зробив цього.

Тобто, правова підстава, на якій відповідач отримав на зберігання спірне майно (зерно кукурудзи) відпала, у зв'язку з чим вказане майно має бути повернуто відповідачем відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач направив відповідачу вимогу №440 від 28.10.2014р. про повернення зерна кукурудзи врожаю 2012 року, яке передано на зберігання третій особі-2 (том справи - 1, аркуші справи - 65-67).

Окрім того, позивач звернувся до третьої особи-2 із заявою №437 від 28.10.2014р. про відвантаження зерна кукурудзи врожаю 2012 року (том справи - 1, аркуші справи - 68-70).

Однак звернення позивача були залишені без належного реагування.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд витребувати у відповідача зерно кукурудзи клас 3 на комбікормові потреби фізичною вагою 86,162 тон, що знаходиться на зберіганні у третьої особи-2 за адресою: м. Городище, Черкаської області, вул. Індустріальна, 12, яке утримується відповідачем на підставі договору складського зберігання кукурудзи №65 від 12.11.2012р.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що укладенню між відповідачем та третьою особою-2 Договору зберігання передувало відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу Октябрського районного суду м. Полтави від 17.10.2012р. у справі №2/1622/5779/2012, а також проведення державною виконавчою службою відповідних виконавчих дій, зокрема, накладення арешту на майно та грошові кошти позивача. При цьому, відповідач, як стягувач у виконавчому провадженні, був зберігачем майна позивача.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Доказів, які б свідчили про те, що передача на зберігання третій особі-2 зерна кукурудзи здійснювалася відповідачем з інших підстав аніж за договором №65 від 12.11.2012р., ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що арешти, накладені державною виконавчою службою на належне позивачу майно при здійсненні виконавчого провадження з виконання рішень Октябрського районного суду м. Полтава у справах №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013 на час звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з позовом про витребування у відповідача майна (зерна кукурудзи) були скасовані і відповідач, як сторона виконавчих проваджень, був про це повідомлений.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного або доказів, які б свідчили про наявність на час вирішення спору чинних арештів на майно позивача у судових справах, де стягувачем є відповідач, і на їх виконання та забезпечення поширюється укладений між відповідачем і третьою особою-2 Договір зберігання суду не надано.

Колегією суддів враховано доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що він не був обізнаний про скасування арештів на майно позивача та не отримував відповідних постанов державної виконавчої служби. Відповідач зазначав про те, що постанову про звільнення майна з-під арешту від 30.09.2014р. він отримав вже під час розгляду даної справи, а саме 13.03.2015р., на підтвердження чого надав суду витяг (роздруківку) з сайту Укрпошти (том справи - 1, аркуш справи - 162).

З цього приводу необхідно зазначити наступне. Згідно з наданими суду поясненнями, відповідачу направлялися всі постанови в межах виконавчих проваджень по вищезгаданим справам Октябрського районного суду м. Полтава у справах №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту від 30.09.2014р. була повторно направлена відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на адресу відповідача вже в процесі судового розгляду, у зв'язку з тим, що відповідач наголошував на тому, що він не отримував жодної постанови органу державної виконавчої служби про скасування арештів, накладених в межах виконавчих проваджень на майно позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Натомість, навіть якщо припустити, що відповідач отримав постанову про звільнення майна з-під арешту від 30.09.2014р. лише в процесі судового розгляду справи №925/2415/14, він не вчинив жодних дій щодо її виконання.

При цьому, ані Законом України «Про державну виконавчу службу», ані Інструкцією про вчинення виконавчих дій не передбачено спеціального порядку для повернення відповідачем арештованого майна спочатку обов'язково до органу державної виконавчої служби, а потім до позивача (боржника), майно якого було арештовано.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

В ст. 12 названого Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, тощо.

Зазначаючи про неотримання постанов державної виконавчої служби в межах виконавчих проваджень у справах Октябрського районного суду м. Полтава №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013, відповідач не скористався наданими йому, як стороні виконавчого провадження, правами.

Окрім того, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, відповідач, як стягував, був безпосереднім учасником судових розглядів у справах Октябрського районного суду м. Полтава №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013. Представник відповідача (у справах №2/1622/5779/2012 та №1622/12822/2012/2/554/1115/2013 позивач) був присутній як під час прийняття рішення судом першої інстанції, так і під час перегляду судом апеляційної інстанції.

Так, з наявної в матеріалах справи ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 11.09.2014р. у справі №1622/12822/12 (том справи - 1, аркуші справи - 35-37), якою було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 24.01.2013р., про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, належне ТОВ «Берег», а також заборону вчиняти будь-які дії по відчуженню майна в межах суми позовних вимог - 21 873 965,45 грн., вбачається, що представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Колесніков В.О. був присутній в судовому засіданні при винесенні і оголошенні вказаної ухвали.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про його необізнаність щодо скасування арештів, накладених на майно позивача, а також посилання на передчасність подання позову у справі №925/2415/14.

Також необхідно звернути увагу на те, що за всіма постановами державної виконавчої служби про накладення чи зняття арешту відносно належного позивачу майна вносилися відповідні записи до Державного реєстру обтяжень, витяг з якого наявний в матеріалах справи (том справи - 1, аркуші справи - 135-141).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку належним відповідачем у справі має бути третя особа-2, як фактичний зберігач майна (зерна кукурудзи), належного позивачу, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, за Договором зберігання саме відповідач є поклажодавцем, тобто особою, яка передала зерно на зберігання. На ім'я відповідача було оформлено і видано складську квитанцію серії АФ №416221 №542 від 12.11.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 100).

За умовами укладеного між відповідачем та третьою особою-2 Договором зберігання (п.п.3.6, 7.1, 7.2) передбачено, що відпуск продукції зі зберігання здійснюється третьою особою-2 партіями на підставі письмової заяви відповідача, у присутності його представника, за умови остаточного розрахунку за наданий третьою особою-2 обсяг послуг. Власником переданої на зберігання і доробку продукції є відповідач (поклажодавець). Третя особа-2 не має права розпоряджатися продукцією відповідача, крім випадків, передбачених п.п.6.7 (заборгованість поклажодавця за зберігання перевищує вартість продукції) і 8.7 (закінчення терміну зберігання) цього договору.

Відносно посилання третьої особи-2 про необхідність визначення особи, яка зобов'язана оплатити послуги за зберігання майна по договору №65 від 12.11.2012р., слід зазначити, що умовами п.5.3 вказаного договору чітко встановлено обов'язок відповідача, як поклажодавця, вчасно і в повному обсязі оплачувати за договірними тарифами всі послуги третьої особи-2, як зернового складу.

Доводи відповідача про те, що позивач повинен оплатити йому вартість послуг за зберігання спірного майна враховано колегією суддів. Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, питання відшкодування витрат як відповідача, так і третьої особи-2 за Договором зберігання не стосується предмету розгляду у справі №925/2415/14, а тому має вирішуватися в іншому судовому провадженні.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З вищенаведеного випливає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України може висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як уже зазначалося вище, в матеріалах справи наявні докази скасування арештів, накладених на майно та кошти позивача, але відповідач, як зберігач спірного майна, не вчинив жодних дій по його поверненню, хоча підстава, на якій відповідачу передано майно на зберігання (накладення арешту в межах виконавчих проваджень), наразі відпала.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не повертає позивачу в добровільному порядку майно, яке було звільнено з-під арешту та не може надалі утримуватися відповідачем, чим порушує права позивача, як власника цього майна.

Оскільки відповідач протиправно утримує спірне майно позивача, воно повинно бути повернуто у примусову порядку.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015р. у справі №925/2415/14 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015р. у справі №925/2415/14 - без змін.

2. Матеріали справи №925/2415/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк