Постанова № 44374693, 25.05.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 року Справа № 904/9845/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Щагіна С.Ю. представник, довіреність № б/н від 06.04.15;

від відповідача: Держирука В.Г. представник, довіреність № 1 від 12.01.15;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Спецавтобаза» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року у справі № 904/9845/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма «Стройкомплекс» LTD, м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Спецавтобаза», м.Дніпропетровськ

про стягнення 31 204,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року (суддя Бєлік В.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма «Стройкомплекс» LTD задоволені частково.

Суд стягнув з Дніпропетровського обласного комунального підприємства "СПЕЦАВТОБАЗА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма "СТРОЙКОМПЛЕКС" LTD 2 318,23 грн. - 3% річних, 14 416,11 грн. - інфляційних, 2 977,02 грн. - пені, 1 154,09 грн. - судового збору.

В решті позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Дніпропетровське обласне комунальне підприємство «Спецавтобаза» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають істотним обставинам справи.

Зокрема, суд не врахував положення п.7.2 договору, згідно з яким пеня нараховується з дня отримання бюджетних коштів, а оскільки відповідач не отримав бюджетних коштів, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення пені.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 20 квітня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 27.04.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В., справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В. розгляд справи було відкладено на 25.05.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 22.05.2015 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Чус О.В., справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), суддів Дармін М.О., Чус О.В.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3516/14 від 14.07.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма "Стройкомплекс ЛТД" до Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Спецавтобаза" задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 85991, 22 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Спецавтобаза» із позовом про стягнення 31 204,42 грн., з яких: 2 318,23 грн. - 3% річних, 14 416,11 грн. - інфляційні, 14 470,08 грн. - пеня, позивач посилався на не виконання відповідачем умов договору підряду від 27.12.2010 року № С-018.10 в частині повної оплати проведених робіт, стягнутої з нього на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3516/14 від 14.07.2014 року. Внаслідок того, що заборгованість до цього часу не сплачена, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні та пеню.

Задовольняючи позовні вимоги на суму 19 711,36 грн., з яких 2 318,23 грн. - 3% річних, 14 416,11 грн. - інфляційних, 2 977,02 грн. - пені, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за договором в добровільному порядку виконані не були, рішення суду, яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 85991, 22 грн. виконане відповідачем 04.11.2014р. частково.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 МОЇ-06/928/2012 "Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення."

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2008р. визначено, що за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Водночас приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів, річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення.

Оскільки відповідач не виплатив суму боргу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.12.2013р. по 03.11.2014р. з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 318,23 грн. та інфляційні у розмірі 14 416,11 грн. у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України. Колегія суддів перевірила означений розрахунок та погоджується з судом першої інстанції, що розрахунок стягуваних сум, наведений позивачем відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Момент початку прострочення оплати встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3516/14 від 14.07.2014р. - 11.11.2013р.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача пені.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку невиконання сторонами договірних зобов'язань, до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі 120% облікової ставки НБУ від дня отримання бюджетних коштів.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, суд першої інстанції також обґрунтовано перерахував розмір пені з урахуванням вимог ст. 232 ГК України і стягнув її за період з 11.11.2013 року по 11.05.2014 року в сумі 2 977,02 грн.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, оскільки відповідач не отримав бюджетні кошти, є безпідставними.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку невиконання сторонами договірних зобов'язань до винної сторони застосовуються штрафні санкції у розмірі 120% облікової ставки НБУ від дня отримання бюджетних коштів.

Так, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано будь-яких доказів того, що він не отримав належні бюджетні кошти, або що він вживав заходи щодо їх отримання.

Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона не доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на те, що у відповідності до ст. 610, 611 ЦК України сплата неустойки є видом відповідальності за порушення зобов'язання, яка пов'язується саме з невиконанням або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, яке встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/ 3516/14 від 14.07.2014 року, яким також визначений момент початку прострочення оплати - 11.11.2013р., висновки суду першої інстанції про стягнення 2 977,02 грн. - пені, є законними та обґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно встановив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного комунального підприємства «Спецавтобаза» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року у справі № 904/9845/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 26.05.2015 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус