Рішення № 44374658, 20.05.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2015 р.Справа № 924/1920/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Димбовський В.В., судді Виноградова В.В., Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький

до 1) Веснянської сільської ради, с. Веснянка, Старокостянтинівський район

2) військової частини А 2502, м. Старокостянтинів

3) управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі, м. Старокостантинів

4) Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Томаля Антона Васильовича, м. Старокостянтинів, Томаля Василя Антоновича, м. Старокостянтинів, Томаля Антона Семеновича, м. Старокостянтинів, Томаля Людмили Леонтіївни, м. Старокостянтинів, Мазурець Леонтія Яковича, м. Старокостянтинів, Мазурець Любові Йосипівни, м. Старокостянтинів

про 1) визнання права користування земельною ділянкою, площею 32,2 га за квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, яка належить на підставі акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року, що була передана відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р. в запас сільської ради села Веснянка;

2) поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України відповідно до державного акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року шляхом зобов'язання Держземагенства відновити відомості, що існували до моменту акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р., в запас сільської ради села Веснянка

За участю представників:

від позивача: Маркітан А.В. - за довіреністю №51 від 09.01.2015р., Попик Л.А. - за довіреністю №2277 від 12.08.2014р.

від відповідачів: Стеценко О.А. - представник військової частини А 2502 за довіреністю від 09.01.2015р.; Саввов В.В. - представник управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі за дорученням від 06.01.2015р.; Бойчук В.В. - представник Старокостянтинівської райдержадміністрації за довіреністю від 20.04.2015р.; від Веснянської сільської ради: не з'явився;

від третіх осіб на стороні позивача: Літвін С.В. - представник Міністерства оборони України за довіреністю від 17.11.2014р.; Луков А.В. - представник Кабінету Міністрів України за довіреністю від 06.01.2015р. №1-2015/1.3-1-1/22-2015;

від третіх осіб на стороні відповідачів: Томаля Василь Антонович, Грицай Л.М. - представник Томаля Антона Васильовича, Томаля Василя Антоновича, Томаля Людмили Леонтіївни, Мазурець Леонтія Яковича, Мазурець Любові Йосипівни за угодами про надання правової допомоги від 18.03.2015р.; Томаль Антон Семенович: не з'явився.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач просить визнати право користування земельною ділянкою площею 32,2 га за квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, яка належить на підставі державного акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року та поновити на обліку земельну ділянку (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України відповідно до державного акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року шляхом зобов'язання Держземагенства відновити відомості, що існували до моменту акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р. в запас сільської ради села Веснянка. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що командир військової частини А2502 не був наділений достатнім обсягом повноважень на передачу спірної земельної ділянки, оскільки саме Кабінет Міністрів України, як власник, на його думку, мав прийняти таке рішення.

Військова частина А 2502 у поданому відзиві на позов зазначає, що пунктом 44 наказу Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483 (діяв на час передачі земельної ділянки) „Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно - експлуатаційної служби Збройних Сил України" встановлено, що за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України підлягають передачі місцевим органам влади згідно зі статтею 27 Земельного кодексу України (наведена стаття в редакції ЗК України від 18.12.1992р.). Земельна ділянка військового містечка №20 біля с. Веснянка знаходилась у користуванні військової частини А2502 фактично до 2002 року. У зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, потреба в цільовому використанні її відпала, що дало можливість населенню сусідніх населених пунктів безконтрольно винищувати лісові насадження, які знаходяться на території об'єкту. За таких обставин, голова Старокостянтинівської районної державної адміністрації звернувся до Міністра оборони України з проханням дати погодження на передачу із складу земель Міністерства оборони України земельну ділянку площею 33 га до земель запасу Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району з метою охорони лісових насаджень та більш раціонального використання земель на території об'єкту, і відповідно 17.03.2003р. Міністром оборони України була погоджена зазначена пропозиція. Посилання позивача (на думку відповідача) на те, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою виключно в особі Кабінету Міністрів України також не відповідає дійсності, оскільки (ч. 2 ст. 84 ЗКУ) таким правом наділені Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міська, районна державна адміністрація. Також, звертає увагу, що позивач дізнався про передачу спірної земельної ділянки ще у 2003 році, тобто пропустив трьохрічний строк позовної давності, а тому, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити. Крім того, відповідачем подано окремо заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі вважає себе неналежним відповідачем по справі, зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України, розпорядження спірною земельною ділянкою відносилось до повноважень Старокостянтинівської районної державної адміністрації, а не управління. Проти позову заперечує, та просить в його задоволенні відмовити. Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі на ухвалу про порушення провадження у справі від 18.12.2014р. повідомляє, що відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України „Повноваження державних місцевих адміністрацій у галузі земельних відносин" та п. 12 Перехідних положень ЗКУ, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, розпорядження даною земельною ділянкою відносилось до повноважень Старокостянтинівської районної державної адміністрації, а не управління. Відповідно до ст. 141 п.а) підставою припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, ст. 142 п. 3 припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, що в/ч А 2502 було і зроблено. Згідно науково- практичного коментаря до ст. 142 ЗКУ зазначено, що юридично значимою відмова власника (користувача) земельної ділянки від права власності (користування) стає після її оформлення у заяві до „відповідного" органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його письмовою та оформленою належним чином заявою до суб'єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки (ст. 17 та п. 12 Перехідних положень ЗКУ).

Підставою для зняття з обліку за формою 6-зем. земель з відання Хмельницької КЕВ був акт прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р. та розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 20.09.2004р. №244/2004-р п.5 „Рекомендувати районному відділу земельних ресурсів внести зміни до Державного акту на право постійного користування та іншої земельно-кадастрової документації згідно розпорядження".

Веснянська сільська рада проти заявленого позову заперечує, вважаючи, що право позивача не порушено, оскільки його право користування спірною земельною ділянкою припинено на основі добровільної відмови заступника Головнокомандувача Військово-повітряних сил України (лист від 24.03.2003р. №145/1/323). Вважає себе добросовісним набувачем.

Старокостянтинівська районна державна адміністрація не визнає позовних вимог квартирно-експлуатаційного відділу з наступних підстав: вважає, що позивачами пропущений строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів; земельна ділянка в добровільному порядку передана до складу земель запасу під фермерські господарства Веснянської сільської ради; розпорядженнями голови районної державної адміністрації від 20.09.2004р. №244/2004-р та від 16.10.2006 року №339/2006-р земельна ділянка площею 33,47 га передана у власність членам фермерського господарства „Веснянка" для ведення особистого селянського господарства.

У письмових поясненнях треті особи (Томаль А.В., Томаль В.А., Томаль А.С., Томаль Л.Л., Мазурець Л.Я., Мазурець Л.Й.) зазначають, що з 2004 року спірні земельні ділянки ними використовуються за призначенням відкрито і безперешкодно, що підтверджується чинними на даний час державними актами. Протягом 12 років позивач жодного разу не перебував на цій земельній ділянці та не вчиняв на ній жодних дій, які стверджували б про його право на використання, чи фактичне використання. Зазначають, що у 2007 році військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся з адміністративним позовом до Веснянської сільської ради Старокостянтинівського району в інтересах Міністерства оборони України - Хмельницького КЕВ про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Веснянської сільської ради про передачу земель площею 32,2 га поблизу с. Веснянка недійсним, однак позов залишено без розгляду. На думку третіх осіб, позивач пропустив трьохрічний строк позовної давності, а тому просять застосувати норму статті 267 ЦК України.

Міністерство оборони України у своїй письмовій позиції підтримує позовні вимоги, та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України у письмовій позиції вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

1979 року Старокостянтинівським виконкомом Старокостянтинівської районної ради виданий державний акт на право користування землею, відповідно до якого Хмельницькій КЕЧ району надано у безстрокове і безоплатне користування 512,9 га землі.

Наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р. затверджено Положення „Про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями". Пунктом 44-45 вказаного положення передбачено: за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України; передача земель місцевим органам проводиться за згодою Міністра оборони або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління військ та капітального будівництва Збройних сил України.

Листом від 27.01.2003р. №86 Старокостянтинівська районна державна адміністрація надіслала пропозицію Міністру оборони України надати погодження на передачу із складу земель Міністерства оборони України земельної ділянки площею 33,0 га до земель запасу Веснянської сільської ради.

Листом від 06.02.2003р. №849/з розгляд питання про надання дозволу на передачу земельної ділянки площею 33,0 га доручено генерал-лейтенанту Скальку Я.І. (лист від 08.02.2003р.).

Генерал-лейтенант Скалько Я.І. на виконання покладених на нього повноважень, повідомив, що потреба у використанні земельної ділянки відсутня, а тому пропонує погодити пропозицію органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки до земель запасу Веснянської сільської ради (лист від 21.02.2003р.).

Листом від 24.03.2003р. голові Старокостянтинівської районної державної адміністрації повідомлено, що Міністром оборони України погоджена пропозиція щодо передачі земельної ділянки площею 33,0 га (об'єкт „Веснянка").

17.12.2003р. складено акт комісією у складі тимчасово виконуючого обов'язків командира військової частини А2502, сільського голови Веснянської сільської ради, начальника інспекції екологічної безпеки, начальника районного відділу земельних ресурсів про передачу військовою частиною А2502 до складу земель запасу Веснянської сільської ради території колишніх складів АЗУ площею 32,2 га під фермерські господарства.

14.04.2004р. Міністерству оборони України відповідно до рішення 14 сесії Старокостянтинівської міської ради від 06.04.2004р. видано державний акт №000490 на право постійного користування землею площею 470,9499 га, яка виділена для потреб Міністерства оборони України.

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 20.09.2004р. №244/2004-р вирішено передати у власність земельні ділянки членам фермерського господарства „Веснянка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою та протоколу розподілу загальною площею 33,47 га, в тому числі сінокіс - 33,12 га, проектна дорога - 0,35 га згідно додатку.

Членам фермерського господарства „Веснянка" видані відповідні державні акти на право користування земельними ділянками: Томалю Антону Васильовичу (акт №130165 від 23.10.2006р.), Томалю Василю Антоновичу (акт №130164 від 23.10.2006р.), Томалю Антону Семеновичу (акт №130166 від 23.10.2006р.), Томаль Людмилі Леонтіївні (акт №130167 від 23.10.2006р.), Мазурець Леонтію Яковичу (акт №130168 від 23.10.2006р., Мазурець Любові Йосипівні (акт №130169 від 23.10.2006р.).

02.01.2013р. затверджено положення, відповідно до якого на базі Хмельницької експлуатаційної частини (КЕЧ) створений квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького (КЕВ).

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом береться до уваги наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до статей 13, 14, 41 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі п.п. 2, 3 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права користування земельною ділянкою, площею 32,2 га за квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, яка належить на підставі акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року, що була передана відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р. в запас сільської ради села Веснянка та поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України відповідно до державного акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року шляхом зобов'язання Держземагенства відновити відомості, що існували до моменту акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р., в запас сільської ради села Веснянка.

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства.

Цільове призначення земель оборони, характер їх використання та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій зумовлює перебування їх в державній власності.

При цьому, землі для потреб оборони є об'єктом права саме державної власності. В свою чергу згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до відповідного органу чи до власника земельної ділянки. За змістом ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Матеріали справи містять виданий Хмельницькій КЕЧ державний акт про безстрокове та безоплатне користування 512,9 га землі ( від 1979р.).

Державний акт на землю - це документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою.

З аналізу матеріалів справи вбачається та обставина, що право постійного користування позивача на земельну ділянку площею 32,2 га згідно з актом на право постійного користування 1979 року не припинялось у визначений законом спосіб. Наявність права позивача згідно з актом 1979р. не заперечується також відповідачами.

При цьому, судом враховується, що розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 20.09.2004р. №244/2004-р земельна ділянка площею 32,2 га передана членам фермерського господарства „Веснянка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які оформили акти на право користування земельними ділянками.

Крім того, з державного акту №000490 на право постійного користування землею площею 470,9499 га та плану зовнішніх меж вбачається, що ділянка площею 32,2 га, яка відображена в плані землекористування в державному акті на право користування землею Б №041660 від 1979 року, у зазначеному державному акті №000490 відсутня, а з поданої позивачем відомості наявності та використання земельних ділянок зазначена у позові земельна ділянка площею 32,2 га на обліку позивача взагалі не перебуває.

Таким чином, земельна ділянка площею 32,2 га, фактично вибула з користування відповідача і на даний момент згідно з актами на право користування земельними ділянками знаходиться у користуванні фізичних осіб Томалі Антона Васильовича, Томалі Василя Антоновича, Томалі Антона Семеновича, Томалі Людмилі Леонтіївни, Мазурець Леонтія Яковича, Мазурець Любові Йосипівни.

У свою чергу, судом враховується те, що вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України.

Враховуючи зазначене, за наявності акту на право користування землею 1979р., розпорядження Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 20.09.2004р. №244/2004-р та актів на право користування земельними ділянками, згідно з якими земельні ділянки надані фізичним особам, обраний позивачем спосіб захисту, шляхом визнання права на земельну ділянку не забезпечує його реального захисту та відновлення.

У свою чергу, необхідно відмітити ту обставину, що визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право. Як вже заначалось вище, безспірних та беззаперечних доказів , які б свідчили про заперечення відповідачами права позивача, згідно з актом на право постійного користування на землю 1979р. суду не подано.

В зв'язку з викладеними обставинами, позовні вимоги в частині визнання права користування земельною ділянкою площею 32,2 га до всіх відповідачів не підлягають задоволенню.

Стосовно частини позовних вимог щодо поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України, судом враховується та обставина, що відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до наказу №377 від 05.11.98р. Державного комітету статистики України „Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)" на Державний комітет України по земельних ресурсах покладається забезпечення методологічне керівництво збором та розробкою державної статистичної звітності та її класифікуванням відповідно до зазначених форм.

Одним з відповідачів у позові визначено Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі, яке веде облік земельних ділянок за формою 6-зем, тобто однією із сторін є орган наділений владними повноваженнями, а предмет позовних вимог становить поновлення на обліку земельної ділянки, тобто вчинення суб'єктом владних повноважень дій, як входять до його функцій.

З врахуванням зазначеного, позовні вимоги до Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі носять публічно-правовий характер, внаслідок чого спір щодо управління є спором адміністративної юрисдикції згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З врахуванням викладеного, в цій частині позову провадження у справі стосовно Управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі слід припинити, а щодо інших відповідачів в цій частині позовних вимог, в позові слід відмовити, з огляду на ту обставину, що до їх компетенції не входить вирішення питання поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем).

Стосовно заяви про застосування строків позовної давності судом враховується наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність до спірних правовідносин судом не застосовується.

Крім того, в зв'язку в наведеним не приймаються до уваги доводи позивача щодо заявленого позову.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У частині позовних вимог квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький до Веснянської сільської ради, с. Веснянка, Старокостянтинівський район, військової частини А2502, м. Старокостянтинів, управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі, м.Старокостантинів, Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Томаля Антона Васильовича, м. Старокостянтинів, Томаля Василя Антоновича, м. Старокостянтинів, Томаля Антона Семеновича, м. Старокостянтинів, Томаля Людмили Леонтіївни, м. Старокостянтинів, Мазурець Леонтія Яковича, м. Старокостянтинів, Мазурець Любові Йосипівни, м. Старокостянтинів про визнання права користування земельною ділянкою, площею 32,2 га за квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький, яка належить на підставі акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року, що була передана відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р. в запас сільської ради села Веснянка, відмовити.

У частині позовних вимог квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький про поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України відповідно до державного акту на право користування землею Б №041660 від 1979 року шляхом зобов'язання Держземагенства відновити відомості, що існували до моменту акту прийому-передачі земельної ділянки від 17.12.2003р., в запас сільської ради села Веснянка, до відповідачів: Веснянської сільської ради, с. Веснянка, Старокостянтинівський район, військової частини А 2502, м. Старокостянтинів, Старокостянтинівської районної державної адміністрації, м. Старокостянтинів, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінету Міністрів України, м. Київ, Міністерства оборони України, м. Київ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Томаля Антона Васильовича, м. Старокостянтинів, Томаля Василя Антоновича, м. Старокостянтинів, Томаля Антона Семеновича, м. Старокостянтинів, Томаля Людмили Леонтіївни, м. Старокостянтинів, Мазурець Леонтія Яковича, м. Старокостянтинів, Мазурець Любові Йосипівни, м. Старокостянтинів, відмовити, а до відповідача - управління Держземагенства у Старокостянтинівському районі, м. Старокостантинів провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 25 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

Суддя В.В. Виноградова

Суддя О.Є. Танасюк

Віддруковано 8 примірників:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3, 4, 5, 6 - відповідачам: Веснянській сільській раді (Старокостянтинівський район, с. Веснянка), військовій частині А 2502, Управлінню Держземагенства у Старокостянтинівському районі, Старокостянтинівській районній державній адміністрації,

7, 8, 9,10,11,12,13, 14 - третім особам: Кабінету Міністрів України, Міністерству оборони України, Томаля Антону Васильовичу, Томаля Василю Антоновичу, Томаля Людмилі Лєонтіївні, Мазурець Леонтію Яковичу, Мазурець Любові Йосипівні, Томаля Антону Семеновичу (м. Старокостянтинів, вул. Заводська, 10).