Рішення № 44374539, 25.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р.Справа № 922/2436/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ до Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 221 333,21 грн. за участю представників:

позивача - Максимченко І.В., за дов. № 23-12/14-3 від 23.12.2014 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання фіксація судового засідання технічними засобами не

здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", звернувся з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року у розмірі 221 333,21 грн., а також просив суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 4 426,66 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 квітня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2436/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 28 квітня 2015 року.

28 квітня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд даної справи було відкладено до 25 травня 2015 року.

20 травня 2015 року від представника позивача через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 20491 від 20 травня 2015 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

21 травня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 20850 від 21 травня 2015 року) про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що переговори між сторонами щодо врегулювання спору вже знаходяться на завершальній стадії, та у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання суду матеріалів по справі.

В призначене судове засідання 25 травня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотанням про перенесення розгляду справи (арк. спр. 63, 65, 83).

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 20850 від 21 травня 2015 року) про відкладення розгляду справи, розгляд якого представник позивача залишив на розсуд суду, втім спростував твердження відповідача про те, що переговори між сторонами щодо врегулювання спору вже знаходяться на завершальній стадії, вказавши на неможливіть врегулювання спору між сторонами, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне: ухвалою суду від 28 квітня 2015 року суд задовольнив клопотання ПАТ "Харківський підшипниковий завод" про відкладення розгляду справи (вх. № 17110 від 27 квітня 2015 року) мотивоване проведенням між сторонами переговорів щодо врегулювання спору, неможливістю забезпечення явки представника відповідача в судове засідання та необхідністю надання до суду матеріалів по справі. Проте представник відповідача в засідання суду знову не з'явився, час, наданий йому для надання обґрунтування своєї позиції, не використав з цією метою та, вдруге, звернувся до суду з клопотання про відкладення розгляду справи. Доказів, які підтверджували б проведення між сторонами переговорів щодо врегулювання спору, до суду не надав. За таких обставин суд вважає, що з боку відповідача вбачається зловживання ним своїми процесуальними правами, які направлені на затягування розгляду справи в суді, що є неприпустимим.

В судовому засіданні 25 травня 2015 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC3438-05/10.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4, 1.6 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - договір купівлі продажу) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації (додаток №2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Місце передачі лізингу лізингоодержувачу визначається у договорі купівлі-продажу предмету лізингу. Строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Відповідно до п.3.1 договору заборгованість лізингоодержувача перед лізингодавцем виникає в момент здійсненя лізингодавцем будь-яких платежів на виконання цього договору в сумі, що перевищує розмір фактичного сплаченого лізингоодержувачем авансованого лізингового платежу, розрахованого за правилами цього розділу, по відношенню до фактично сплачених лізингодавцем платежів, розрахованих за правилами п.п. 2.2, 2.3 та з урахуванням п. 2.5 цього договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору лізингоодердувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі. Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR ЗМ плюс 9% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу, крім того ПДВ у випадках передбачених чинним законодавством України. Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісячно сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складається з суми, що ставиться в погашення вартості предмету лізингу та комісії лізингодавця (надалі - комісія лізингодавця). До настання першого періоду лізингу, визначеного за правилами пункту 5.4 загальних умов (додаток 4 до договору), лізингоодержувач сплачує тільки відсотки за фінансування, розраховані від заборгованості лізингоодержувача згідно пункту 3.1 цього договору у гривні та за ставкою, визначеною в. 4.2 договору.

Відповідно до п.п. 4.4 договору розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії прераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту. Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки D графіку (додаток 1 до договору). При цьому, якщо в межах певного періоду лізингу сума, що ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача, розрахована в гривнях, виявиться меншою за суму, зазначену у колонці D графіку (додаток 1 до договору), то при визначенні комісії у гривнях застосовується така фактично розрахована сума, а не сума зазначена в колонці D графіку.

Згідно п. 4.5, 4.6, 4.8 договору перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом продажу плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ "Райффайзен Банк Аваль" з купівлі валют, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет http:// www.rla.com.ua. Оплата всіх платежів за цим договором здійснюється лізингоодержвачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (додаток 4 цього договору), а також ті, які не визначені цим договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет http:// www.rla.com.ua.

Відповідно до п. 5.1 договору, за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмір 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Додатку № 4 до фінансового лізингу від 06 травня 2010 року № LC3438-05/10 "Загальні умови фінансового лізингу", лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує авансовані лізингові платежі на підставі рахунку у строки, що визначені договором. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцем при укладенні договору. Лізингодержувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно п. 4.2 цього договору. Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цих загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобовязаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 10 числа поточного місяця лізингодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 Додатку № 4 до договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): у випадках зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в п.1.7 договору сторони обрали валюту -Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в. п.7.1 договору сторони обрали валюту - долар США) розмір комісії здійснюється відповідно за кожний період лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Згідно з п. 6.3 Додатку № 4 до фінансового лізингу від 24 вересня 2010 року № LC4106-09/10 "Загальні умови фінансового лізингу", змінений за правилами п. 6.1 та п. 6.2 цих загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання лізингоодержувачем своїх обов'язків за цим договором.

Угодою про внесення змін до договору фінансового лізингу №LC 3438-05/10 від 06 травня 2010 року, сторони дійшли згоди внести зміни до Додатку № 1 "Графік розрахунку заборгованості" до договору фінансового лізингу № LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року та викласти його в новій редакції.

Факт передачі лізингодавцем лізингоодержувачу предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі предмета лізинга від 01 вересня 2010 року (арк. спр. 27), який підписано сторонами та скріплено печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на електронну адресу відповідача направлені: рахунок-фактури № LC3438-05/10/49-100 від 01 жовтня 2014 року; № LC3438-05/10/50-102 від 03 листопада 2014 року; № LC3438-05/10/51-104 від 01 грудня 2014 року; № LC3438-05/10/52-106 від 05 січня 2015 року; № LC3438-05/10/53-108 від 02 лютого 2015 року; № LC3438-05/10/54-110 від 02 березня 2015 року. Відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався, отже відповідні рахунки ним отримано. Таким чином судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу № LC3438-05/10 від 06 травня 2010 за період з 01 жовтня 2014 року по березень 2015 року включно, яка станом на час звернення позивача з позовом до суду становить 221 333,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору непрямого лізингу, згідно якого та в силу ст. 806 Цивільного кодексу України, лізингодавець передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця0 майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач не надав до суду доказів в підтвердження виконанням ним своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року (за період з 01 жовтня 2014 року по березень 2015 року включно) у розмірі 221 333,21 грн. є правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 4 426,66 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 173, 193, 292 ГК України, ст. ст. 6, 509, 525, 526, 530, 626, 627, 806 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, місто Харків, проспект Фрунзе, будинок 3, в тому числі з п/р 26001001304474 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 350750, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 9, корпус 5, р/р 26008439273 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість за договором фінансового лізингу № LC3438-05/10 від 06 травня 2010 року за період з 01 жовтня 2014 року по березень 2015 року включно у розмірі 221 333,21 грн. та 4 426,66 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий.

Повне рішення складено 26.05.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2436/15