Рішення № 44374480, 19.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/5941/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аріт К.В.

судді: Ємельянова О.О. , Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області, м.Харків до 1. Барвінківської районної державної адміністрації, м.Барвінкове Харківської області 2. Фермерського господарства "Подолівське", м.Барвінкове Харківської області 3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Барвінківська", м.Барвінкове Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів за участю представників:

позивача - не з'явився;

прокурор - Кравцов В.І. (посвідчення №026175 від 14 травня 2014 року);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Гіль Є.В. (довіреність №141126 від 26 листопада 2014 року);

відповідача-3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Барвінківської райдержадміністрації (відповідача-1) за №298 від 08 червня 2012 року та розпорядження №548 від 12 листопада 2012 року. Крім того, просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28 грудня 2012 року між відповідачем-1 та фермерським господарством "Подолівське" (відповідачем-2) та визнати недійсним договір суборенди землі, укладений між відповідачем-2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Барвінківська" (відповідачем-3). Заявлену вимогу обґрунтував тим, що вищевказані акти органу виконавчої влади прийняті з порушенням вимог земельного законодавства. Підставою недійсності вищевказаних договорів позивач кваліфікував недотримання відповідачами процедури, передбаченою нормами чинного законодавства України, під час їх укладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2015 року було витребувано у Барвінківської райдержадміністрації (відповідача-1) наступні докази: розпорядження голови Барвінківської райдержадміністрації "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства" №298 від 08 червня 2012 року, та матеріалів, що стали підставою для його прийняття; розпорядження голови Барвінківської райдержадміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" №548 від 12 листопада 2012 року, та матеріалів, що стали підставою для його прийняття, та відкладено розгляд справи на 24 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року та Розпорядженням голови господарського суду Харківської області №434 від 24 березня 2015 року, беручи до уваги складність даної справи та рішення зборів суддів від 06 січня 2011 року, до розгляду справи № 922/5941/15 було призначено колегію у складі головуючої судді Аріт К.В., судді Ємельянової О.О., судді Лавренюк Т.А.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року та від 22 квітня 2015 року було відкладено розгляд справи на 22 квітня 2015 року та на 19 травня 2015 року відповідно, зобов'язавши відповідача-1 надати до суду розпорядження голови Барвінківської райдержадміністрації щодо спірної земельної ділянки.

21 квітня 2015 року відповідач-3 надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№16114), в якому просить суд зобов'язати Барвінківську РДА надати інформацію стосовно того, чи звертались у 2012 році до Барвінківської РДА які-небудь особи з заявами про передачу земельної ділянки у користування на території Гусарівської сільської ради (контур№1059;62;4526 га).

В судовому засіданні 19 травня 2015 року прокурор позов підтримував, просив суд задовольнити його в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача-3 заперечував та просив у задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки документи, які просить відповідач-3 витребувати не входять до предмету доказування по даній справі.

В судовому засіданні 19 травня 2015 року відповідач-2 проти позову заперечував, підтримав клопотання відповідача-3 щодо витребування доказів.

Позивач та відповідачі 1 та 3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши клопотання відповідача-3 про витребування доказів, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, оскільки витребувані документи не входять до предмету доказування по даній справі.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що в межах наданих їй повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, колегія суддів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій держави.

Згідно з п.2 ст.121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом. Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

На підставі ст.2 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист інтересів держави та брати участь у цих справах.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачено ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст.29 ГПК України.

Офіційним тлумаченням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року визначено, що під органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади .

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.

Оскільки недодержання встановленого законом порядку передачі в оренду земельної ділянки державної власності зачіпає вищевказані інтереси держави, наведене є підставою для втручання органів прокуратури та звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що розпорядженням голови Барвінківської держадміністрації від 08.06.2012 №298 надано дозвіл фермерському господарству "Подолівське" на розробку технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення, площею 62,45 га за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Барвінківської райдержадміністрації від 12.11.2012 року №548 затверджено вищевказану документацію із землеустрою та передано в оренду ФГ "Подолівське" для ведення фермерського господарств земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення площею 62,45 га, за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження між райдержадміністрацією та ФГ "Подолівське" укладено договір оренди земельної ділянки від 28.12.2011 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 28.01.2014 року №10395663.

У подальшому, 08.09.2014 року вказані земельні ділянки ФГ "Подолівське" передані в суборенду СТОВ АФ "Барвінківська" на підставі договору суборенди від 27.08.2014 року строком на 10 років, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 08.09.2014 року №15645446.

Спірним питанням є законність передачі юридичній особі земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, наділені певними повноваженнями, які закріплені положеннями ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та є виключними.

Згідно з п.7 ч.1 ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Згідно з п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону; фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону; фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст.7 Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Як зазначається в ч.3 вказаної статті, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Судом встановлено, що розпорядженнями голови Барвінківської райдержадміністрації "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства" №298 від 08 червня 2012 року та "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" №548 від 12 листопада 2012 року дозвіл на розробку технічної документації надано саме юридичній особі - ФГ "Подолівське".

Ст.16 ЗУ "Про оренду землі" встановлює, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.116 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення першим відповідачем спірних розпоряджень та укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 спірних договорів оренди землі), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництво індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Земельні торги також не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам для сінокосіння, випасання худоби та для городництва, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок, в тому числі для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, передбачені ст.121 Земельного кодексу України, якою встановлено, що якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Положення ч.2 ст.124, ч.1 ст.134 Земельного кодексу України встановлюють, що передача земель у користування відбувається шляхом проведення земельних торгів.

Таким чином, за загальним правилом передача земель комунальної та державної власності проводиться шляхом проведення земельних торгів. Виключенням з цього правила є передача земель саме громадянам для ведення фермерського господарства.

Відповідно до абз.2 п.13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.01.2015 №01-06/114/15 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, тобто після проведення земельних торгів (постанова від 04.11.2014 р. №922/4817/13).

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка повинна була передаватись на загальних підставах шляхом проведення земельних торгів.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, оренда - у відповідності до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, зазначеним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 41 Закону передбачає, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (ч.1 та ч.2 ст. 41 Закону).

Згідно з п.2 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 025/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірні розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації суперечить вимогам чинного законодавства України та мають бути скасовані, а посилання відповідача-3 на відсутність встановленої законом процедури проведення аукціону не може бути підставою для недодержання вимог закону.

Також, відповідач-3 вважає, що спірні розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок є ненормативними актами та вже вичерпали свою дію і тому не можуть бути скасовані, посилаючись на висновки Конституційного суду України, викладені в рішенні по справі № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, де зазначено, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеним твердженням відповідача-3, оскільки незаконні рішення державних органів мають бути приведені у відповідність до норм законодавства не залежно від того реалізовані вони повністю, частково чи взагалі знаходяться на початковій стадії виконання.

Крім того, відповідач-3 стверджує, що ні прокурором, ні позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні розпорядження відповідача-1 та укладені договори оренди та суборенди порушують або яким-небудь чином обмежує чи ущемляє права чи охоронювані законом інтереси позивача у справі - Головного управління Держземагенства у Харківській області. Своє твердження відповідач-3 обґрунтовує тим, що станом на дати ухвалення спірних розпоряджень та дати укладання спірних договорів оренди позивача взагалі не існувало. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивач Головне управління держземагенства у Харківській області був зареєстрований лише 16.11.2012 р., тобто, пізніше ніж були ухвалені спірні розпорядження та укладені спірні договори оренди.

08 квітня 2011 року Президент України підписав Указ № 445/2011 "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України (далі-Положення).

У вересні 2014 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 № 879-р "Про утворення комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів" утворено комісію з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України. На період реорганізації, згідно з розпорядженням, забезпечувалося здійснення Державним агентством земельних ресурсів повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до ч.1 Положення, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до ч.7 Положення, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Головне управління Держземагенства у Харківській області є структурним підрозділом Держземагенства України.

Основними завданнями діяльності обласного Головного управління Держземагентства у Харківській області є: участь у формуванні та реалізації державної політики у галузі регулювання земельних відносин; участь у розробці та здійснені заходів щодо розвитку ринку земель; організація та ведення державного земельного кадастру; організація i здійснення землеустрою на моніторингу земель; участь у розробці та виконанні загальнодержавних i регіональних програм у сфері використання i охорони земель підвищення родючості ґрунтів, здійснення землеустрою та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру приватизації земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним твердженням відповідача-3, оскільки спірні землі на час подання позову знаходяться у віданні позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними спірного договору оренди землі, то колегія суддів також вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільного і відповідного внутрішній волі волевиявлення учасника правочину, тощо.

Згідно з ч.3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, підставою для передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є рішення відповідного органу виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, незаконність розпорядження потягне за собою, незаконність наступного розпорядження голови Барвінківської РДА про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок.

Таким чином, договори оренди та суборенди, який є похідним від спірного договору оренди, земельної ділянки, які були укладені на підставі незаконного рішення органу виконавчої влади та за умови скасування такого рішення, повинні бути визнані недійсними.

Відповідач-3 в своїх запереченнях зазначає, що вимога про визнання договору суборенди недійсним є передчасною та не може бути задоволена, посилаючись на те, що договір суборенди може бути розірваний тільки після того, як будуть внесені відповідні зміни державним реєстратором та буде припинений договір оренди, на підставі якого укладений договір суборенди, а прокурор з позивачем такого звернення до реєстраційної служби з вимогою про скасування реєстрації договору оренди не надали.

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації.

Відповідно до ч.1.ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів не погоджується з вищевикладеним твердженням відповідача-3, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідачів, з вини яких й виник спір, по 1624,00 гривень з кожного.

Керуючись статтями 19 Конституції України, ст.ст.116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 29, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Барвінківської райдержадміністрації "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства" від 08 червня 2012 року №298 в частині надання дозволу фермерському господарству "Подолівське" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення, площею 62,45 га, за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району для ведення фермерського господарства.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області "Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу в оренду земельних ділянок" №548 від 12 листопада 2012 року.

Визнати недійсним укладений між Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області (код 04059450) та фермерським господарством "Подолівське" (код 38072134) договір оренди землі від 28 грудня 2012 року.

Визнати недійсним укладений між фермерським господарством "Подолівське" (код 38072134) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Барвінківська" (код 38072129) договір суборенди землі від 27 серпня 2014 року.

Стягнути з Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (код 04059450, 64701, Харківська обл., Барвінківський район, м.Барвінкове, вул.Леніна,8) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул.Бакуліна 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1624,00 гривень судового збору.

Стягнути з фермерського господарства "Подолівське" (код 38072134, 64701, Харківська обл., Барвінківський район, місто Барвінкове, вул.Скрипника, б.6) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул.Бакуліна 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1624,00 гривень судового збору.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Барвінківська" (код 38072129, 64701, Харківська обл., Барвінківський район, місто Барвінкове, вулиця Скрипника, б.6) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, вул.Бакуліна 18, м.Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1624,00 гривень судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя К.В. Аріт О.О. Ємельянова Т.А. Лавренюк