Рішення № 44374400, 12.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1385/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1, м. Харків до 3 - я особа, яка не Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю комплексна творча майстерня «МИР», м.Харків про визнання недійсним акту за участю представників:

позивача - Волобуєва В.В. (дов. № б/н від 09.01.2015 р.); Баранова Т.О. (дов. № 1 від 09.09.2014 р.); Удовиченка А.О. (дов. № 1 від 09.09.2014 р.)

відповідача - Пивоварової Р.В. (б/н від 12.01.2015 р.)

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське державне вище училище фізичної культури № 1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно договору підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 8/12 від 08.12.2011, підписаний в односторонньому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція» (надалі - Відповідач). Судові витрати по справі Позивач просить покласти на Відповідача.

Ухвалою від 10.03.2015 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні. Крім того, зазначеною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості 3-ї особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю комплексна творча майстерня «МИР».

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у наданому додатковому поясненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у на наданому поясненні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Підтримує клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську обласну державну адміністрацію.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд дослідивши клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську обласну державну адміністрацію, вважає за доцільне відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не надано жодного доказу, що передбачений ст. 27 ГПК України, де визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.12.2011 між Харківським державним вищим училищем фізичної культури № 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція» укладено Договір підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 8/12 від 08.12.2011 (далі - Договір).

Предметом Договору відповідно до п. 1.1 визначено виконання робіт, зазначених в проекті на реконструкцію та будівництво стадіону «Олімпік» Харківського вищого державного училища фізичної культури № 1, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова, б. 1.

Згідно з п. 3.1 Договору його ціна становила 11 060 456 (одинадцять мільйонів шістдесят тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн., в т.ч. ПДВ 1 843 409 (один мільйон вісімсот сорок три тисячі чотириста дев'ять) грн. 40 коп.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки? за виконані роботи мали бути здійснені за рахунок бюджетних коштів, отриманих на безповоротній основі, наданих Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів».

Строк виконання робіт згідно з п. 10.1 Договорувизначений до 20.04.2012. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що датою початку виконання робіт є дата підписання акту прийому-передачі об'єкту для реконструкції та будівництва стадіону, який складається сторонами при наявності бюджетного фінансування.

08.12.2011 між ТОВ «Стальконструкція» та ПП «Лідія-Парк» укладено Договір підряду, за яким на останнє покладено обов?язки субпідрядника, та за наслідками виконання якого складено акт приймання виконаних будівельних робіт.

13.10.2011 між Харківським державним вищим училищем культури № 1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексна творча майстерня «МИР»»укладено Договір № 29/11 на виконання проектно-вишукувальних робіт.

23.01.2014 Відповідачем направлено Позивачу повідомлення про готовність робіт до прийняття, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та оспорюваний акт приймання виконаних будівельних за грудень 2011 року, підписаний в односторонньому порядку, що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 6110600862199, конвертом. 31.01.2014 вказані документи отримано Позивачем, що підтверджується відповідною відміткою про надходження кореспонденції на повідомленні про готовність робіт до прийняття.

03.02.2014Позивач направив Відповідачу лист, в якому були викладені підстави відмови від підписання отриманого оспорюваного акту, а саме з підстав спливу строку Договору, відсутності фінансування, відсутності підписаного сторонами акту приймання - передачі об?єкта на реконструкцію тощо.

Факт отримання цього листа не заперечувався представником Відповідача у судовому засіданні.

13.03.2014 ТОВ «Стальконструкція» складено акт № 1 про підписання оспорюваного акту в односторонньому порядку.

Як передбачено ст. 32 ГПК Українидоказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 525 ЦК України вказано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу, згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 6 ст. 882 ЦК України встановлено, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Із зазначеними нормами права повністю узгоджуються умови Договору, викладені у пункті 6.2.5., яким передбачено право Позивача відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають їх (його) використання відповідно до мети.

Судом встановлено, що Договір між сторонами укладався в рамках виконання Державної цільової програми з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Усі роботи відповідно до мети та предмету Договору повинні були бути виконані до 20.04.2012.

Разом з тим, як встановлено судом, Відповідач направив Позивачу повідомлення про готовність робіт до прийняття, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та оспорюваний акт лише 23.01.2014, тобто поза межами строків визначених Договором, чим безпосередньо унеможливив використання результату робіт, виконаних за його твердженням, оскільки чемпіонат Європи 2012 року з футболу на той час давно відбувся, одночасно створивши негативні наслідки для Позивача, які полягають у покладанні на нього обов'язку щодо їх оплати, що є предметом спору в іншій справі господарського суду Харківській області № 922/1830/14. Копія ухвали про призначення справи до розгляду долучена до матеріалів справи.

Отже, підставою звернення до суду Позивача із позовом у цій справі є неналежне виконання (порушення) Відповідачем своїх обов'язків за Договором, що відповідно до положень ст. 614 ЦК України покладає на нього процесуальний обов'язок довести протилежне.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 631 ЦК України, Відповідач, направивши відповідні документи після спливу строку дії Договору, порушив його умови, що виключає об'єктивну можливість вважати такі дії належним виконанням зобов'язання відповідно до умов та мети укладеного Договору.

Будь-яких доказів в обґрунтування причин несвоєчасного направлення вищевказаних документів Відповідачем до суду не надано.

Доводи Відповідача щодо своєчасного виконання робіт, які визначені в оспорюваному акті, у строк, а також докази на їх підтвердження у вигляді копій низки протоколів робочих нарад з оперативного вирішення певних питань, а також копій рапортів про роботу будівельних механізмів, не можуть розцінюватися як належні та допустимі докази таких тверджень з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до Законів України «Про ціни і ціноутворення», «Про інвестиційну діяльність», Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 750, діючих в редакціях станом на грудень 2011 року, Міністерством регіонального розвитку та будівництва України наказом від 04.12.2009 № 554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема форми оспорюваного акту та довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Таким чином, законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено єдиний засіб доказування - первинний документ в сфері обліку в будівництві, яким можуть доказуватись факти виконання чи невиконання будівельних робіт, а саме акт виконаних будівельних робіт.

Виходячи з викладеного, будь-якими іншими засобами доказування факт виконання будівельних робіт, їх види, обсяги, вартість, ніж встановленими законодавством первинними документами, а саме актами та довідкою про вартість, здійснюватись не може, у т.ч. документами, долученими Відповідачем до матеріалів справи.

Надані Відповідачем протоколи не є первинними документами, актами цивільного законодавства, правочинами, з яких вбачаються обсяги будівельних робіт, конкретні види будівельних робіт, їх вартість, та визначений період їх виконання. До того ж, з наданих копій протоколів не вбачається, що вони підписані уповноваженими представниками сторін справи, підписи виконанні від імені осіб, які не є сторонами спірних відносин, документів підтверджуючих участь (реєстрацію) інших зазначених осіб не надано, а, отже, відомості, що зазначені у них не можуть бути взяті судом до уваги.

Стосовно відомостей, що містяться у наданих Відповідачем копіях рапортів про роботу будівельних механізмів, то суд також не може взяти їх до уваги, оскільки відповідні документи так само не є та не можуть бути за своєю затвердженою, наказом Міністерства статистики України від 13.06.1996 № 149, формою належним засобом доказування необхідних обставин з наведених вище підстав.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що акт приймання виконаних будівельних робіт, підписаний між ТОВ «Стальконструкція» як підрядником та ПП «Лідія-Парк» як субпідрядником, не містить дати його підписання та розшифрування підписів посадових осіб, всупереч вимог наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», що діяв у грудні 2011 року. Крім того, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання цього акту від субпідрядника саме в період дії Договору, укладеного з Позивачем. Таким чином, є неможливим встановити коли саме такий акт було отримано Відповідачем від субпідрядника ПП «Лідія - Парк».

Аналогічні порушення вимог зазначеного наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 в частині відсутності дати та розшифрування підписів містить також і оспорюваний Позивачем акт, що унеможливлює встановлення часу його складання.

Згідно зі ст. 875 ЦК України замовник за договором будівельного підряду зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника. Умовами Договору між сторонами такого обов'язку на підрядника (Відповідача) не покладено.

Відповідно до п. 48 «Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668, що сторона, яка забезпечує роботи (будівництво об'єкта) проектною документацією, зобов'язана протягом установленого договором підряду строку передати іншій стороні чотири примірники проектної документації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Таким чином, Позивач відповідно до вказаної норми права та умов Договору мав передати відповідачеві затверджену проектно-кошторисну документацію у кількості чотирьох примірників. З умов Договору сторін не вбачаються умови, що підписанням цього Договору, сторони підтверджують передачу затвердженої проектно-кошторисної документації від замовника до підрядника. Належних та допустимих доказів передачі проектно-кошторисної документації Позивача, як замовника, до Відповідача, як підрядника, учасниками процесу до суду не надано.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підставі якого саме примірника якої саме проектно-кошторисної документації виконувались роботи, перелічені у оспорюваному акті.

Як було встановлено судом, між Позивачем та третьою особою13.10.2011 укладено Договір № 29/11 на виконання проектно-вишукувальних робіт Предметом цього Договору відповідно до п. 1.1 визначено виконання проектно-вишукувальну роботу з реконструкції та будівництва стадіону «Олімпік» Харківського вищого державного училища фізичної культури № 1, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова, б. 1.

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що розрахунок за ним також здійснюється за рахунок коштів, отриманих на безповоротній основі, наданої ДП «Фінансування інфраструктурних проектів».

Згідно з п. 7.1 вищенаведеного договору робота за договором вважається повністю завершеною після підписання акту передачі виконаної роботи від третьої особи до Позивача. З п. 7.3. вбачається, що проектно-кошторисна документація видається в чотирьох примірниках.

Як встановлено в ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивачем та третьою особою визнається факт того, що відповідний договір, укладений між ними не оплачувався, відповідний акт передачі виконаної роботи та примірників проектно-кошторисної документації не між ними не підписувався.

Разом з тим, третьою особою надано доказ - накладну № 1 від 14.11.2011 про отримання представником Позивача певної технічної документації на зазначений об'єкт у кількості двох примірників проекту та одного примірника робочої документації.

Проте, зазначений документ об'єктивно не може бути розцінений судом як доказ передання у необхідній кількості проектно-кошторисної документації Позивачем Відповідачу, а, отже, не спростовує обставину відсутності факту передачі проектно-кошторисної документації Відповідачу по справі у належний спосіб.

Посилання Відповідача та третьої особи на експертний звіт філії ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» у Харківській області № 21-01413-11 від 16.11.2011 в обґрунтування не можуть бути прийняті судом, оскільки такий документ підтверджує лише проведення експертизи кошторисної частини документації, а не факт передачі її Відповідачеві.

Відповідно до ч.5 ст. 318 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи у 2011 році Позивач здійснює за рахунок коштів отриманих на безповоротній основі (фінансова допомога) наданої Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів.

Встановлено, що фінансування робіт з реконструкції та будівництва стадіону «Олімпік» Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 у рамках підготовки та проведення ЄВРО-2012 за рахунок державних коштів, залучених під державні гарантії не здійснювалось, що підтверджується внесенням змін до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 357.Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2012 № 126 (публікація в «Урядовому Кур'єрі» № 38 від 28.02.2012) виключено з переліку об'єктів фінансування стадіон, реконструкція та будівництво якого становили предмет Договору підряду.

Крім того, даний факт підтверджується відповідним листом органу Державного казначейства України на адресу Позивача, листом Міністерства інфраструктури України від 27.01.2015 № 910/12/10-15.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі об'єкта на реконструкцію не складався та не підписувався сторонами відповідно до п. 5.1 Договору, що зумовлює неможливість визначення дати початку робіт, а, отже, можливість дотримання строків їх виконання.

Крім того, суд зазначає, що критично ставиться до обсягу виконаних робіт та строків їх виконання (а.с. 36 - 39).

Враховуючи встановлені обставини справи та наявні в її матеріалах докази у своїй сукупності, та, зокрема, факту направлення Відповідачем Позивачеві оспорюваного акту після спливу строків Договору, за відсутності передачі Відповідачу проектно-кошторисної документації та будівельного майданчика (фронту робіт), Позивач об'єктивно не мав можливості бути обізнаним про обсяги, види та результати виконання робіт до моменту отримання повідомлення про готовність їх до прийняття.

Оскільки Відповідачем під час розгляду справи не надано допустимих доказів належного виконання зобов'язань за Договором, що свідчить про порушення ним його умов, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають правомірним інтересам Позивача підстави його відмови від підписання оспорюваного акту, а останній таким, що підлягає визнанню недійсним.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ст. 16 ЦК України, в якій також передбачено, зокрема, можливість захистити цивільне право та інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Відповідно до ст. 1 ГК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечить законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання та позивачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів категорії яких наведені в цій статті.

Спір щодо визнання недійсним акта виконаних робіт, підписаного в односторонньому порядку (який є первинним обліковим документом, що підтверджує виконання господарського договору підряду), є спором, що виникає при виконанні договору підряду, можливість захисту цивільного права та інтересу шляхом визнання недійсним такого акта виконаних підрядних робіт, передбачена ст. ст. 16, 884 Цивільного кодексу України, а тому такий спір підвідомчий господарським судам України, з урахуванням того, що оспорюваний акт було отримано Позивачем по справі після спливу строку дії Договору.

Спір у даній справі є спором про право, адже вимоги Позивача направлені на визнання права на відмову від прийняття робіт (зобов'язання) згідно ст. ст. 16, 612, 882 ЦК України, ст. 20 ГК України шляхом визнання недійсним відповідного акту.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446, яка містить посилання на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні по справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, не може бути застосована у цій справі, оскільки в останній розглядався іншій предмет спору, с іншим способом захисту, а саме предметом розгляду було стягнення грошових коштів за умови належного виконання зобов'язання Позивачем по вказаній справі, проте у справі, що розглядається, предметом спору є встановлення обставин недійсності акту прийняття виконаних будівельних робіт підписаного у односторонньому порядку та правомірність відмови заінтересованої особи щодо їх прийняття.

Викладена позиція суду також підтверджується й практикою ВГС України за аналогічними справами (а.с. 50 - 69).

З огляду на викладене, на підставі ст, ст., 6, 8, 19, 55 124, 129 Конституції України Конституції України cт ст. 15, 16, 93, 510, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 614, 631, 629, 882, 884, 875 ЦК України ст, ст. 1, 12, 20, 193, 318, ГК, керуючись ст, ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року згідно договору підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 8/12 від 08.12.2011, підписаний в односторонньому порядку товариством з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція» (61106, м. Харків, проспект Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ 21191412).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція» (61106, м. Харків, проспект Московський, буд. 283, код ЄДРПОУ 21191412) на користь Харківське державне вище училище фізичної культури № 1 (61070, м. Харків, вул. Фронтова, 3, код ЄДРПОУ 04591392) суму судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін