Рішення № 44373256, 16.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014 Справа № 905/2089/14

Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Левшина Г.В., Сажнева М.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Азовмашпром"

про

стягнення 67282,64 грн.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

не з‘явився;

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Азовмашпром" про стягнення заборгованості на загальну суму 67282,64 грн., у тому числі суму основний борг 62240,40грн, пеня у розмірі 4034,46грн., 3% річних у розмірі 1007,78грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №392 від 25.12.2012 в частині своєчасної та повної cплати вартості переданого відповідачу товару, у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 62240,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №392 від 25.12.2012; специфікації до договору №3 від 23.05.2013; рахунку-фактури №0364 від 23.05.2013; листа-факсу №201 від 13.08.20134 видаткової накладної №0449 від 15.08.2013; довіреності №170 від 14.08.2013; претензії №117-09/1 від 19.02.2014 та повідомлення про вручення претензії.

В судовому засіданні призначеному на 12.06.2014 сторони явку своїх представників не забезпечили. Позивач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку з неможливістю прибути у судове засідання, в якому підтвердив позовні вимоги та розмір заборгованості.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду 07.04.2014.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.12.2012 між Приватним акціонерним товариством "Нікопольський завод технологічного оснащення", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "АЗОВМАШПРОМ", як покупцем (відповідач) підписаний договір купівлі-продажу №392.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 договору на умовах, викладених у розділах даного договору, продавець зобов’язується виготовити та передати покупцю, продукцію виробничо-технічного призначення, далі - продукція, в асортименті, кількості та строки, визначених у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору. Покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію згідно умовам даного договору.

Ціна продукції за даним договором визначається у гривнях и зазначається у специфікаціях ц договору. Вказана ціна продукції не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлено Податковим кодексом України. Ціни на продукцію є договірними та визначаються виходячи з ситуацій на ринку та діючого законодавства України (п. 3. 1 договору)

Загальна сума договору визначається специфікаціями (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок покупця з продавцем виконується шляхом безготівкових платежів у національній валюті України, на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків, виставлених продавцем, у наступному порядку:

50% від вартості місячної поставки протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунка продавцем;

При постачанні партіями, 50% від вартості окремої партії продукції протягом -х (трьох) банківських днів з дня повідомлення про готовність такої партії продукції до відвантаження, на підставі рахунка-фактури;

остаточний розрахунок протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня повідомлення про готовність останньої в місяці партії продукції до відвантаження, на підставі рахунка-фактури;

посилання на номер рахунка у платіжному дорученні обов’язкове.

Продукція за даним договором передається на умовах EXW, завод продавця, м.Нікополь (згідно Інкотермс 2010), з завантаженням на транспортний засіб покупця. Продукція за даним договором може передаватися партіями. Об'їм та строк передачі партій продукції обумовлюється у специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

Згідно п. 12.1 договору останній вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2013, але у будь якому випадку до виконання сторонами прийнятих за даним договором обов'язків.

Між сторонами підписана специфікація до договору №3 від 23.05.2013, згідно якої позивач повинен надати відповідачу 116 штук роликів 2-117020Ш.

Договір та специфікація до договору підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

13.08.2013 відповідач звернувся до позивача з листом поставити 56 шт. роликів з відстрочкою платежу до 10.09.2013.

Згідно даних вказаних в позовній заяві, позивач погодився з пропозицією відповідача щодо поставки товару у меншій кількості та щодо строків оплати товару, - до 10.09.2013. Отже, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору щодо кількості товару та строків оплати його вартості.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 62240,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №-0449 від 15.08.2013 на суму 62240,40грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреності №170 від 14.08.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювались на виконання договору купівлі продажу №392 від 25.12.2012.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі – продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз’яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач, умови договору щодо оплати вартості товару у строк до 03.09.2013 повному обсязі не виконав, а саме не перерахував позивачу кошти у розмірі 62240,40грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній не оплатив у повному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 62240,40грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 62240,40грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 62240,40грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4034,46 грн. розраховану за період з 04.09.2013 за 182 дня. Виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець оплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми погодженої партії товару за кожний день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи погоджені між сторонами умови щодо строку нарахування пені за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов‘язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар, суд вважає правомірними вимоги про стягнення пені понад шість місяців.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його вірним, тому вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4034,46 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.09.2013 по 25.03.2014 у розмірі 1007,78грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його вірним, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Азовмашпром" (87523, м. Маріуполь, вул. Монтажна, буд. 5, код ЄДРПОУ 38349378 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" (53201, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, пр-т. Трубників,56, код ЄДРПОУ 31760880) суму основного боргу у розмірі 62240 (шістдесят дві тисячі двісті сорок) грн. 40 коп., пеню у розмірі 4034 (чотири тисячі тридцять чотири) грн. 46коп., 3% річних у розмірі 1007 (одна тисяча сім) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 91 коп.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя Г.В. Левшина

Суддя М.В. Сажнева