Ухвала суду № 44372868, 14.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/4497/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць Т.О.

справа №759/15852/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю

представника позивача Войналовича Р.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», поданою представником за довіреністю Войналовичем Романом Анатолійовичем, на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 4 464 832,34 грн. заборгованості за кредитним договором.

З метою гарантування виконання рішення суду, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт в межах позовних вимог на все рухоме та нерухома майно, що належить відповідачу.

Необхідність у забезпеченні позову обґрунтовує оцінкою дій відповідача, які, на думку позивача, вказують на створення ним умов (затягування строків розгляду справи у спосіб пропонування укласти мирову угоду та відсутність дійсного інтересу до цього) для відчуження свого майна та уникнення реальної цивільної відповідальності.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2015 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подано апеляційну скаргу, у якій просить вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на все майно відповідача, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, якими він керувався, відмовляючи у задоволенні заяви.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав на відсутність відомостей про конкретне нерухоме майно, на яке можливо було б накласти арешт, вказавши, що заява ґрунтується на припущеннях ухилення відповідача від виконання свого зобов»язання..

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз»яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв»язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні його власника у праві розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб або укладення інших правочинів), при цьому за ним зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є грошова вимога кредитора до боржника.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майна відповідача, проте не зазначає перелік такого майна, що унеможливлює дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову та визначення об»єктів, щодо яких можливо встановити відповідні обмеження у праві розпорядження.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.218, 304, 305, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», поданою представником за довіреністю Войналовичем Романом Анатолійовичем, відхилити.

Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 19 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В.Болотов