Постанова № 44372272, 25.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 травня 2015 року 16:18 справа №826/5251/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна"доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Прада Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 №51526551702 та від 23 січня 2015року №7026552210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року відкрито провадження у справі №826/5251/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 квітня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 листопада 2014 року №156526552210 за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 157 179,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 925 743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 231 436,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 листопада 2014 року №156726552210 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 2 230 532,00 грн., у тому числі за грудень 2013 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 листопада 2014 року №51526551702 відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України за порушення пунктів 1.2, 3.2, 3.3 наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б", пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, а саме штрафну санкцію в сумі 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 жовтня 2014 року №1009/26-55-22-10/37825690 "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" (код ЄДРПОУ 37825690) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013 р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Прада Україна": пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається, до податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 2 230 532,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, який підлягає, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 925 743,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2013 року - 211 713,00 грн., жовтень 2013 року - 714 030,00 грн.;

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17 січня 2015 року №549/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 та №51526551702, водночас збільшено суму грошових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 12 листопада 2014 року №156526552210 в частині податку на додану вартість у розмірі 3 300,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 824,75 грн.

Так, на підставі акта перевірки та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17 січня 2015 року №549/10/26-15-10-05-35 прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 січня 2015 року №702652210, згідно з яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 125,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 3 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 825,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по фіктивним правочинам, укладеним між позивачем та ТОВ "БК Мегабуд"; у свою чергу висновки про фіктивність укладених правочинів базуються на тому, що за даними податкової звітності ТОВ "БК Мегабуд" та залучених ним контрагентів для виконання субпідрядних робіт на замовлення позивача - ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-Будівництво" не мають трудових ресурсів, виробничих/обслуговуючих приміщень, ліцензій, а також не встановлено наявності у вищезазначених підприємств власного або орендованого обладнання для виконання будівельних робіт, персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених робіт, що в свою чергу впливає на відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, будівельних робіт.

Наведене на думку відповідача свідчить про те, що правочини укладені в межах спірних господарських операцій порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "БК Мегабуд" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Прада Україна" дотримано передбачені умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Прада Україна" є обґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Прада Україна" з ТОВ "БК Мегабуд", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Прада Україна" (замовник) та ТОВ "БК Мегабуд" (генеральний підрядник) укладено договір від 01 березня 2012 року №EUB22012000010, відповідно до якого замовник доручає генеральному підряднику виконати наступні роботи: робоча документація, будівельні роботи, механічні, електричні і сантехнічні роботи, монтаж металевого каркасу стелі та освітлювального обладнання, координація робіт на об'єкті, документація та креслення стосовно готового об'єкта в приміщеннях загальною орієнтованою площею 370,5 м2, включаючи підвал, перший та антресоль першого і другий поверх, що знаходяться за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, у відповідності з положеннями цього договору. До даного договору надано додатки №2, №3.

Відповідно до додаткової угоди від 01 квітня 2012 року №1 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт, детально зазначених в додатку №1/1 до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До додаткової угоди надано додаток №1/1.

Додатковою угодою від 11 липня 2012 року №2 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 сторони прийшли до спільної угоди про збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник бере на себе виконання робіт детально зазначених в додатку №1/2 (котрий повністю замінює додаток №1/1 додаткової угоди №1) до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду за виконані роботи. До матеріалів справи надано додаток №1/2.

Відповідно до додаткової угоди від 12 липня 2012 року №3 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених в додатку №1/3 до цієї додаткової угоди №3, та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додаток №1/3.

Додатковою угодою від 31 серпня 2012 року №4 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 сторони прийшли до спільної угоди про збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених у додатках №4/1 (будівельно-оздоблювальні роботи), №4/2 (система охоронної сигналізації), №4/3 (система відеоспостереження), №4/4 (система пожежної сигналізації), №4/5 (система СКС - комп'ютерна мережа) до цієї додаткової угоди №4 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано до матеріалів справи додатки №4/1, 4/2, 4/3, 4/4, 4/5.

Виконання підрядних робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31 липня 2012 року №12-06-01/01, від 31 липня 2012 року №12-06-01/02, від 31 липня 2012 року №12-06-01/03, від 31 липня 2012 року №12-06-01/04, від 31 липня 2012 року №12-06-01/05, від 31 липня 2012 року №12-06-01/06, від 31 липня 2012 року №12-06-01/07, від 31 липня 2012 року №12-06-01/08, від 31 липня 2012 року №12-06-01/09, від 31 липня 2012 року №12-06-01/10, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/10, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/11, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/12, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/13, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/14.

У свою чергу ТОВ "БК Мегабуд" виписано податкові накладні від 22 березня 2012 року №13 на загальну суму 3 423 094,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 570 515,67 грн., від 02 квітня 2012 року №16 на загальну суму 3 423 094,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 570 515,67 грн., від 03 травня 2012 року №25 на загальну суму 1 711 547,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 285 257,83 грн., від 15 травня 2012 року №28 на загальну суму 3 512 649,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 585 441,51 грн., від 06 червня 2012 року №33 на загальну суму 1 711 547,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 285 257,83 грн., від 11 липня 2012 року №48 на загальну суму 570 515,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 95 085,95 грн., від 18 липня 2012 року №51 на загальну суму 3 512 649,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 585 441,51 грн., від 26 липня 2012 року №53 на загальну суму 286 437,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 47 739,51 грн., від 17 жовтня 2012 року №86 на загальну суму 196 495,31 грн., у тому числі податок на додану вартість 32 749,22 грн., від 31 липня 2012 року №54 на загальну суму 304 710,25 грн., у тому числі податок на додану вартість 50 785,04 грн., від 31 жовтня 2012 року №88 на загальну суму3 047 710,25 грн., у тому числі податок на додану вартість 50 785,04 грн.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують платіжні доручення та виписки з банку, надані до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як свідчать матеріали справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "БК Мегабуд", у зв'язку з придбанням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "БК Мегабуд ", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Прада Україна" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі одягом і взуттям, роздрібної торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах, роздрібної торгівлі взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, посередництві в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Матеріали справи підтверджують, що будівельні роботи, які замовлено у ТОВ "БК Мегабуд", виконувались в приміщеннях, що знаходяться за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, які є зареєстрованим місцезнаходженням позивача та використовуються як магазин, через який позивач фактично здійснює продаж товарів.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних товарів у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: фотокопії процесу виконання будівельних робіт в магазині, договір про надання консультаційних послуг між позивачем та "АРХПРО АГ" від 20 лютого 2012 року №EUB22012000012 та додаток до нього з копіями звітів про хід фактичного виконання робіт ТОВ "БК Мегабуд", копія ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ №557679, виданої ТОВ "БК Мегабуд" на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Також позивачем до матеріалів справи надано договори оренди від 08 лютого 2012 року №А-1, від 08 лютого 2012 року №В-1, від 30 листопада 2012 року №б/н для розміщення бутіка "Prada" в пасажі за адресою: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4.

Співставлення первинних, звітних та платіжних документів по спірних господарських операціях із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ "Прада Україна" придбало у ТОВ "БК Мегабуд" послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємство-контрагент не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняло фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

При вирішенні спору суд також враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "БК Мегабуд" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання будівельних робіт з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру залишку від'ємного значення - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 та від 23 січня 2015 №7026552210 є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №51526551702, яким позивачу нараховано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. за не вірне відображення в I та II кварталах 2013 року ознаки доходу виплаченої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за оренду приміщення, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що подання позивачем податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1 з помилкою, а саме, не вірне відображення ознаки доходу, призвело до зменшення та/або збільшення його податкових зобов'язань чи до зміни платника податку, не встановлено таких порушень і в акті перевірки.

Враховуючи, що накладення штрафу за подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків можливе лише, якщо такі помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №51526551702 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Прада Україна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 №51526551702 та від 23 січня 2015року №7026552210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко