Постанова № 44372196, 25.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року 09:45 № 826/1725/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000111502, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (надалі - позивач або ТОВ "Аскоп-Україна") з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000111502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 25.02.2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ "Аскоп-Україна" не порушувало вимог п.198.1., п.198.2 ст.198, п.200.1, п. 200.4 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М".

У судове засідання 25.02.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у вказаному судовому засіданні подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про законність та обґрунтованість прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Суду у судовому засідання 25.02.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аскоп-Україна" правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, січень, березень, жовтень 2012 року, березень, червень 2013 року, вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 8998/26-53-15-02/30579869 від 29.12.2014 року, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1., п.198.2 ст.198, п.200.1, п. 200.4 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) в розмірі 34 875 грн. за грудень 2011 року.

Дані висновки перевіряючими зроблено з огляду на те, що відповідно до актів перевірок контрагентів позивача, здійснити таку перевірку неможливо у зв'язку з їх незнаходженням за місцем реєстрації останніх.

Так, посилаючись на Акт Гайворонської МДПІ Кіровоградської області ДПС від 26.06.2013 року № 16/2200/33142285 податковим органом зазначено, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Інтелпромсервіс" на суму ПДВ 33 592,00 грн. не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Інтелпромсервіс" з придбання товарів у контрагента-постачальника за грудень 2011 року на суму 33 592,00 грн.; по взаємовідносинам з ПП "Ауріс-М" на суму ПДВ 1 283,33 грн., у зв'язку з не встановленням, згідно Акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.08.2013 року № 329/21/104-03-22-01-10/34827501, факту реального здійснення господарських операцій ПП "Ауріс-М" з придбання товарів у контрагента-постачальника за грудень 2011 року на суму 1 283,33 грн.

Пославшись на вказані Акти, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М", отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" здійснювалася поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" вчинено без наміру і створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" за період, що перевірявся є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі висновків акта перевірки позивача від 29.12.2014 року № 8998/26-53-15-02/30579869 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000111502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у том числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2011 року, згідно декларації, яка зареєстрована в органі державної податкової служби 06.11.2014 року, у розмірі 34 875,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17 438,00 грн.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 року №0000111502 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4, п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом - ТОВ "Інтелпромсервіс", - які ґрунтувалися на договорі № 30/12/11 від 30.12.2011 року.

Відповідно до умов договору № 30/12/11 від 30.12.2011 року, покупець (позивач) купує, а продавець (ТОВ "Інтелпромсервіс") зобов'язується передати у власність ТОВ "Аскоп-Україна" сою в кількості 65,00 тон. Ціна товару встановлена у розмірі 2 600,00 грн., за одну тонну в т.ч. ПДВ 510,00 грн., загальна сума за тонну товару складає 3 120,00 грн.

Згідно видаткової накладної №НР-0030001 від 30.12.2011 року, ТОВ "Інтелпромсервіс" поставив, а позивач прийняв сою у кількості 64,600 тон на загальну суму 201 552,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33 592,00 грн.

На виконання договору № 30/12/11 від 30.12.2011 року ТОВ "Інтелпромсервіс" виписало на ім'я позивача податкову накладну № 10 від 31.12.2011 року на поставку сої у кількості 64,600 тон на загальну суму 201 552,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33 592,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0030001 від 30.12.2011 року, виставленого

ТОВ "Інтелпромсервіс", позивач платіжним дорученням № 24 від 06.01.2012 року сплатив отриманий товар у сумі 201 552,00 грн.

Отриманий товар - сою, - згідно договору складського зберігання зерна №35/10 від 24.10.2011 року, позивачем було передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "АМГ Агрохолдинг", про що останнім було виписано складську квитанцію № 1147 від 30.12.2011 року, серія АУ № 874247. Отримавши від позивача вказану сою на зберігання зерновий склад ТОВ "АМГ Агрохолдинг", згідно квитанції, встановив якісні показники даної сої, а саме: рік збирання урожаю 2011 року, вага 64 600 тон, вологість 10/8 %, зернова домішка 13,7 %, сміттєва домішка.

Так, за результатами здійснення господарської операції з ТОВ "Інтелпромсервіс" та на підставі податкової накладної № 10 від 31.12.2011 року, отриманої від зареєстрованого платником податку особи ТОВ "Інтелпромсервіс", позивачем правомірно віднесло до податкового кредиту у грудні 2011 року відповідну суму ПДВ у розмірі 33 592,00 грн.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції з придбання у ТОВ "Інтелпромсервіс" сої позивачем надані суду докази подальшої реалізації сої іншим суб'єктам господарювання, зокрема, інвойс № 1201/2 від 22.02.2012 року про відправлення українських соєвих бобів для промислової переробки, згідно контракту №2/12 від 31.01.2012 року до ct. Lehliu (Rоmania), та копії вантажних митних декларацій з відповідними відмітками митного органу про перетин зазначеним товаром митного кордону 22.02.2012 року у місці пропуску Чернівецької обласної митниці з відміткою Держкарантину вивезення дозволено.

В свою чергу, згідно договору № 11/02 від 04.01.2012 року, позивач (Замовник) замовив у ПП "Ауріс-М" (Експедитор) послуги з транспортного експедиційного обслуговування вантажів. Відповідно до п.1.1. та п.1.2 даного Договору, ПП "Ауріс-М" зобов'язується забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування вантажів позивача, а ТОВ "Аскоп-Україна" зобов'язується сплатити надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів за встановленою платою.

На виконання умов даного договору ПП "Ауріс-М" було надано позивачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів ТОВ "Аскоп-Україна". Так, відповідно до товарно-транспортної накладної серія АУ № 272 від 01.12.2011 року, вантажним автомобілем НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2 з м. Києва, бул. Лепсе, 24 до м. Луганська було перевезено товар: риба морожена, картопля с/м, загальною кількістю 5 тон. вантажоодержувачу ТОВ "Гривна". Згідно товарно-транспортної накладної серія 02 ААТ № 104 від 06.12.2011 року, вантажним автомобілем НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3 з м. Києва, бул. Лепсе, 24 до Вінницької області м. Казатин, вул. Довженко, 33, було перевезено товар: м'ясо яловичина с/м, пашина, загальною кількістю 20 тон. вантажоодержувачу ТОВ "ОСІ Фуд Солюшинс Україна". Зазначені товарно-транспортні накладні містили відмітки про отримання товару, кінцевим вантажоодержувачем ТОВ "Гривна" та ТОВ "ОСІ Фуд Солюшинс Україна" відповідно.

Виконання ПП "Ауріс-М" та отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг згідно договору № 11/02 від 04.01.2012 року підтверджується Актом здавання-приймання наданих послуг № 9133 від 02.12.2011 року на загальну суму 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 833,33 грн. та Актом здавання-приймання наданих послуг № 9147 від 07.12.2011 року на загальну суму 2 700,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 450,00 грн.

На виконання договору № 11/02 від 04.01.2012 року ПП "Ауріс-М" надав позивачу податкову накладну № 9 від 02.12.2011 року на загальну суму 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 833,33 грн. та податкову накладну № 26 від 07.12.2011 року на загальну суму 2 700,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 450,00 грн.

Вартість наданих ПП "Ауріс-М" послуг, отриманих позивачем згідно договору № 11/02 від 04.01.2012 року, було сплачено, згідно платіжного доручення № 27 від 06.01.2012 року у сумі 6 700,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 1 116,67 грн., на підставі рахунку № 9127 від 30.11.2011 року та №9133 від 01.12.2011 року та платіжного доручення № 66 від 01.02.2012 року у сумі 2 700,00 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 450,00 грн., на підставі рахунку № 9147 від 06.12.2011 року.

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, у разі якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М", судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що неможливість здійснити перевірку контрагентів позивача свідчить про безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки інформація, викладена в акті перевірки контрагентів, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним за результатами взаємовідносин позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М", - а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" на підставі їхньої нікчемності.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтелпромсервіс" і ПП "Ауріс-М".

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М" у грудні 2011 року у розмірі 34 875,00 грн.

Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача, або його контрагентів. Також, не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Інтелпромсервіс", ПП "Ауріс-М".

Враховуючи, що судом встановлено правомірність формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Інтелпромсервіс" та ПП "Ауріс-М", зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування (у том числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 34 875,00 грн. є протиправним.

Крім вищенаведеного, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на податковий кредит за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням податкового кредиту, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд дійшов висновку про протиправність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у том числі заявленого в розрахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 34 875,00 грн. і застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 438,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.01.2015 року №0000111502.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (ідентифікаційний код: 30579869, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, офіс 600) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок