Постанова № 44371982, 25.05.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. 08 год. 30 хв.м. ХерсонСправа № 821/859/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області до публічного акціонерного товариства "Придніпровське" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області (далі - УПФУ в Нововоронцовському районі, позивач) звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Придніпровське" (далі - ПАТ "Придніпровське", підприємство, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2015 року у сумі 3798,12 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що три працівники ПАТ "Придніпровське" вийшли на пенсію на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". До досягнення пенсійного віку працівником, якому призначено пенсію на пільгових умовах, підприємство, на якому працював пенсіонер, зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. До 1 січня 2015 року відповідач був звільнений від відшкодування таких витрат, оскільки мав пільги як платник фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, в грудні 2014 року до Податкового кодексу України були внесені зміни Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", caмe: главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" виключено взагалі. Тому відповідач вже не є платником вказаного податку, а відтак зобов'язаний відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач позов не визнав, надав письмове заперечення, з відшкодуванням зазначених витрат не погоджується. Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідач зазначає, що абзацом 5 пп. 1 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено категорії працівників, пенсії яким виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету без наступного відшкодування Пенсійному фонду підприємствами, організаціями. Цією нормою визначено порядок та джерела виплати пенсій працівникам, пенсії яким призначені на підставі пунктів "в" - "є" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", незалежно від наявності або відсутності у підприємства статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та без будь-якого наступного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій зазначеним категоріям працівників, в тому числі і працівникам відповідача, пенсії яким призначено на підставі пункту "в".

Розгляд справи сторони просили здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Придніпровське" до 1 січня 2015 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

На підприємстві працювали та вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з лютого 2015 року загальна сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій названим особам складає 3798,12 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на такі приписи законодавства.

Основними нормативно-правовими актами, які здійснюють регулювання відносин, пов'язаних з пенсійним забезпеченням, призначенням, перерахунком та виплатою пенсій, справлянням та використанням збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відшкодуванням витрат Пенсійному фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), Закон України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а ставка збору відповідно до абзацу 3 пункту 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-IV) виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд звертає увагу, що платники фіксованого сільськогосподарського податку були звільнені від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, а їх виплата здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету України згідно із Законом України від 31.05.2005 № 2613-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку" (далі - Закон № 2613-IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Законом № 2613-IV були внесені зміни до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:

абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону" доповнено словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку";

абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнено словами "та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Тобто, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Отже, з 1 січня 2015 року відповідач вже не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, таким чином відпали підстави для подальшого його звільнення від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

З наведених підстав суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на абзац 5 пп. 1 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки таке фінансування, як зазначалось вище, згідно із Законом № 2613-IV стосувалось лише працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція).

За змістом пп. 6.7 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пп. 6.7 п. 6 Інструкції).

За інформацією УПФУ в Нововоронцовському районі публічним акціонерним товариством "Придніпровське" не відшкодовано за лютий 2015 року витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, загальна сума недоїмки за вказаний період складає 3798,12 грн. Відповідач цієї обставини не заперечує.

За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів сплати зазначених коштів відповідачем суду не надано, доводи позивача про наявність підстав для їх стягнення відповідачем не спростовані.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 161-163 КАС України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Придніпровське" (ідентифікаційний код 00855960) на користь управління Пенсійного фонду України в Нововоронцовському районі Херсонської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2015 року в сумі 3798,12 грн. (три тисячі сімсот дев'яносто вісім гривень дванадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 10.2.4