Постанова № 44371389, 19.05.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/756/15

19 травня 2015 року 11год. 13хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Григоровський Ю.В.

відповідача: представник Гордійчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна"

до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про визнання дій протиправними, скасування розрахунку , -ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про визнання неправомірними дій відповідача по наданню розрахунку відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій, а також скасування зазначеного розрахунку.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, обґрунтовуються тим, що позивач є платником четвертої групи єдиного податку, що по суті своїй є фіксованим сільськогосподарським податком, а платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від оподаткування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно чинного на даний час п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, на думку представника позивача, об'єктом оподаткування є лише витрати управління ПФУ в Дубровицькому районі на виплату та доставку пільгових пенсій, а не самі пенсії, які, крім всього іншого, виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення особами, яким призначено пільгові пенсії, пенсійного віку,, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Представник позивача також зазначив, що Сільськогосподарське приватне підприємство "Україна" не може нести фінансову відповідальність (обов'язок відшкодовувати Пенсійному фонду України виплату та доставку пільгових пенсій) за те, що прийняло на роботу жінок, які народили та виховали більш, ніж п'ять дітей. Підприємство було зобов'язане прийняти таких працівників на роботу, щоб не допустити дискримінації, сплачувати за них пенсійні збори, а також задовольнити заяви таких працівниць про звільнення в зв'язку з виходом на пенсію.

Крім іншого, на думку представника позивача, відповідач був зобов'язаний надіслати оскаржуваний розрахунок до 20 січня 2015 року (19 січня - останній день), а фактично надіслав саме 20 січня 2015 року, тобто із запізненням на 1 день.

Враховуючи викладене, представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав також письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Виходячи зі змісту пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV у контексті статті 14 Закону № 1788-ХІІ вважає, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Невиконання підприємствами вимог діючого законодавства щодо своєчасності сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до Пенсійного фонду ставить під загрозу виконання державних програм, так як поряд із страховими внесками - це кошти, з яких складається бюджет Пенсійного фонду.

Відповідно до пунктів «б» - «з» статті 12 та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівником пенсійного віку установи та організації за рахунок власних коштів зобов'язані вносити до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій.

Щодо твердження позивача про те, що СПП "Україна" є платником фіксованого сільськогосподарського податку, представник відповідача зазначив, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, а сільськогосподарських товаровиробників віднесено до платників єдиного податку 4 групи.

Таким чином, позивач більше не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому не звільнений від обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

За вказаних обставин представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному вивченні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, враховуючи наступне.

20 січня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі було надіслано Сільськогосподарському приватному підприємству "Україна" розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якому були визначені розміри сум до відшкодування з січня 2015 року, а саме 6170,51 грн. щомісячно (а.с. 40).

Згідно з вказаним розрахунком, розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (з графи 16) ОСОБА_3 становить 1052,96 грн.; ОСОБА_4 становить 906,16 гри.; ОСОБА_5 становить 1068,79 грн.; ОСОБА_6 становить 717,02 грн.; ОСОБА_7 становить 666,63 грн.; ОСОБА_8 становить 846,01 грн., ОСОБА_9 становить 492,61 грн.; ОСОБА_10 становить 420,33 грн..

Згідно з протоколами про призначення пенсії, вказаним працівникам СПП "Україна" виплачується пенсія призначена на підставі пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як жінкам, які працювали у сільськогосподарському виробництві і виховали п'ятеро і більше дітей - незалежно від віку і трудового стажу, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 50-57).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень даного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 1 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Об'єктом оподаткування відповідно до абз.4 п.1 ст.2 цього ж Закону є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ставка збору відповідно до ст.4 становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 6.4 - 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд не погоджується з твердженням позивача та приходить до висновку, що до витрат на виплату пенсій для колишніх працівників позивача входить розмір фактично виплачених пенсій, а до витрат на доставку пенсій - витрати органів поштового зв'язку на доставку пенсій до кожного конкретного пенсіонера.

У судовому засіданні представником відповідача були подані належні та допустимі докази, які підтверджують правильність проведеного розрахунку відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: копії довідок про відкриті рахунки для вилпати пенсій, докази фактичної виплати пільгових пенсій, докази виплати пільгових пенсій через поштові відділення, детальний розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 91-104).

Крім того, суд зазначає, що 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, платники якого звільнялися від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, позивач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з січня 2015 року.

Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що пільгові пенсії сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, а відтак не підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України, враховуючи наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, як вказувалося раніше, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-ІV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058 - IV зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV у контексті статті 14 Закону № 1788-ХІІ можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-ХІІ.

Як зазначено вище, дана позиція висловлена в рішенні Верховного суду України від 23 квітня 2013 року № 21-113а13, а згідно 244-4 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вирішуючи даний спір по суті суд дійшов висновку, що надіслання відповідачем позивачу оскаржуваного розрахунку саме 20 січня, а не раніше, не впливає на правомірність самого розрахунку та обов'язок позивача відшкодовувати позивачу понесені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного розрахунку, він ґрунтується на вимогах чинного пенсійного законодавства, підстав для його скасування немає, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Позивачем в межах даної адміністративної справи було сплачено судовий збір в сумі 560,28 грн. При цьому, позовні вимоги носять немайновий характер, відтак згідно вимог чинного законодавства сплаті підлягав судовий збір в розмірі 73,08 грн. Враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 73,08 грн. йому не повертається. Відповідач не надав доказів понесення судових витрат.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, суд приймає рішення про повернення позивачу із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повернути Сільськогосподарському приватному підприємству "Україна" із Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.