Постанова № 44370719, 18.05.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року м.Житомир справа № 806/5450/14

час прийняття: 12 год. 30 хв. категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

секретаря судового засідання Костарчука О.Ф.,

за участю: представника позивача Барановського А.В., Камінського А.Ф.,

Дубени В.С.,

представника відповідача Гарькавої Г.І., Шалани І.В., Книш Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівська солодова компанія» звернулось до суду з позовними вимогами, які в ході розгляду справи зменшило та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17.11.2014 року:

- №0001712200;

- №0001722200 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2292,00 грн, в тому числі: за основним платижем в сумі 1834,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 458,00 грн;

- №0001732200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 471580,00 грн, в тому числі: за основним платижем в сумі 382207,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 89373,00 грн;

- №0001742200 в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 7707,00 грн;

- від 11 листопада 2014 року №0027601702.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27 жовтня 2014 року №Ю-0024671702.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що висновки відповідача за актом виїзної планової документальної перевірки №2116/22-00/30741096 від 27.10.2014р. про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога, є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення предсавників позивача та правову позицію представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцієюГоловного управління Міндоходів у Житомирській області проведено виїзну планова документальну перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівська солодова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт виїзної планової документальної перевірки №2116/22-00/30741096 від 27.10.2014р. (т.1 а.с.)

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.135.1,пп.135.5.11 п.135.5, ст.135, пп.137.1.4, п. 137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, пп.138.8.1 п. 138.8, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.13 ст.146,п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.2 ст. 200, п.199.1, 199.2,199.3,199.4, п.201.14, п.201.15 ст.201, п.200.14 ст.200, ст.236, ст.237, ст.238, п. 239.2 ст.239 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення: від 17.11.2014 року № 0001712200 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі - 284356 грн. (з них: 232179 грн. - основний платіж, 52177 грн. - штрафні санкції); від 17.11.2014 року № 0001722200 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі - 29081 грн. (з них: 23265 грн. - основний платіж; 5816 грн. - штрафні санкції); від 17.11.2014 року № 0001732200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі - 508654 грн. (з них: 406923 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування; 101731 грн. - штрафні санкції); від 17.11.2014 року №0001742200 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі - 9091 грн.; від 11.11.2014 року №0027601702 про донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3332,22 грн. (в т.ч.: основний платіж - 2521,27 грн., штрафні (фінансові) санкції - 810,95 грн.).; та вимогу від 27.10.2014 р. №Ю-0024671702 про сплату боргу(недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 5814,72 грн.. (т.1 а.с. ).

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішеннь на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено наступне.

Актом перевірки підтверджується, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 284356 грн. (з них 232179 грн. - за основним платежем, та 52177 грн. за штрафними санкціями) згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0001712200 стали висновки відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування на 1168507 грн. через такі порушення:

- завищення витрат на 109114 грн. (в т.ч. за 2-4 кв.2011р. на 26543 грн., за 2012 рік на 82571 грн.) через врахування позивачем показника собівартості реалізованих товарів/робіт/послуг в розмірі, який не підтверджено даними бухгалтерського обліку;

- невизнання вартості проведених робіт (з урахуванням вартості запчастин) по ремонту обладнання, виконаних приватним підприємцем ОСОБА_7 в сумі 209052 грн. (в т.ч. за 2-4 кв.2011року на 27800грн., за 2012 рік на 181252 грн.;

- невизнання отриманих аудиторських послуг від ТОВ "ОЛГА-Консалт" на 87900 грн.(в т.ч. за 2-4кв.2011року на 47700 грн., за 2012 рік на 40200 грн.;

- заниження доходів від продажу основних засобів на 762441 грн. за 2013 рік.

Суд погоджується із порушенням податковим органом приписів п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, адже не здійснено розрахунок об'єкту оподаткування за сукупністю всіх господарських операцій та всіх показників декларацій з податку на прибуток, а проведено вибіркове врахування лише тих операцій та показників, які, на погляд відповідача, збільшують об'єкт оподаткування.

Згідно п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 86.10 ст.86 Податкового кодексу України прямо встановлено, що в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За дотримання вимог п.54.3 ст.54 та п. 86.10 ст.86 Податкового кодексу України податковий орган повинен був дійти висновку не лише про заниження доходів від продажу основних засобів на 762441 грн., а і про заниження позивачем витрат за рядком 06.1 "Адміністративні витрати" в декларації з податку на прибуток за 2012 рік на 926504 грн. на підставі слідуючого.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, окрім іншого, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно із п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Даними бухгалтерського обліку, що були досліджені судом, - головною книгою по рахунку 92 "Адміністративні витрати", аналізом рахунку по рахунку 92 "Адміністративні витрати" - підтверджується, що загальна сума адміністративних витрат за 2012 рік становила 5158790,84 грн..

У складі адміністративних витрат враховувались суми нарахованих податків, які декларувались в додатку до рядка 06.4 декларації в сумі 360180 грн.

Отже, за рядком 06.1 "Адміністративні витрати" декларації з податку на прибуток за 2012 рік товариство повинно було врахувати адміністративних витрат в сумі 4798610 грн. (5158790-360180).

Однак товариством було помилково задекларовано за рядком 06.1 "Адміністративні витрати" в сумі 3832097 грн., тобто через заниження адміністративних витрат завищено об'єкт оподаткування на 966513 грн. (4798610-3832097).

Вказане беззаперечно означає, що позивачем в порушення п.44.1 та п.44.2 ст.44, п.54.3 ст.54, п. 86.10 ст.86 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України повторена помилка товариства та не враховано адміністративних витрат в сумі 966513 грн.

Відповідачем допущені помилки при визначенні об'єкту оподаткування і за 2013 рік.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291 "…рахунок 90 "Собівартість реалізації" призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок)….

На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг…..

На субрахунку 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів" ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу."

Регістрами бухгалтерського обліку товариства ("Обороти по рахунку (головна книга)" та регістри "Аналіз рахунку"), що надавались при перевірці, підтверджується, що за 2013 рік собівартість реалізованих продукції, товарів та послуг складала 100464582,94 грн., в тому числі по рахунках:

- 901 - 11831012,94 грн.;

- 902 - 70833566,99 грн.;

- 903 - 15345666,84 грн.;

- 943 - 2454336,17 грн..

Однак товариством було помилково задекларовано за рядком 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 99986726 грн., тобто завищено об'єкт оподаткування через заниження рядка 05.1 на 477857 грн. (100464583-99986726).

Вказане беззаперечно означає, що перевіркою в порушення п.44.1 та п.44.2 ст.44, п.54.3 ст.54, п. 86.10 ст.86 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України повторена помилка товариства та не враховано собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за рядком 05.1 декларації в сумі 477857 грн.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування за період із 01.07.2011р. по 31.12.2013р. на 1168507 грн., як підставу для винесення спірного рішення, спростовується невідображеним в акті перевірки фактом завищення позивачем об'єкту оподаткування на 1444370 грн., в т.ч. через заниження адміністративних витрат на 966513 грн. та показника собівартості реалізованих товарів/робіт/послуг на 477857 грн.

Вказані в акті перевірки факти завищення витрат на вартість ремонту обладнання, виконаного приватним підприємцем ОСОБА_7 та вартість отриманих аудиторських послуг від ТОВ "ОЛГА-Консалт", не знаходять свого підтвердження, а спростовуються слідуючим.

Відповідачем не прийнято до уваги дані бухгалтерського обліку, зокрема, картку рахунку 631 по контрагенту ОСОБА_7, якою підтверджується, що позивач виконані роботи у 2011 році в сумі 27800 грн. та січні 2012 року в сумі 38258 грн. відображав по рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", показники якого в податковій декларації не відображались в силу діючих законодавчих обмежень.

Так, згідно п.п.139.1.12 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат ті витрати, що понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок.

Враховуючи статус ПП ОСОБА_7, як платника єдиного податку, понесені витрати в податковій декларації не відображались.

Отримані в липні 2012 року від ПП ОСОБА_7 роботи по ремонту зерносушарки в сумі 124594 грн. та 18400 грн. також не відображались позивачем у складі витрат через їх врахування по рахунку 1521 "Придбання (виготовлення) основних засобів" по субконто "Модульна зерносушарка CF-3426" у збільшення вартості цього основного засобу із подальшою амортизацією.

Тому зменшення відповідачем показника витрат в сумі вартості робіт ПП ОСОБА_7 при тому, що такі роботи не були не враховані у складі витрат згідно поданих декларацій, є безпідставним.

Необґрунтованим є виключення зі складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості придбаних аудиторських послуг у ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт" в сумі 87900 грн.

Зазначаючи на сторінці 14 акту перевірки про сумнівність господарських операцій позивача з ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", відповідач вказав на відсутність їх належного документального підтвердження.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти, що були складені сторонами за результати виконання умов Договору містять всі необхідні реквізити.

За результатами вчинення господарських операцій позивача з ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", їх учасниками були складені наступні акти:

- Акт № ОК-0000311 від 07.09.11р. на загальну суму 47700 грн.

- Акт № ОК-0000164 від 08.06.12р. на загальну суму 40200 грн.

В якості виявлених недоліків актів виконаних робіт по обом контрагентам, відповідач в акті перевірки вказав на те, що в порушення вимог законодавства в них не розшифровано перелік наданих послуг, не вказано чи були вони пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Однак відповідачем не враховано, що в актах виконаних робіт, які складені між позивачем та ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", міститься посилання на договір від 14.10.2011р. №370/11/01.

Судом встановлено, предметом аудиторських послуг були процедури, що чітко конкретизовані та визначені в п.1.1 договору, та доводять зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю товариства. Відтак безпідставними є висновки податкового органу, про не пов'язаність витрат, що понесені позивачем по господарським операціям з даним контрагентом, з його господарською діяльністю.

Первинні документи, що досліджувались під час проведення перевірки, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій між товариством та ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", відтак спростовують хибні висновки податкового органу.

На підставі первинних документів по вказаним господарським операціям товариство оприбуткувало в бухгалтерському обліку послуги, визнавши їх витратами, та відобразило збільшення зобов'язань перед виконавцями на таку ж суму. Зобов'язання перед постачальниками були погашені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Витягом із "Реєстру аудиторських фірм та аудиторів" підтверджується, що ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт" являється належним суб'єктом аудиторської діяльності, свою діяльність здійснює на підставі свідоцтва №4185, терміном чинності до 26.09.2018р.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року N 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Безпосередньо матеріалами перевірки підтверджується той факт, що за спірними господарськими операціями з ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт" позивачем здійснено облік витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Врахування витрат, для визначення об'єкта оподаткування за спірними господарськими операціями здійснено позивачем на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно з п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати позивача, здійснені ним в рамках спірних господарських операцій з ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Вищевикладені факти підтверджують, що позивачем з дотриманням вимог п.44.1 ст.44, п. 138.1, п.138.2, ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України правомірно включено до складу витрат суми витрат, що сплачені ним протягом звітного періоду за послуги, отримані від ТОВ "Аудиторська фірма "ОЛГА-Консалт", так як ці витрати здійснені ним у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, доказами по справі та змістом акту перевірки спростовуються висновки відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування на 1168507 грн. та підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2014 року № 0001722200 відповідачем донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 29081 грн., в тому числі 23265 грн. - за основним платежем та 5816 грн. - штрафних санкцій (25% від основного платежу).

Позивач в частині 21077 грн. за основним платежем погодився із фактами порушень, які дійсно мали місце та стали підставою для винесення спірного рішення, в тому числі заниження податкових зобов'язань за операціями із продажу для ПрАТ "Ружинський райагрохім" на 458,00 грн., завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Ерідон Тех" на загальну суму 1906,16 грн., завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Холодпромбуд" на загальну суму 1261,63 грн., завищення в декларації за листопад 2011 року показника від'ємного значення попереднього періоду на 17313 грн., завищення податкового кредиту через зайве врахування податкового кредиту за операціями, що одночасно використовувались у звільнених від оподаткування та оподатковуваних операціях, що призвело до заниження податкових зобов'язань за березень 2012 року в сумі 4 грн., за квітень 2012 року в сумі 470 грн., за травень 2012 року в сумі 18 грн., а всього на 492 грн..

За таких обставин правомірним є висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на 21431 грн. та на 5358 грн. (25% від 21431 грн.) за штрафними санкціями.

Позовні вимоги, з урахуванням їх уточнень, про часткове скасування як податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0001722200 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2292 грн. (в тому числі за основним платежем - в сумі 1834 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 458 грн.), так і податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0001732200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 471580 грн., (в тому числі за основним платежем - в сумі 382207 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 89373 грн.), - базуються на слідуючому.

Підставою для прийняття вказаних рішень став висновок відповідача про завищення податкового кредиту через неповноту розподілу податкового кредиту у зв'язку із використанням придбаних товарів/послуг, що частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - у звільнених операціях.

У періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалась реалізація на експорт ячменю пивоварного (код УКТ ЗЕД 1003009000) та насіння ріпаку для промислової переробки (код УКТ ЗЕД 1205109000), які звільнялись від оподаткування ПДВ згідно пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Пунктом 198.5 статті 198 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод).

Позивачем підтверджено, що згідно вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, що були сплачені і включені до податкового кредиту при придбанні ячменю пивоварного та насіння ріпаку для промислової переробки, при їх подальшій реалізації на експорт та їх кваліфікації як звільнених від оподаткування, були виключені позивачем зі складу податкового кредиту шляхом визнання умовного продажу в повному обсязі.

Повнота та своєчасність такого виключення підтверджена змістом тексту (абзац 1) акту перевірки (стор.32) та додатком 13 до акту перевірки.

Однак крім торгівлі ячменем та ріпаком, які звільнялись від оподаткування, основним видом діяльності позивача являлось виробництво солоду, надання послуг у сільськогосподарському виробництві, надання власними виробничими потужностями послуг зі зберігання зернових, переробка зернових (дроблення кукурудзи), торгівля сільськогосподарськими культурами, які оподатковуються за основною ставкою.

Згідно п.199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем для розподілу податкового кредиту вівся окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Результати такого податкового обліку відображені позивачем у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних та перенесені до податкової звітності.

Позивачем сума реалізації зерна на експорт, що звільнена від оподаткування ПДВ, по кожній операції відображена в Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в колонці 12 «Вивезення товарів за межі митної території України (база оподаткування)» розділу І реєстру; податкові накладні, виписані на умовний продаж, з метою сторнування податкового кредиту з ПДВ по товарах, використаних у звільнених операціях описаних вище - відображено у колонках 1-10 Розділу І Реєстру, а суми по податкових накладних, по товарах/послугах, які частково використовувались у оподатковуваних, а частково у звільнених операціях відображено у колонках 9-10(підлягають оподаткуванню…) та 11-12 (звільнені від оподаткування) відповідно. Вказані реєстри ведуться підприємством у електронному вигляді та щомісячно у передбачений законодавством термін здаються у податковий орган. Зведені результати такого обліку відображено у податкових деклараціях з ПДВ, де окремо відображено оподатковувані операції, окремо звільнені, а окремо придбання товарів/послуг, які підлягають розподілу.

Враховуючи наведені обставини справи, безпідставним є твердження відповідача про порушення позивачем п.200.14 Податкового кодексу України щодо ведення окремого обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Згідно п.199.2 ст.199 ПКУ частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Зміст Додатку 7 "Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7)" до декларації (затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013р. № 678) також містить порядок розрахунку такої частки, як відношення оподатковуваних операції (сума значень рядків 1, 2.1, 2.2, 8.1 та 8.2 колонки А декларацій) до сукупного обсягу постачання (сума значень рядків 6 та 8 колонки А декларацій).

В порушення вимог п.199.2 ст.199 ПКУ відповідачем при розрахунку частки оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій були безпідставно виключені операції із умовного продажу.

В додатках №15 та №16 відповідачем здійснені перерахунки частки оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій за 2012 р. та 2013 р. відповідно.

Визначена відповідачем в додатку №15 до акту перевірки (гр..5) частка оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій за 2012 р. в розмірі 83,42% шляхом ділення оподатковуваних операцій (без операцій з умовного продажу), тобто 107461432 грн. (124158767-16697336) на загальний обсяг (без операцій з умовного продажу), тобто 128816619 грн.(145513953-16697336).

Суд погоджується з позицією позивача, що при визначенні згідно вимог п.199.2 ст.199 ПКУ (без зменшення показників на суми умовного продажу) частка оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій за 2012 р. повинна становити 85,32%.

Визначена відповідачем в додатку №16 до акту перевірки (гр..5) частка оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій за 2013 р. в розмірі 87,25% шляхом ділення оподатковуваних операцій (без операцій з умовного продажу), тобто 110648027 грн. (119477552-8829525) на загальний обсяг (без операцій з умовного продажу), тобто 126814059 грн. (135848797-8829525).

Суд погоджується із позивачем, що при визначенні згідно вимог п.199.2 ст.199 ПКУ (без зменшення показників на суми умовного продажу) частка оподатковуваних операцій у загальному обсязі всіх операцій за 2013 р. повинна становити 87,95%.

Частка оподатковуваних операцій становила 85,32% у 2012 році та 87,95% у 2013 році, отже оподатковувані операції являлись превалюючими. Частка звільнених від оподаткування операцій становила лише 14,68% у 2012 році та 12,05% у 2013 році.

Здійснений відповідачем розрахунок сум податкового кредиту, який підлягав розподілу між оподатковуваними та звільненими від оподаткування операцій, а також висновки про завищення податкового кредиту, наведено відповідачем в додатку №17 за 2012 рік та в додатку №17 за 2013 рік.

В додатках №17 не містилась інформація про розбіжності в розрізі контрагентів та найменуваннь товарів/робіт/послуг, тому відповідачем були надані на вимогу суду розшифрування в розрізі контрагентів та найменуваннь товарів/робіт/послуг тієї різниці податкового кредиту, що виникла між даними перевірки та даними декларацій, який підлягав врахуванню в рядку 15 декларації та розподілу.

Змістом вказаних розшифрувань, додатків та пояснень відповідача підтверджується, що відповідачем до податкового кредиту, який підлягав розподілу між оподатковуваними та звільненими від оподаткування операцій, враховано всі суми податкового кредиту за всіма операціями із придбання товарів/послуг (крім вказаного в додатку №13 до акту перевірки податкового кредиту із придбання зернових, по яких кредит "обнулений" визнанням умовного продажу, та податкового кредиту із придбання основних фондів, за якими податковий кредит не підлягає коригуванню згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).

Однак, відповідачем не було враховано, що розподілу підлягає не весь вхідний податковий кредит з податку на додану вартість за податковими накладними від контрагентів, а лише податковий кредит щодо придбаних та/або виготовлених товарів/послуг, що частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - у звільнених операціях.

Відповідачем не було враховано, що суми податку на додану вартість по товарах/послугах, які використовуються лише в оподатковуваних операціях, а також по необоротних активах, включаються до податкового кредиту в повному обсязі без будь-якого розподілу та обмежень.

При первинному поданні декларацій позивачем в основному були піддані розподілу суми податкового кредиту за операціями із придбання товарів/послуг, що частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - у звільнених операціях (витрати на зв'язок та інші управлінські витрати).

Однак в ході судового розгляду відповідачем визнано, що ним дійсно не були враховані у повному обсязі для розподілу між оподатковуваними та звільненими операціями суми податку на додану вартість по операціях із придбаного та використаного на опалення управлінського персоналу газу природного від НАК "Нафтогаз України", електроенергії від ПАТ ЕК "Житомиробленерго", із придбання послуг по перевезенню вантажів від "ДТГО Південно-західна залізниця", канцтоварів, дератизації приміщень, екологічних послуг, обслуговування сигналізації, техобслуговування вогнегасників.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог та "Співставної відомості коригування податкового кредиту" позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0001722200 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2292 грн. (в тому числі за основним платежем - в сумі 1834 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 458 грн.), та податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № 0001732200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 471580 грн., (в тому числі за основним платежем - в сумі 382207 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 89373 грн.).

Співставляючи надані позивачем та відповідачем розрахунки, суд дійшов висновку про протиправність врахування відповідачем для розподілу між оподатковуваними та звільненими операціями сум податку на додану вартість по операціях із придбання від НАК "Нафтогаз України" газу природного, а також електроенергії від ПАТ ЕК "Житомиробленерго", з огляду на їх використання для надання власними виробничими потужностями послуг зі зберігання зернових, переробки зернових (дроблення кукурудзи), торгівлі сільськогосподарськими культурами, виробництва солоду, надання послуг у сільськогосподарському виробництві, які оподатковуються за основною ставкою.

Безпідставним було також врахування відповідачем для розподілу між оподатковуваними та звільненими операціями сум податку на додану вартість по операціях із придбання запчастин та будівельних матеріалів через їх виключне використання у оподатковуваних операціях, а також основних засобів через прямі приписи п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 17.11.2014 року №0001742200 до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 9091 грн., тобто в розмірі 100% витрат, не підтверджених належними документами.

За змістом додатку №1 акту перевірки (стор 65,66) підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало встановлення відповідачем факту звітування працівниками по авансовим звітам, в яких були відсутні достовірні підтвердні документи на суму 9 090,54 грн., що на думку відповідача призвело до порушень п.2.11, п.3.1 та п. 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» (Постанова НБУ від 15.12.2004 року №637).

В ході перевірки встановлено, що працівники товариства у перевіряємий період проводили закупівлю товарно-матеріальних цінностей за готівкові кошти та підтверджували витрати, додаючи до авансових звітів документи, які на думку відповідача не можна вважати достовірними (відповідач в акті перевірки посилається на відсутність достовірних документів, а не на відсутність їх взагалі (стор. 65).

Зокрема, однією із причин вказаних донарахувань є надання до авансових звітів в якості підтвердних документів корінців прибуткових касових ордерів, отриманих від фізичних осіб-підприємців на загальну суму 4856,90 грн.

Проте, позивач не погоджується із висновками податкового органу з огляду на наступне.

Готівковий обіг в Україні регулюється нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Відповідно до п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

В свою чергу, відповідно до преамбули Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95), метою його видання є вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті в Україні.

Статтею 1 Указу № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Зокрема, абзацом 6 статті 1 Указу № 436/95 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Зазначена норма Указу передбачає застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих документів (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів).

В даному випадку, підзвітні особи позивача подавали до авансових звітів такі письмові документи, як квитанції до прибуткового касового, які були видані фізичними особами - підприємцями, що не суперечить положенням абз. 6 ст. 1 Указу № 436/95.

У відповідності із ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи відсутність прямої заборони на використання приватними підприємцями квитанцій до прибуткових касових ордерів як бланків для створення розрахункового документа, таке використання є цілком правомірним на підставі ст.51 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на диспозицію статті 1 Указу № 436/95, у позивача були наявні оригінали письмових документів, що підтверджували факт витрачання виданої під звіт готівки.

Зазначені документи (квитанції до прибуткового ордера та інші письмові документи) повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються такими, що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів для приватних підприємців.

Безпідставним є неврахування податковим органом фіскальних чеків, в яких форма оплати визначена як чек без надання сліпу.

Пунктом 15 розділу І Наказу Мінфіну "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» N 59 від 13.03.1998 р. регламентовано, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон про РРО) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Прикладені до авансових звітів касові чеки є розрахунковими документами, а відтак і підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Вимоги про надання сліпу на підтвердження форми розрахунку законодавством не передбачено. Така необхідність виникає лише у випадку одержання (використання) готівки з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу.

Зокрема, пунктом 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 визначено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу - або" особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом з підтвердними документами в установлені строки і в порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Відтак за відсутності факту використання корпоративної картки (особиста платіжна картка такою не являється) є безпідставною вимога про підтвердження сліпами готівкових розрахунків за наявності належних фіскальних чеків.

Позивач погодився із санкціями через невизнання розрахунковими документами фіскальний чек на 207,80 грн. із зазначеною формою розрахунку у вигляді талонів, надання до авансового звіту Барановського А.В. квитанції на отримання коштів від іншого працівника на 228,00 грн., надання товарних чеків на 152,00 грн. та 210,00 грн., які не містять інформацію про РНОКПП, надання ксерокопії товарного чеку замість оригіналу на 586 грн. .

Тому застосування санкцій за податковим повідомленням - рішенням від 17.11.2014 року №0001742200 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі - 7707 грн. в даному випадку є протиправним та не ґрунтується на нормах законодавства.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 р. №0027601702 позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3332,22 грн. (в т.ч.: основний платіж - 2521,27 грн., штрафні (фінансові) санкції - 810,95 грн.).

Суд погоджується із позивачем, що здійснене відповідачем донарахування є неправомірним, а податкове повідомлення - рішення про його нарахування таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Зі змісту сторінки 43 акту перевірки випливає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало встановлення відповідачем факту придбання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні на загальну суму 12154,97 грн. На думку відповідача вказане придбання не пов'язано з господарською діяльністю позивача та відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ПКУ являється додатковим благом відповідних працівників.

Згідно акту перевірки факт придбання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні встановлено за авансовими звітами ОСОБА_8 від 09.09.2012 р. №215 на 3990 грн., ОСОБА_9 від 09.09.2012 р. №216 на 3990 грн., ОСОБА_10 від 09.09.2012 р. №205 на 3990 грн., ОСОБА_11 від 03.09.2012 р. №192 на 120,18 грн., ОСОБА_12 від 02.08.2013 р. №330 на 299,93 грн., ОСОБА_11 від 05.09.2013 р. №369 на 99,94 грн., ОСОБА_13 від 30.09.2013 р. №394 на 199,98 грн., ОСОБА_11 від 23.12.2013 р. №464 на 396,86 грн. та від 27.12.2013 р. №476 500 грн., ОСОБА_14 від 16.12.2013 р. №456 на 300 грн. та ОСОБА_15 від 01.12.2013 р. №451 на 400,12 грн..

Твердження відповідача відносно придбання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні спростовується наступним.

Зважаючи, що одним із видів діяльності підприємства є надання послуг у сфері сільського господарства (оранки, дискування, посіву і т.ін.) та беручи до уваги сезонний характер таких сільськогосподарських робіт, то їх виконання саме у такі дні, як субота і неділя, є обгрунтованим.

Так, 09.09.2012 р. трактористами підприємства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконувались польові роботи на замовлення ТОВ «Український солод» за адресою с. Озерянка.

Підтвердженням цього є наявні у підприємства дорожні листки трактора. Так згідно листка трактора від 09.09.2012р. №303/6 трактористом ОСОБА_9 на тракторі JohnDeere8530-038-86 в цей день виконувались роботи, пов'язані з безпосереднім виконанням сільськогосподарських робіт - оранкою. При цьому обсяг виконаних ним робіт становив 33 га., витрати пального склали 735 л. (5071,51 грн.), із них 420л. згідно авансового звіту №216 від 09.09.2012р..

Аналогічні роботи 09.09.2012 р. на тракторі JohnDeere8530-038-86 виконувались і трактористом ОСОБА_8, вказане підтверджується листком трактора від 09.09.2012р. №303/5.

Залучення до роботи 09.09.2012 р. вказаних вище працівників підтверджується і даними акту на списання ТМЦ з підзвіту №Ж-00303 від 09 вересня 2012 р.

Щодо ОСОБА_10, то він є водієм бензовозу ГАЗ 3307, державний номер НОМЕР_6. В цей день ним здійснювалась заправка сільськогосподарської техніки, залученої до сільськогосподарських робіт, що підтверджується подорожнім листом від 09.09.2012 р. №003336, згідно якого виїзд з гаража підприємства ОСОБА_10 було здійснено о 7 год. 59 хв., показник спідометра при виїзді становив 35915 км. при поверненні 36015 км. Витрати пального склали 36 л.

Таким чином, твердження відповідача про придбання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні є безпідставними, відповідно податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 р. №002761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3332,22 грн. є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ці ж вищенаведені факти придбання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні стали підставою для винесення вимоги від 27.10.2014 р. №Ю-0024671702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5814,72 грн.

На сторінці 46 акту перевірки вказано, що підставою для таких донарахувань, як і у випадку з податком на доходи фізичних осіб, є отримання працівниками підприємства додаткового блага, пов'язаного з придбанням ними паливно-мастильних матеріалів у вихідні дні на загальну суму 14217,04 грн.

Враховуючи спростування тверджень відповідача при винесенні ним повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 р. №0027601702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, відповідно підлягає скасуванню і винесена відповідачем вимога від 27.10.2014 р. №Ю-0024671702 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5814,72 грн..

Отже, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства вказували на порушення позивачем його положень за вищезгаданими операціями та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов слід задовольнити, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області та вимога від 27.10.2014 р. №Ю-0024671702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області:

- податкові повідомлення-рішення від 17.11.2014 року:

- №0001712200;

- №0001722200 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2292,00 грн, в тому числі: за основним платижем в сумі 1834,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 458,00 грн;

- №0001732200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 471580,00 грн, в тому числі: за основним платижем в сумі 382207,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 89373,00 грн;

- №0001742200 в частині застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 7707,00 грн;

- від 11 листопада 2014 року №0027601702.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 27 жовтня 2014 року №Ю-0024671702.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 25 травня 2015 р.