Постанова № 44370645, 07.05.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р. Справа № 805/465/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волгіної Н.П.,

суддів - Дмитрієва В.С.,

- Бабаш Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягненні грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з позовом про:

- визнання протиправним та скасування наказу Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. № 879 від 11 серпня 2014 року № 1667 від 26 серпня 2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу;

- поновлення майора міліції ОСОБА_2 на посаді інспектора відділення державної автомобільної інспекції по обслуговуванню м. Красний Лиман Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області;

- стягнення з Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення судом рішення;

- визнання незаконним та скасування наказу № 398 л/с від 11 листопада 2014 року начальника Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині встановлення вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні 24 роки 8 місяців 3 дні.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Наказами МВС України від 11 серпня 2014 року № 879 та від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 11 листопада 2014 року № 398 о/с ОСОБА_2 розраховано вислугу на день звільнення у календарному обчисленні - 24 років 8 місяців 3 дні. До теперішнього часу позивачу не відомо, за які саме дії, які були кваліфіковані як такі, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, стали підставою прийняття зазначених наказів. Також зазначено, що до 29 січня 2015 року ОСОБА_2 знаходився на службі у відділенні ДАІ з обслуговування м. Красний Лиман УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, що підтверджується графіками роботи за період серпень 2014 року - січень 2015 року, журналами патрулювання, постовими відомостями, журналом обліку матеріалів про правопорушення правил, норм, та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вказаний період.

На момент подання позову до суду позивач зі спірними наказами, як він зазначив, не був ознайомлений (не бачив тексту наказів). Наказ МВС України від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с та наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 11 листопада 2014 року № 398 о/с оголошені позивачеві 29 січня 2015 року, про що свідчить відомість ознайомлення працівників ДАІ УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області з наказом МВС від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с (а.с. 10). Вважає, що він звільнений з органів внутрішніх справ з порушенням порядку застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення, зазначив, що з наказами про призначення та проведення службового розслідування, а також з результатами його проведення позивача взагалі не ознайомлювали (а.с. 4-6).

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/465/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні 25 лютого 2015 року, яке неодноразово відкладалось та зупинялось у зв'язку з необхідністю отримання судом додаткових доказів по справі (а.с. 1, 68).

Представник позивача до суду з'явилась, надала заяву про розгляд справи без участі позивача та без її участі у порядку письмового провадження (а.с. 171).

Представник Міністерства внутрішніх справ України (перший відповідач) у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. 10 березня 2015 року на адресу суду надійшли письмові заперечення від міністерства, в яких зазначено наступне.

Зауважено, що посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України (КЗпП України) є безпідставними.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положеннями про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким є Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Отже, саме тому норми матеріального права, закріплені КЗпП України, на особовий склад органів внутрішніх справ, до яких відносився і позивач, не поширюються.

Представник МВС України зазначив, що позивача правомірно звільнено з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, які полягають у вчиненні таких дій (бездіяльності), що підривають довіру населення до співробітників органів внутрішніх справ та до органів внутрішніх справ в цілому.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що серед працівників органів внутрішніх справ, які співпрацювали з незаконним збройним формуванням «ДНР», був й позивач. У запереченнях зазначено, що за поясненнями начальника Краснолиманського МВ Лук’янова Б.В. під час окупації м. Красний Лиман, кілька разів було захоплено адміністративне приміщення Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

23 квітня 2014 року начальник МВ Лук’янов Б.В. надав вказівку всьому особовому складу міськвідділу зібратися у актовій залі приміщення. На нараді, де був присутній і лідер самопроголошеної «ДНР» Пушилін, особовому складу була оголошена вказівка забезпечити роботу з документування порушень Правил дорожнього руху України, виявлених представниками «ДНР».

Так, представники «ДНР» на свій розсуд, зупиняли транспортні засоби, незаконно проводили обшуку автомобілів, їх водіїв та пасажирів, доставляли їх до приміщення ІТТ, яке розташовувалось в Слов'янському МВ, та незаконно позбавляли їх волі.

Після цього, в цей же день, або наступного дня після затримання представники «ДНР» інформували телефонним зв'язком відповідальних осіб ДАІ про затримання водіїв, які керували автотранспортом в стані алкогольного сп'яніння, як вважали представники «ДНР».

Працівники ВДАІ, в порушення своїх функціональних обов'язків, повні обставини затримання водіїв він не вивчав, факт керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння не встановлював, у більшості випадків, медичне обстеження затриманих водіїв не проводилося, адміністративні матеріали складалися в приміщенні Краснолиманського МВ під пильним наглядом озброєних представників ДНР.

Крім того, першим відповідачем зазначено, що під час окупації м. Красний Лиман, позивач співпрацював з представниками «ДНР» та не вживав жодних дій, які б були направлені на захист громадського порядку у місті, інтересів громадян під час безчинств цих осіб та державного устрою України, про що позивачем, на думку першого відповідача, умисно не зазначено у позові.

Отже, за висновком першого відповідача, мають місце порушення позивачем Закону України «Про міліцію», які дискредитують звання рядового і навчальницького складу. Відповідно, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 106-110).

Представник Головного управління МВС України в Донецькій області (другий відповідач) у судове засіданні не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи Головне управління повідомлялось судом належним. 24 лютого 2015 року та 12 березня 2015 року на адресу суду надійшли заперечення, в яких зазначено наступне.

Наказом від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Даний наказ був прийнятий Міністерством внутрішніх справ України за результатом проведеного службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області відповідно до чинного законодавства, як і наказ Міністерства внутрішніх справ України № 879 від 11 серпня 2014 року. За змістом п. 66 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з врахуванням вимог п. 62 Положення (тобто у запас Збройних Сил України). При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення, тобто, у запас Збройних Сил України або у відставку. Звільнення посадових осіб рядового і начальницького складу на підставі п. 66 Положення не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, отже, статті 12-18 Дисциплінарного статуту у даному випадку не підлягають застосовуванню.

Зауважено, що посилання позивача на норми Кодексу законів про працю України (КЗпП України) є безпідставними.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положеннями про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Таким є Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року № 114. Саме тому норми матеріального права, закріплені КЗпП України, на особовий склад органів внутрішніх справ, до яких відносився і позивач, не поширюються.

При прийнятті Головним управлінням МВС України в Донецькій області наказу від 11 листопада 2014 року № 398 о/с управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вимога про скасування наказу від 11 листопада 2014 року № 398 о/с є передчасною, оскільки є похідною від питання розгляду оскаржуваних наказів про звільнення позивача.

На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позову (а.с. 80-82, 146-148).

Представник Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області (третій відповідач) у судове засідання з'явився, надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с. 170).

Представниками першого та другого відповідачів до суду надавались клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, які вмотивовані неможливістю прибуття представників внаслідок обмеження фінансування та складності пересування в регіоні з приводу проведення антитерористичної операції. Проте, ухвалами Донецького окружного адміністративного суду в задоволенні зазначених клопотань було відмовлено у зв'язку із технічною неможливістю проведення судових засідань у зазначеному режимі (а.с. 96-97, 141-142).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Ухвалами суду від 12 лютого 2015 року (а.с. 68), від 11 березня 2015 року (а.с. 142-143), від 31 березня року (а.с. 153-154) відповідачів було зобов'язано надати суду додаткові докази по справі.

Матеріали службового розслідування, особова справа позивача суду станом на час розгляду справи суду не надані.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 1991 року позивача прийнято на службу до органів внутрішніх справ, було присвоєно звання старшого сержанта міліції. Останнє присвоєне йому звання - майор міліції.

Наказом № 206 від 28 травня 2014 року ОСОБА_2 направлено для проходження служби на посаді інспектора відділення держаної автомобільної інспекції з обслуговування м. Красний Лиман Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, де він і перебував на момент звільнення.

На підставі Наказу МВС України від 11 серпня 2014 року № 807 посадовими особами Міністерства внутрішніх справ України проведено службове розслідування за фактом порушення окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 179).

В матеріалах справи відсутні докази про ознайомлення позивача з даним наказом.

За результатами службового розслідування складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, який затверджений у той же день (11 серпня 2014 року) міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б (а.с. 119-127).

Як зазначено у встановлюючій частині вказаного висновку, до МВС України надходила інформація про випадки безвідповідального ставлення окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області до виконання службових обов'язків, неналежного реагування на факти протиправного захоплення приміщень державних установ, органів внутрішніх справ. Ряд працівників стали на шлях зради інтересів служби, присяги працівника органів внутрішніх справ України, сприяння та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих військових формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на території держави.

Зазначено, що перевіркою Краснолиманського МВ (з обслуговування м. Красний Лиман та Краснолиманського району) ГУ МВС України в Донецькій області встановлено, що деякими працівниками Краснолиманського РВ в порушення своїх функціональних обов'язків, заходи, спрямовані на припинення злочинів, скоєних озброєними представниками «ДНР», не проводились; деякі працівники відділу, зокрема, інспектор ДАІ з обслуговування м. Красний Лиман УДАІ ГУМВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_2 активно співпрацювали з ополченцями, надавали їм допомогу, в тому числі і службову інформацію, відомості щодо анкетних даних як працівників міліції, так і громадян, що мешкають в м. Красний Лиман та Краснолиманському районі (а.с. 121).

Суд зазначає, що викладене у наданому першим відповідачем висновку службового розслідування, різниться із викладеним у запереченнях першого та другого відповідача. Так, до висновку додані пояснення майора міліції ОСОБА_2 щодо того, що з квітня по серпень 2014 року він здійснював службу у відповідності до своїх службових обов'язків. Вказав, що як захопили адміністративну будівлю Краснолиманського МВ - не бачив, оскільки знаходився всередині будівлі. Щодо того, хто вивозив зброю з Краснолиманського МВ, зазначив, дати пояснень не може. На підтвердження виконання ним своїх службових обов'язків у період з квітня по серпень 2014 року зазначив про складені ним адміністративні протоколи. Пояснив, що на блокпостах, де стояли ополченці «ДНР», він нагляд за дорожнім рухом не проводив. 30 травня 2014 року він був викликаний черговим Краснолиманського МВ для складання адміністративного протоколу щодо порушення правил дорожнього руху особою, яка знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, затриманої представниками «ДНР». Ним було складено протокол АБ2 № 480810 за присутності озброєних представників «ДНР» (а.с. 128-130).

При цьому, відповідачами не надано суду матеріалів службового розслідування чи інших доказів на підтвердження обставин, наведених у запереченнях посилань, зокрема, на підтвердження факту співпрацювання позивача з представниками так званої ДНР, незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав.

Як зазначено у результативній частині висновку, (п. 22 а.с. 124) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, майора міліції ОСОБА_2, комісія вважає за необхідне інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Красний Лиман управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Також у Висновку зазначено про його направлення разом із матеріалами розслідування до Генеральної прокуратури України для надання правової оцінки діям працівників міліції та прийняття відповідного рішення (п. 60, а.с. 127).

Суду надано копію супровідного листа № 22745 від 23 жовтня 2014 року про направлення висновку службової перевірки до Генеральної прокуратури (а.с. 139) після прийняття рішення відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2014 року № 879 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Краснолиманського МВ, Джержинського МІ та УДАІ ГУМВС України в Донецькій області» за порушення положень Конституції України, інших законів України та відомчих нормативно-правових актів МВС України з питань дотримання особовим складом дисципліни, законності, недопущення злочинних та інших протиправних дій, а також Присяги працівника органів внутрішніх справ України інспектора відділення ДАІ з обслуговування міста Красний Лиман УДАІ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 112-116).

Суду не надано доказів про ознайомлення позивача із зазначеним вище наказом.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 серпня 2014 № 1667 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) інспектора відділення ДАІ з обслуговування міста Красний Лиман УДАІ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_2 (а.с. 118).

Суду не надано доказів про ознайомлення позивача із зазначеним вище наказом.

11 листопада 2014 року Головним управлінням МВС України в Донецькій області прийнято наказ № 398 о/с, відповідно до якого вислуга років майора міліції ОСОБА_2, який наказом МВС України від 26 серпня 2014 № 1667 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас, складає 24 роки 8 місяців 3 дні (а.с. 24-26).

Суду не надано доказів про ознайомлення позивача із зазначеним вище наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з графіків роботи особового складу ВДАІ м. Красний Лиман УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за період лютий 2014 року - січень 2015 року, журналів патрулювання, постових відомостях, журналів обліку матеріалів про правопорушення правил, норм, та стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за вказаний період, позивач фактично працював на посаді інспектора відділення Державної автомобільної служби управління ДАІ з обслуговування міста Красний Лиман УДАІ ГУМВС України до 30 січня 2015 року (а.с. 37-57).

Відповідно до відомості ознайомлення працівників підрозділу ДАІ УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області з наказом від 26 серпня 2014 року позивачу був оголошений наказ 29 січня 2015 року (а.с. 10).

Не погодившись зі прийнятими стосовно нього наказами, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі за текстом - Закон № 565-XII, Закон України «Про міліцію»), Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Відповідно до ст. 7 вказаного Статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 23 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу (на підставі якого було звільнено позивача спірними наказами), особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення. Такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п.66 вказаного Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, проте, факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Відповідно до п. 62 зазначеного Положення, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Спірні накази, зокрема, наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях», та наказ МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с «По особовому складу», у мотивувальній частині містять посилання (як на підставу звільнення) саме на п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Наказ МВС України від 29 липня 2014 року № 805 містить і посилання на порушення позивачем ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію», а також порушення присяги працівника органів внутрішніх справ, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 «Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України» передбачено, що працівники міліції складають присягу наступного змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

Як вже зазначалось судом, спірні накази про звільнення позивача були прийняті за результатом проведення службової перевірки (розслідування), оформленої висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління МВС України в Донецькій області від 11 серпня 2014 року, який складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 11 серпня 2014 року № 807.

При цьому, суду не наданий наказ МВС України 11 серпня 2014 року № 807, на підставі якого проведено службове розслідування; не надано матеріалів службового розслідування, на підставі яких складений зазначений висновок; не надано інших доказів, які б підтверджували причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з «ДНР».

Наявні в матеріалах справи пояснення позивача (а.с. 128-130) від 8 серпня 2014 року (тобто, написані позивачем не у зв'язку із прийняттям першим відповідачем наказу від 11 серпня 2014 року № 807 про проведення службового розслідування) свідчать про те, що співробітники державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Красний Лиман управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (в тому числі і позивач) складали матеріали про адміністративні правопорушення (ДТП) в період захоплення міста «ДНР». Проте, у суду відсутні докази на підтвердження наведених у письмових запереченнях відповідачів посилань на те, що позивач сприяв та співпрацював з представниками так званої ДНР, незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав. Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування щодо майора міліції ОСОБА_2, суду не надано.

Таким чином, викладені у вказаному висновку обставини щодо скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького склад, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті спірних наказів відповідачем не було враховано, що за період проходження служби в органах внутрішніх справ позивач мав позитивні характеристики (а.с. 30-31). Зарекомендував себе як грамотний співробітник, знає чинне законодавство та нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ та відділень ДАІ, вміло застосовує знання. Ним виявлено ряд порушень правил дорожнього руху в процесі роботи. В учбових закладах м. Красний Лиман з учнями проводив тематичні бесіди. В повсякденній роботі виявляв принциповість, творчий підхід до вирішення проблемних питань. Врівноважений, витриманий, морально стійкий, фізично розвинутий, добре володіє вогнепальною зброєю. Державну таємницю зберігати вміє. Володію державною мовою добре. Взаємовідносини в сім'ї теплі, доброзичливі (а.с. 30-31).

Зазначене свідчить про сумлінне ставлення позивача до своїх службових обов'язків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 5.1 вказаної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України передбачено, що особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Вказаним пунктом також встановлено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Як вбачається із матеріалів справи, службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 11 серпня 2014 року, проведене на підставі наказу МВС України від 11 серпня 2014 року № 807; наказ МВС України № 879 про притягнення до дисциплінарної відповідальності також прийнятий 11 серпня 2014 року. Тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в один день. Відтак, при службовому розслідуванні не було дотримано встановлену процедуру його проведення та не забезпечено дотримання вищевказаних прав позивача, як особи, стосовно якої зокрема воно проводилось. Також суду не надані докази на підтвердження ознайомлення позивача як з наказом про проведення стосовно нього (в тому числі) службового розслідування, так і з результатом проведення цього розслідування. У суду відсутні і докази про виконання відповідачами вимог п. 6.3 Інструкції щодо обов'язкового отримання від особи письмового пояснення (або складання акту про її відмову в наданні письмового пояснення).

Письмові пояснення позивача, надані суду першим відповідачем, датовані 8 серпнем 2014 року, тобто, написані позивачем не у зв'язку із прийняттям першим відповідачем наказу № 807 про проведення службового розслідування.

З огляду на викладене, суд вважає, що першим відповідачем недодержано процедуру проведення службового розслідування, за результатом якого фактично прийняті спірні накази про звільнення позивача.

Крім цього, як встановлено судом, наказ про проведення службового розслідування прийнятий відповідачем 11 серпня 2014 року, у той же день складений висновок про результати цього розслідування та також у цей же день прийнятий наказ № 879, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ України.

Тобто, службова перевірка проведена першим відповідачем поверхово, не встановлювалось кількість складання позивачем адміністративних протоколів, не допитувались особи, відносно яких вони складені та не з'ясовувались обставини, за яких вони складені, не досліджувались безпосередньо і самі протоколи, що свідчить про неналежну та неповну перевірку за фактом порушення службової дисципліни позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 12 зазначеного закону, одним з видів дисциплінарних стягнень є звільнення з органів внутрішніх справ.

Разом із цим звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (п. 66 Положення № 114), є окремою підставою звільнення і не є одним з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2011 року № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ.

Перелік № 2 додатку до цього наказу визначає посади керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, зокрема, такими є: керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, їх перші заступники та заступники, працівники Служби Міністра; начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступники; ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори; начальники районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях; керівники державних підприємств МВС боротьби з кіберзлочинністю; керівники науково-дослідних установ, медико-реабілітаційних центрів, будинку відпочинку «Пуща-Водиця», лікарні відновного лікування МВС.

Посада позивача - інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Красний Лиман управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, з якої останнього звільнено за спірними наказами, не віднесена до переліку № 2 додатку до наказу МВС України від 30 червня 2011 року № 378.

Враховуючи те, що звільнення по п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є видом дисциплінарного стягнення, а є самостійною підставою для звільнення, беручи до уваги, що посада позивача не входить до переліку посад керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, суд приходить до висновку, що міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу (п. 66 Положення № 114).

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ст.ст. 2, 69, 71, 159 КАС України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачами правомірності спірних наказів Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2014 року № 879 та від 26 серпня 2014 № 1667 о/с.

Відповідно, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування цих наказів підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 398 о/с від 11 листопада 2014 року, суд зазначає наступне.

Оскільки під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких доводів щодо порушення його прав цим наказом, тому суд вважає, що Головним управлінням МВС України в Донецькій області зазначений наказ виданий на підставі, в межах та в спосіб, визначений Конституцією України та законами України.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення на посаді та стягнення з Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення судом рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Таким чином, позовні вимоги позивача про поновлення його на попередній посаді та про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року підлягають задоволенню.

При цьому, за приписами абз. 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У матеріалах справи наявна довідка про доходи, видана позивачу УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області 25 лютого 2015 року, з якої вбачається, що загальна сума доходу позивача за період липень 2014 року - серпень 2014 року становить 8 269,88 грн, в тому числі за липень 4 111,80 грн та за серпень 4 158,08 грн (а.с. 90).

При цьому, оскільки позивач був звільнений з посади в серпні 2014 року, розрахунок середньомісячної плати має бути проведений, виходячи з грошового забезпечення за червень та липень 2014 року.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наданою довідкою, позивач фактично продовжував працювати на своїй посаді та отримувати грошове забезпечення і після 26 серпня 2014 року, тобто, після дати свого звільнення з посади.

За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок розміру грошового забезпечення та визначити певну розмір виплати, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу.

Керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, беручи до уваги, що позивач перебував на грошовому утриманні в Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає, що порушене право позивача в частині реалізації права на отримання грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає поновленню шляхом зобов'язання Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді (включно), за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених йому після звільнення.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ст.ст. 2, 69-71, 159 суд вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягненні грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 11 серпня 2014 року № 879 та в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с в частині в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ у відповідності до п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Красний Лиман управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області з 27 серпня 2014 року.

Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді (включно) за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених позивачу після його звільнення.

В задоволенні іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді майора міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ України інспектора відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Красний Лиман управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області та в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Волгіна Н.П.

Судді Дмитрієв В.С.

Бабаш Г.П.