Ухвала суду № 4436810, 19.08.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

19 серпня 2009 р. Вх. № 3457/09

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка",

в с т а н о в и в:

До господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, в якій ставиться питання про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка" (ідентифікаційний № 33436221) в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Ініціюючий кредитор зазначає, що станом на 13 серпня 2009 р. за боржником рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 2 543 грн 14 коп., з яких 1 865 грн 06 коп. по податку на прибуток, а 678 грн 08 коп. по податку на додану вартість. При цьому, як на підставу виникнення цієї заборгованості кредитор посилається лише на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2007 р. по справі № АП-17/98 про стягнення з ПП "Слобідчанка" 1 183 грн. 14 коп. Однак, із змісту цієї постанови вбачається, що насправді зобов'язання ПП "Слобідчанка" перед бюджетом виникли в результаті застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності згідно акту перевірки № 310/1520-33436221 від 17 серпня 2006 р. (податкове повідомлення-рішення № 0000961500/0 від 18 серпня 2006 р. на суму 170 грн), акту перевірки № 230-1510 від 07 липня 2006 р. (податкове повідомлення-рішення № 0000711500/0 від 07 липня 2006 р. на суму 510 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000701500/0 від 07 липня 2006 р. на суму 510 грн). Наведене означає, що заборгованість, про яку йде мова у заяві ініціюючого кредитора, виникла внаслідок застосування до боржника штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність є неспроможністю субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобовязання - є зобовязанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобовязань боржника не зараховується.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Положення ст. 13 цього Закону передбачають, що в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обовязкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають. В свою чергу, штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають пеню, штраф, інші фінансові санкції як публічно-правові санкції, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства. Тому суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, які стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обовязкових платежів) не відносить, що також узгоджується із зазначеними вище положеннями абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, указана в заяві ДПІ заборгованість ПП "Слобідчанка" перед бюджетом зі сплати штрафних санкцій не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Крім того, згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами. До заяви кредитора органу державної податкової служби, згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обовязкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Викладені вище положення Закону, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.

За таких обставин, з огляду на викладені положення Закону України "Про систему оподаткування", Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд вважає, що у прийнятті заяви ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області слід відмовити.

Керуючись статтями 1, 7 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

у прийнятті заяви державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Слобідчанка" відмовити.

Суддя І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______