Рішення № 44367176, 20.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6239/14-ц 22-ц/774/997/К/15

Справа № 210/6239/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/997/К/15 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Бондар Я.М., Митрофанової Л.В.,

при секретарі - Трофименко О.О.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Чуплої Ірини Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду), та просив суд стягнути з відповідача 243 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання, в зв'язку з чим висновком МСЕК від 22.07.2004 року йому було первинно встановлено безстроково стійку втрату професійної працездатності у загальному розмірі 30%.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн., в решті позову відмовлено. Судові витрати у розмірі 243,60 грн. компенсовано за рахунок держави.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ставить питання про зміну рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та неврахування судом того, що позивач позбавлений нормального життя, адже отримані професійні захворювання призвели до фізичних обмежень та вимагають додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання здоров'я в належному стані.

В апеляційній скарзі відповідач Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права, рішення ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах справи. Зокрема, Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено, і Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року визнав ці зміни конституційними, а тому Фонд є неналежним відповідачем. При цьому, суд не врахував, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно якого відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві незалежно від настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для стягнення з Відділення Фонду моральної шкоди. На його думку, посилання суду на ст. 58 Конституції України є недоречним, оскільки ч. 8 ст. 36 зазначеного Закону прямо передбачено, що відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не є страховою виплатою незалежно від часу настання страхового випадку та потерпілі не позбавлені можливості на отримання такого відшкодування відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Вважає, що довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності та акт розслідування професійного захворювання не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Судом не враховано, що саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві, однак позивач такого документу суду не надав, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив. Також зазначає, що судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці, а рішенням Конституційного суду України від 09 вересня 2010 року визнано неконституційними положення п.2 ст. 15 ЦПК України щодо віднесення спорів про соціальні виплати непрацездатним громадянам, виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до цивільної юрисдикції, а тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинен вирішуватись судом адміністративної юрисдикції. До того ж визначений судом розмір моральної шкоди, на його думку, є завищеним, необґрунтованим та не відповідає вимогами розумності та справедливості.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача Відділення Фонду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 28.03.1969р. по 01.08.01970р. пропрацював в РУ ім. Леніна ВО "Кривбасруда", з 1970р. по 1971 р. - на ВАТ "ПівнГЗК", з 1975р. по 1978р. - в ш. ""Орджонікідзе"" в ВО "Кривбасруда", з 1975р. по 1978р. - у тресті "Кривбасшахтопроходка", з 1993р. по 2004р. - на ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат"".

27.07.2004 звільнений у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 6-9).

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 08.06.2004 року ОСОБА_4 встановлено діагноз: пиловий бронхіт першого-другого ступеня, емфізема легенів першого ступеня; вібраційна хвороба першого ступеня з перифирійним ангіодістонічним синдромом і акроангіоспамами рук.

За виявленим захворюванням складено акт від 30.06.2004 року про розслідування хронічного професійного захворювання позивача. Відповідно до цього Акту причиною професійного захворювання позивача є праця протягом 19 років 02 місяців в умовах перевищення гранично допустимого рівня вібрації та пилу, а особами, винними у невиконанні норм і правил охорони праці, гігієнічних регламентів і нормативів, визнано керівництво тресту "Кривбасшахтопроходка", тресту "КШС" та ШСУ ВАТ "КЗРК" (а.с. 14-15).

Висновком МСЕК від 22.07.2004 року позивачеві первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30%, із них 15% по вібраційній хворобі та 15% по пиловому бронхіту, з 19 липня 2004 року безстроково (а.с. 10).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності", в редакції станом на липень 2004 року, яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту її спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з втратою професійної працездатності встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та неврахування судом обов'язку встановлення цього факту МСЕКом є безпідставними та такими, що суперечать "Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з липня 2004 р. встановлено стійку втрату професійної працездатності.

До того ж ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання (п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004 р.).

Доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в липні 2004 року, тобто до набрання чинності, Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", Законами України "Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки", якими було зупинено дію чинності норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено, та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким було визначено, що відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не є страховою виплатою.

Згідно ж висновків Конституційного Суду України, викладених в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення частини першої статті 58 Конституції України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у липні 2004 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності", в редакції станом на липень 2004 року, за умовами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманої внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з позовною заявою, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Безпідставними є й доводи відповідача щодо розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено розгляд справ з відшкодування моральної шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача Відділення Фонду не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вона задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи при визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, є обґрунтованим та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є дещо заниженим та визначений без урахування вищевикладеного.

Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили внаслідок праці позивача у шкідливих умовах праці, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 16 000,00 грн.

За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, збільшивши розмір стягнутої з відповідача моральної шкоди до 16 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 березня 2015 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4 змінити, збільшивши цей розмір з 7 000,00 (семи тисяч) гривень до 16 000,00 (шістнадцяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді: Я.М.Бондар

Л.В.Митрофанова