Рішення № 44365394, 19.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/4536/14 Провадження № 22-ц/795/626/2015 Головуючий у I інстанції - Кобилецький І. Ф. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Бечка Є.М.

при секретарі -Мартиновій А.В.

З участю позивача - відповідача ОСОБА_1, відповідача - позивача ОСОБА_2, його представника адвоката Царенка А.А., представників органу опіки та піклування,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У позові, уточненому в процесі розгляду справи, ОСОБА_1 просила місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначити з нею у АДРЕСА_2, оскільки відповідач проживає окремо, забрав дітей і їй не повертає.

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з ним по АДРЕСА_1. Вказував, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, неналежно виконує свої батьківські обов"язки, діти не доглянуті. З 1 серпня 2014 року у зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов"язків, малолітня донька ОСОБА_5 потрапила у лікарню, з цього часу, дітьми опікувався він, займався їх лікуванням, так як мати до здоров»я дітей ставилась байдуже. Вважає, що ОСОБА_1 не зможе забезпечити належні умови проживання, виховання, розвитку дітей, оскільки сама не працює, постійного місця проживання не має, а з 2011 року проживала тимчасово винаймала житло у м. Ніжині. Крім того, вона схильна до правопорушень, часто він її бачить у м. Ніжині в нетверезому стані.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області позов ОСОБА_1 задоволено, місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено з матір"ю, а позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення ОСОБА_2 просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, а його зустрічний позов задовольнити, визначивши місце проживання дітей з ним.

Доводами апеляційної скарги є посилання на неповне з"ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та ухвалення його з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що суд безпідставно, залишив поза увагою наявні у справі докази щодо неналежної поведінки ОСОБА_1, її байдуже ставлення до дітей. Принцип 6 Декларації прав дитини, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року ( далі Декларація), на думку апелянта, застосований невірно.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Царенко А.А. апеляційну скаргу підтримали, пославшись на обставини, якими обґрунтовувались позов та апеляційна скарга.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу просила відхилити, пояснивши, що вона не працює з 2007 року, але інколи неофіційно підробляла на ринку у м. Києві, основний дохід сім"ї - це соціальні виплати ,що отримує на дітей , які з серпня 2014 року проживають з ОСОБА_2. Батьківство щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 встановив рішенням суду та забрав у неї дітей. Будинок у с.Григорівка належить неповнолітній доньці ОСОБА_3, 2000 року народження, але документи на даний час втрачені. Факту зловживання спиртними напоями не визнає, дітей бажає забрати до себе, так як їм з нею буде краще.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ніжинської районної державної адміністрації у судовому засіданні пояснила, що висновок від 28.01.2015 року, який був наданий у суд першої інстанції щодо можливості проживання дітей з матір"ю, був помилковим. Сподівались, що ОСОБА_1 змінить свою поведінку, буде дбати про дітей. Але, з того часу, як ухвалене рішення суду, в будинку нічого не змінилось, умови для проживання дітей не створені, ні дитячих речей, ні ліжок, або хоча б пристосованих спальних місць для дітей у будинку не облаштовано. Також, представник органу опіки та піклування райдержадміністрації пояснила, що сім"я ОСОБА_1 на обліку служби у справах дітей перебуває з 2008 року з приводу неналежного виконання батьківських обов»язків щодо старшої доньки ОСОБА_3, ця дитина двічі поміщалась у дитячий будинок та у притулок для дітей, як така, що позбавлена батьківського піклування.

Щодо дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6, представник третьої особи пояснила, що з 2011 року сім"я проживала у м. Ніжині за різними адресами, тому цього часу сім"єю займалась служба у справах дітей Ніжинської міської ради, тобто, за місцем фактичного проживання сім"ї.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Ніжинської міської ради пояснила, що для суду першої інстанції був наданий висновок про можливість проживання дітей з батьком і цей висновок вони підтримують. Той факт, що батько з власної ініціативи , вбачаючи непридатні для дітей умови проживання з матір"ю, яка до них ставиться байдуже та веде нездоровий спосіб життя, забрав дітей, турбувався про них, утримував їх матеріально, займався їх лікуванням, оформив рішенням суду батьківство, також свідчить про обгрунованість висновку та про те, дітям краще і безпечніше залишатись з батьком.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та додатково зібрані докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони, посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визначаючи місцем проживання для дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір"ю за адресою АДРЕСА_2, суд першої інстанції вважав встановленим та виходив з того, що, як мати дітей ОСОБА_1 так і батько ОСОБА_2, які проживають окремо, мають однаково позитивні характеристики з місця проживання, мають однаково придатні для проживання розвитку і виховання дітей житлово-побутові умови, добре ставляться до дітей та піклуються про них. Також суд врахував, що органи опіки та піклування, як за місцем проживання матері так і за місцем проживання батька дають позитивні висновки про доцільність проживання дітей, як з матір"ю так і з батьком. Тому, пославшись на принцип 6 Декларації та той факт, що батько має іншу сім"ю в якій також є діти і малолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 він не зможе, на думку суду, приділяти достатньо уваги і турботи, яких ті потребують, та вважаючи, що жодних виключних обставин, які б були підставою для розлучення матері з дітьми, не існує, суд першої інстанції відхилив зустрічний позов і задовольнив позов матері дітей.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодить колегія суддів апеляційного суду, вважаючи, що вони ґрунтуються на неповно встановлених обставинах, не відповідають фактичним обставинам справи, а ті обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, не підтверджені належними та допустимими доказами.

На підставі наявних у справ доказів та за правилами ч.1 ст.61 ЦПК України, апеляційним судом встановлено, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_1 1982 року народження, та ОСОБА_2 1983 року народження, являються батьками малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2 являється приватним підприємцем, з листопада 2014 року зареєстрований офіційно ( а.с.69,70).

З листопада 2014 року ОСОБА_2 зареєстрований постійно і проживає за адресою АДРЕСА_1, у будинку, що належить батькам ОСОБА_7, з якою ОСОБА_2 створив сім"ю та мають також спільну малолітню дитину. Будинок площею 170 м2, з усіма зручностями, складається з 5 житлових кімнат та має необхідні не житлові приміщення ( а.с.232). За цією ж адресою з ОСОБА_2 проживають малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, стосовно місця проживання яких виник спір.

З Актів обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання сім»ї ОСОБА_2 та його малолітніх дітей у АДРЕСА_1 від 28.11.2014 року та від 15.05.2015 року ( а.с44,246), а також з Висновку органу опіки та піклування Ніжинської міської ради , складеному та затвердженому відповідно до вимог ч.5 ст.19 СК України встановлено, що діти доглянуті, охайні, забезпечені усім необхідним, батько піклується про них ще з того часу, як проживали разом з ОСОБА_1 . Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у будинку займають окрему облаштовану для проживання дітей відповідно віку, кімнату, охайно одягнуті, доглянуті, нагодовані, забезпечені усім необхідним для належного повноцінного розвитку, виховання та проживання. У сім»ї доброзичлива атмосфера, діти люблять батька та його співмешканку ОСОБА_7, ОСОБА_2 та його сім»я піклуються про всіх дітей однаково, син ОСОБА_4 виявляє особливу прихильність до батька, намагається весь час бути поряд ( а.с76,247). З листопада 2014 року ОСОБА_2 зареєстрований приватним підприємцем (а.с.69,70), з його приводу доходів комісії пояснив, що середній дохід становить близько 6000,00 грн на місяць (а.с.246). Також встановлено, що, як за місцем попереднього проживання (АДРЕСА_2), так і за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1, ОСОБА_2 характеризується позитивно ( а.с.45,233 ).

Позитивно характеризують у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і представники органу опіки та піклування, вважають що батько забезпечив дітям належні умови розвитку та виховання, яких не змогла створити для дітей їх мати.

На обліку у наркологічному диспансері ОСОБА_2 не перебуває ( (а.с.227).

Також, апеляційним судом на підставі наявних у справі та додатково наданих апеляційному суду доказів ( ч.4 ст.10 ЦПК України) встановлено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2008 року проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу у с. Григорівка, де і було зареєстрованим їх місце проживання.

Як ОСОБА_2так і ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності і були засуджені. З наявних у справі копій вироків, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вчиняла злочини у стані алкогольного сп»яніння, у тому числі, це були злочини, пов»язані із вчиненням насильницьких дій щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані, зміст вироків свідчить, що для поведінки ОСОБА_1 характерним є прояв агресивності у стані алкогольного сп»ягніння( а.с.91-97). Довідки від лікаря-нарколога на вимогу суду ОСОБА_1 не надала, на обліку у психіатра не перебуває.

ОСОБА_2 також притягувався до кримінальної відповідальності за різні злочини, у тому числі і проти власності та злочини проти життя та здоров»я, які скоював у стані алкогольного сп»яніння ( а.с.139). Проходив лікування від алкогольної залежності у місцях позбавлення волі.

З 2010 року випадків притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було, з 2011 року до липня 2014 року вони тимчасово проживали у м. Ніжині , винаймаючи житло за різними адресами без реєстрації місця проживання. ОСОБА_1 крім сина ОСОБА_4 тадоньки ОСОБА_5 має неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 ( а.с.24). З приводу неналежного виконання батьківських обов»язків відносно ОСОБА_3 ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності ( а.с.52). Також встанволено, встановлено що з 2008 по 2009 рік за заявою матері ОСОБА_1, малолітня ОСОБА_3 була оформлена та перебувала у Дитячому будинку ( а.с.71, ) та з 12.01.2011 по 12.05.2011 року була оформлена у Дитячий притулок , як дитина, покинута батьками.( а.с.74).

З 2007 року ОСОБА_1 не працює, офіціних джерел існування, крім соціальних виплат на дітей, не має. Станом на травень 2015 року розмір допомоги , як одинокій матері трьох дітей щомісячно становить 1005,00 грн ( а.с.237 ) та у зв»язку з народженням дітей щомісячно отримує на двох дітей 2433,96 грн ( а.с.236) Також, апеляційним судом встановлено, що у АДРЕСА_2, де складався акт обстеження житлово-побутових умов від 25.11.2014 року, ОСОБА_1 проживає лише з грудня 2014 року, ( а.с.25) Висновок органу опіки та піклування Ніжинської райдержадміністрації щодо можливості проживання малолітніх дітей з матір"ю за вказаною адресою зроблено 28.01.2015 року, при цьому ні акт обстеження, ні висновок комісії не містять чіткого висновку про доцільність проживання малолітніх дітей не за місцем їх фактичного проживання з батьком, а саме з матір"ю, йдеться лише про можливість проживання їх у таких умовах, де відсутні будь які зручності, де відсутні для них навіть спальні місця, де будинок опалюється твердим паливом, а їжа готується на електроплиті або у грубці. У Акті від 25.11.2014 року зазначено, що на дату складання акту, сім"я у цьому будинку не проживала ( а.с.25)

З інформації, наданої органом опіки та піклування Ніжинської міської ради встановлено, що у липні 2014 року та двічі у серпні 2014 року служба у справах дітей у м. Ніжині виїжджала за викликом невідомої особи про загрозу життю і здоров"ю дитини ОСОБА_5, 2013 року народження, яка залишалась без нагляду матері. Інформація про необхідність надання дитині термінової медичної допомоги, ( висока температура, опік верхньої треті стегна) підтвердилась, було вжито заходів для лікування. З цього часу лікував та опікувався дітьми ОСОБА_2 ( а.с.76,228-231).

Враховуючи зазначене, вбачається, що, визначаючи місцем проживання малолітніх ОСОБА_4, 2012 року народження та ОСОБА_5, 2013 року народження з матір»ю ОСОБА_1, суд першої інстанції не повно з»ясував всі обставини справи, не дав належної оцінки доказам у їх сукупності, що призвело до передчасного та помилкового висновку про те, що батьки мають однаково позитивні характеристики, доброзичливо та турботливо ставляться до своїх малолітніх дітей, можуть забезпечити належні умови для їх розвитку та виховання, і, врахувавши, що діти малолітні і потребують турботи матері, та не вбачаючи виключних обставин, про що йдеться у Декларації про захист прав дітей, задовольнив позов матері ОСОБА_1, відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

У той же час, суд мав можливість , враховуючи всі обставини справи відповідно до ч.6 ст. 19 СК України не погодитися Висновком органу опіки та піклування Ніжинської районної адміністрації від 28.01.2015 року, як таким, що не достатньо обґрунтований. ( а.с.122)

Вирішуючи даний спір та встановивши всі обставини справи, апеляційний суд виходить з того, що відповідно змісту до ст. 141 СК України дійсно , як мати так і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частиною 1 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Крім того не можуть бути передані на проживання діти тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. А якщо буде визнано органом опіки чи судом, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, суд, за вимогою органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає , і передати для опікування органу опіки та піклування( ст. 161 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Але, встановлені обставини, з яких вбачається, що ОСОБА_1 не належним чином виконувала свої батьківські обов"язки протягом 2008- 2011 року відносно старшої доньки ОСОБА_3, що після народження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 її поведінка не змінилась, малолітні діти залишались у сторонніх осіб без нагляду матері, їм своєчасно не надавалась медична допомога, з ініціативи служби у справах дітей вживались заходи для їх лікування, крім того, на момент вирішення спору у суді, ОСОБА_1 не створила умов для проживання , виховання та розвитку дітей у с. Григорівка, де вона вказувала, що будуть проживати діти з нею, можуть бути визнані вийнятковими при вирішенні питання щодо можливості залишення дітей на проживання саме з батьком, ОСОБА_2, який виключно позитивно ставиться до дітей, створив для них всі необхідні умови у своїй сім"ї, позитивна атмосфера та доброзичливість характерні для мов, у яких на даний час проживають діти. Вони звикли до створених для них умов проживання, до оточуючих, трирічний ОСОБА_4 прив»язався до батька, півторарічна ОСОБА_5 зростає у атмосфері позитиву, яка не була створена їй матір»ю ОСОБА_1. Також, суд виходить з того, що орган опіки та піклування Ніжинської міської ради має реальну можливість здійснювати контроль за сім»єю, в якій проживають діти в місті Ніжині з батьком. У той час, орган опіки та піклування Ніжинської райдержадміністрації розташований у м. Ніжині і не завжди має змогу навідуватись у с. Григорівну, своєчасно виявити ті складні умови, в яких можуть опинитись малолітні діти проживаючи з ОСОБА_1

Крім того, вирішуючи питання щодо визначення місця проживання дітей, апеляційний суд виходить з того, що у ОСОБА_1 дітей не відібрано, вона не позбавлена батьківських прав, отже, має можливість своєю поведінкою в майбутньому, ставленням до дітей, створенням достойних та належних умов проживання для них у АДРЕСА_2, здійснити оформлення правовстановлюючих документів на будинок, у якому має намір проживати з дітьми, працевлаштуватись та доводити у суді про наявність підстав для визначення місця проживання дітей саме з нею.

Також, суд зважає і на те, що при залишенні дітей з батьком і визначення саме з ним їх місця проживання, діти зможуть уникнути негативного стресу при переселенні в інший населений пункт з іншими умовами проживання, де вони ніколи не були, та враховує, що орган опіки та піклування Ніжинської міської ради тримає дану сім»ю на контролі, знає реальну ситуацію, отже у випадку погіршення поведінки батька , або інших негативних, несприятливих для дітей змін у його житті, зможе своєчасно реагувати відповідно до частини 3 ст. 171 СК України. Тобто, ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходить виключно з інтересів малолітніх дітей та для забезпечення їх прав.

Враховуючи, що в результаті неповного з"ясування обставин справи, невірних висновків щодо встановлених обставин, неправильного застосування положень ч. 5 та 6 ст. 19 СК України, судом першої інстанції ухвалене помилкове рішення, таке рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1,3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

На підставі ст.88 ЦПК України відшкодуванню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають витрати ,понесені про сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції у сумі 486,00 грн.( а.с. 31,183,173).

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307 п.1,3,4 ст.309, ст.ст. 314, 316, 319, 324 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат 486 ( чотириста вісімдесят шість) грн. 00 коп .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: