Постанова № 4436498, 24.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2009 р.                                                                       № 2а- 8580/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: Єсакової В.В.

Відповідача: Фуженкова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуДержавного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2007 за № 123/15-305, від 11.07.2007 №123/15-305/1 та від 20.09.2007 року за №123/15-305/2. У судовому засіданні представник позивача ДП “ХЗТУ” уточнив позовні вимоги, в яких просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007 р. за №123/15-305/2.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181), ст. 17 Закону України „Про плату за землю". Наполягає на тому, що Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування" самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконало своє зобов'язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181. Вважає, що жодною нормою чинного законодавства не надано органам державної податкової служби права на свій розсуд визначати за який податковий період або в погашення яких податкових зобов'язань слід зараховувати проведені платником податків платежі. В зв'язку з чим, стверджує, що відображення відповідачем в обліку погашення позивачем зобов'язань за інші періоди всупереч волевиявленню платника здійснено ДПІ з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним в розумінні ст. 19 Конституції України. На підставі викладеною, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова незаконно, є недійсним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень послався на ст.9 Закону України „Про систему оподаткування", ст.14 Закону України „Про плату за землю", п.5.1 ст. 5, п.п.5.3.1. п. 5.3 ст.5, п.7.7. ст.7, п.п.17.1.7 п. 17.1, ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилання позивача на те, що жодна норма чинного законодавства не надає податковій службі самостійно здійснювати перерозподіл сплачених податкових зобов'язань вважає безпідставними. Наголошує на тому, що відповідно до п.7.7. ст.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 19.04.2007 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку ДП „Харківський завод транспортного устаткування", код 14309764, за червень 2005р. - вересень 2006р.

За результатами перевірки був складений акт від 19.04.2007 року № 1504/15-305/14309764, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку по строку 01.08.2005 р., у сумі 20083,00 грн., фактично сплачено 29.09.2006 р., 30.10.2006 р. та 29.12.2006 р. (кількість днів прострочення – 424, 455, 515 та 515 днів відповідно).

На підставі висновків даного акту у відповідності до ст.14 Закону України „Про плату за землю" та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зобов'язання сплатити штраф у відповідному розмірі. Так, податковим повідомленням-рішенням від 04.05.2007р. № 123/15-305 за затримку на 549 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання в розмірі 392045,72 грн. ДП „Харківський завод транспортного устаткування" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить – 196022,86 грн.

Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням - рішенням, позивач почав процедуру адміністративного оскарження, шляхом подання первісної скарги до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та подання скарги до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.07.2007 року № 10577/10/25-008 скаргу було задоволено частково, а саме скасовано в частині 80654,39 грн., в іншій частині було відмовлено. На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 11.07.2007 № 123/15-305/1.

Рішенням ДПА у Харківській області від 12.09.2007 № 3473/10/25-103 скаргу було залишено без задоволення. На підставі цього, винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007 № 123/15-305/2.

Рішенням ДПА України від 10.10.2007 № 10216/6/25-0215 скаргу позивача було залишено без розгляду, податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, через такі підстави.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закону № 2181) встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів на території України визначає Закон України "Про систему оподаткування". Другим розділом цього Закону визначено понад 30 податків та зборів, які підлягають сплаті на території України. Крім, Верховною Радою України прийнято ряд спеціальних законів, які регулюють порядок сплати та відповідальність щодо несвоєчасної сплати окремих податків та зборів, в тому числі Закон України „Про плату за землю", Закон України „Про податок на додану вартість", Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" тощо.

У преамбулі Закону України від 03.07.1992 № 2535 „Про плату на землю" зазначено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрямки використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, тобто Закон України „Про плату за землю" є спеціальним законом з питань оподаткування. Про це свідчить і той факт, що декларація по земельному податку надається у відповідності до ст. 14 цього Закону. Крім того, частиною 1 статті 26 Закону України „Про плату за землю" передбачається, що за порушення даного Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України, та законами України.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.91 № 1251, земельний податок входить до системи оподаткування як загальнодержавний обов'язковий платіж.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про плату з землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до ч.1 ст.17 вказаногоЗакону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було надано розрахунок з земельного податку №370 від 27.01.2005 р., в котрому підприємство самостійно вказало суму зобов'язання на 2005 р., а саме 21 459, 86 грн., але:

- уточнюючим розрахунком №3841/ут05 від 04.03.2005 р. збільшило своє податкове зобов'язання на суму 13 969,44 грн.;

- уточнюючим розрахунком №26693/ут05 від 22.06.2005 р. зменшило своє податкове зобов'язання на суму 876,91 грн.;

- уточнюючим розрахунком №40102 від 21.07.2005 р. збільшило своє податкове зобов'язання на суму 53,30 грн.;

- уточнюючим розрахунком №44424 від 02.08.2005 р. зменшило своє податкове зобов'язання на суму 25861,74 грн.

Також було подано розрахунок на 2006 р. №1590 від 30.01.2006 р., в котрому позивач самостійно визначив суму зобов'язань на суму 17 674,12 грн.

Фактично підприємством сплачено податковий розрахунок за 2005 р. - 27.03.2007 р., за 2006 р. – 30.03.2007 р. та 02.04.2007 р. – тобто, позивачем задекларовані суми податкових зобов'язань з земельного податку відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю" не були сплачені протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до положень п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст.4 зазначеного закону для подання податкової декларації. Позивач є платником земельного податку та, керуючись вищезазначеною нормою, подав до відповідача податкові розрахунки земельного податку, якими самостійно визначив податкові зобов'язання з земельного податку юридичних осіб.

Згідно з п.п. 2.2 ст. 2 „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, штрафних (фінансових) санкцій). Тобто, поняття податкових зобов'язань включає і штрафні санкції.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи із вищенаведеного, відповідно до положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, п.п. 6.1.7 п. 6.1 Інструкції 110, розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженою податкового зобов'язання розраховується, виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Крім того, виходячи зі змісту положень п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Позивач посилається на те, що він здійснював оплату поточних податкових зобов'язань, нарахованих за період перевірки, але податкова служба не зарахувала їх в оплату за вказані податкові періоди.

Дані посилання позивача судом до уваги не приймаються, оскільки кошти, що надійшли на сплату зобов'язання, податку, збору, спрямовуються на погашення податкових зобов'язань того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Згідно з ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було доведено відсутність порушень з його боку, більш того, наявність, несплачених податкових зобов'язань за минулі податкові періоди позивачем не заперечувалась, а відтак, враховуючи черговість погашення таких зобов'язань, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

В позові Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.09.2007 р. за №123/15-305/2 - відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 02.03.2009р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.