Ухвала суду № 44359836, 19.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 334/1628/15 Головуючий у 1 інстанції: Мусієнко Н.М.

№ провадження 22-ц778/3062/15 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.

суддів Гончар М.С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до слідчого відділення податкової міліції ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, третя особа: ВДВС Ленінського районного управління юстиції Запорізької області, про звільнення майна з під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до слідчого відділення податкової міліції ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, третя особа: ВДВС Ленінського РУЮ Запорізької області, про звільнення майна з під арешту.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2015 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції. апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Повертаючи позивачу позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 109 ГПК України, яка визначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

З позовної заяви вбачається, що позов заявлено до слідчого відділення податкової міліції ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1

Довід апеляційної скарги, щодо пред'явлення позову за правилами виключної підсудності, а саме ст. 114 ЦПК України не є переконливими, оскільки ні в позовній заяві, ні в засіданні суду апеляційної інстанції позивач не зазначив нерухоме майно, яке знаходиться на території Ленінського району м. Запоріжжя.

Крім того в оскаржуваній ухвалі суддя суду першої інстанції вказав на те, що позивачем не надані докази на підтвердження порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що виникають із цивільних правовідносин, оскільки арешт накладено в рамках кримінального провадження відносно позивача, за результатами якого Орджонікідзевським районним судом ухвалено вирок від 22.12.2009 року, та призначено покарання за ст. 212 ч.3, ст.69,ст.75,ст.76 КК України.

За вказаних обставин, коли арешт накладено при провадженні у кримінальній справі, заяви про виключення з опису та арешту майна розглядаються у порядку, передбаченому нормами КПК України, а згідно ч. 6 ст. 126 КПК України накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпала потреба.

З позовної заяви вбачається, що у 2009 році відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за оснаками ст. 212 ч.3 КК України.

28 липня 2009 року слідчим слідчого відділу податкової міліції ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була винесена постанова № 250907 про накладення арешту на майно. В рамках вказаної постанови було накладено арешт на земельну ділянку площею 6.2500 га для ведення фермерського господарства в Запорізькій області, Ново миколаївський район, Новомиколаївська сільська рада, кадастровий номер № НОМЕР_1

На підставі вказаної постанови до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено відомості про арешт нерухомого майна за № 8867390 від 09.07.2009 року 13: 46: 46.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст.212 ч.3, 69 КК України до пьяти років позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна. Застосовані ст.ст.75,76 КК України і його засуджено умовно з виправним строком в один рік.Постановою Василіввського районного суду Запорізької області від 27.10. 2010

19 січня 2011 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя звільнено ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2009 року, проте питання щодо арештованого майна вирішено не було.

За змістом ст. 126 КПК України ( в редакції 1960 року) забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна у кримінальній справі провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно лише обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосування цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до п. 9 Розділу Х1 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи арешт на майно ОСОБА_3 накладався за правилами КПК України 1960 року.

Оскільки ОСОБА_3 був обвинуваченим по вказаній кримінальній справі та відповідними процесуальними документами йому було надано процесуального статусу обвинуваченого та він є особою, яка несе за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, суд дійшов правильного висновку, що звільнення належного ОСОБА_3 майна з-під арешту та вилучення запису про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку кримінального судочинства.

У даній справі ніхто не позбавляє та не спростовує права власності апелянта, не претендує на його матеріальне право на частину квартири, на яку накладено арешт.. Судом лише має бути вирішено питання щодо долі арештованого майна.

Виходячи з наведеного підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає, а аргументи апеляційної скарги ОСОБА_3 не є виправданими.

Керуючись ст.ст. 307,312,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: