Рішення № 44359757, 20.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1089/15р. Головуючий у 1-й інстанції Холод Р.С.

Єдиний унікальний №333/1345/14 Суддя-доповідач Спас О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, придбаного під час шлюбу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, придбаного під час шлюбу.

В позові зазначала, що вона з ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з 28.10.2006 року та від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2014 року. Під час подружнього життя сторонами було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу від 18.12.2009 року, яку оформлено на ім'я ОСОБА_3 Право власності на зазначену квартиру зареєстровано приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Білоусовим О.І. за відповідачем. Вартість квартири згідно проведеної незалежної оцінки об'єкта нерухомості складає 304 302 грн. Також, під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску та 14.06.2008 року даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 З листопада 2012 року вона проживає з дітьми в квартирі своїх батьків. Мирової угоди про розподіл спірної квартири та автомобілю між сторонами не досягнуто, тому вона просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності; визнати право власності по 1/2 частини вказаної квартири за нею та відповідачем; визнати право власності по 1/2 частині автомобіля "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску за нею та відповідачем; стягнути з відповідача судові витрати.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 надала до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначала, що під час розгляду справи вона дізналась, що автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску 12.02.2014 року було продано ОСОБА_3 за 33 600 гривень. У зв'язку з даними обставинами, просила суд визнати зазначений транспортний засіб об'єктом спільної сумісної власності та стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі 16 800 гривень за 1/2 частину вартості автомобілю марки "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", 2002 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3 об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21103 ЗНГ", 2002 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 16 800 н. - 1/2 частини вартості автомобіля "ВАЗ 21103 ЗНГ", 2002 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3. Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір у розмірі 1 156 грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1 521 грн. 21 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справ, просить ухвалити нове рішення, яким в частині стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_4 у розмірі 16 800 грн., за 1/2 транспортного засобу ВАЗ 21103 ЗНГ, 2002 року випуску відмовити.

ОСОБА_4 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких спростовує доводи апелянта та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В частині задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо поділу вказаної квартири рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Савченка В.І., пояснення ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з 28.10.2006 рокую.

Мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шлюб розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2014 року.

Під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску та 14.06.2008 року даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3

Шлюбні відносини припинені з листопада 2012р.

Автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску 12.02.2014 року було продано ОСОБА_3 за 33 600 гривень третій особі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_4 половини вартості проданого ОСОБА_3 автомобіля, суд першої інстанції належним чином застосував норми матеріального права.

В цій частині рішення суду відповідає ст. 308 ЦПК України, за якою апеляційний суд залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Положеннями ст. 60 СК Українипередбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя").

Згідно ст.ст. 68-71 СК України розірвання шлюбу не припиняє право спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, дружина і чоловік мають право на поділ спільного сумісного майна, незалежно від розірвання шлюбу, у разі поділу частки подружжя у майні є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, майно ділиться в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК Українирозпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частиною 2 ст. 65 цього Кодексу передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За правилами ч. ч. 3, 4 ст. 65 СК Українидля укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого із подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язок для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовується в інтересах сім'ї.

Відповідно ст. 206, п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються письмово, крім правочинів, які можуть вчинятися усно, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, з наведених норм матеріального права вбачається, що правочин щодо розпорядження спільним майном подружжя, вартість якого перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, мають укладатися за наявності письмової згоди другого з подружжя.

У даній справі вартість відчуженого без згоди ОСОБА_4 автомобіля складає 33600грн., а розмір заробітної плати ОСОБА_3 становить 1500грн. на місяць (а.с.99), ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

З викладеного слідує дійти висновку, що вказаний автомобіль є цінним майном подружжя і його відчуження не мало відбуватися без письмової згоди другого з подружжя.

Пояснення ОСОБА_3, що гроші від продажу автомобіля використані в інтересах сім'ї немає доказового підтвердження та спростовується рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2014р. (№333/983/14) про розірвання шлюбу сторін, яким встановлено, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 припинені у листопаді 2012р. (а.с.97).

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо правомірності відчуження автомобіля без письмової згоди ОСОБА_4 та використання коштів в інтересах сім'ї.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що він передав половину коштів за відчужений автомобіль ОСОБА_4, не підтверджені доказами.

Ці доводи суперечать вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами. Фактично апелянт вимагає від суду зробити припущення щодо сплати половині грошей за проданий автомобіль дружині, що прямо заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України, яка визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі, що ОСОБА_3 позбавлений права на справедливий судовий розгляд, передбачений ст.6(1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не аргументовані жодним доводом, який міг би перевірити апеляційний суд. Відповідно, це не тягне скасування рішення суду першої інстанції.

Правильність висновку рішення суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_4 половини вартості вказаного автомобіля відповідає наведеним нормам матеріального права, а також відповідає роз'ясненням п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" де вказано: вівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У порядку ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд вбачає, що резолютивна частина оскарженого рішення (а.с. 179) не відповідає резолютивній частині повного тексту рішення (а.с.184). Зокрема, у резолютивній частині повного тексту рішення включений абзац 6, яким припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", 2002 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3.

В цій частині з резолютивної частини повного тексту рішення суду першої інстанції наведений абзац 6 підлягає виключенню на підставі ч. 2 ст. 218 ЦПК України, за якою після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 03 грудня 2014 року у цій справі змінити та виключити з повного тексту судового рішення, з резолютивної частини абзац 6 щодо припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на автомобіль "ВАЗ 21103 ЗНГ", 2002 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: