Ухвала суду № 44359531, 20.05.2015, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/156/15-ц

Провадження № 4-с/327/1/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Перишкіній Г.В.,

з участю:

представника заявника (боржника) ОСОБА_1,

представника державної виконавчої служби ОСОБА_2,

заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області скаргу ОСОБА_4 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області (далі – ВДВС Розівського РУЮ) ОСОБА_2, скасування розрахунку заборгованості по аліментам і постанови державного виконавця про арешт майна боржника та заборону його відчуження, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

22 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на неправомірні рішення державного виконавця ВДВС Розіського РУЮ ОСОБА_2, прийняті нею під час примусового виконання виконавчого листа №2-48, який було видано 14 травня 2008 року на підставі рішення Розівського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2008 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошових коштів (аліментів) в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 березня 2008 року і до повноліття дитини.

ОСОБА_4 вказав, що після звільнення з роботи, а саме, починаючи з травня 2012 року, він кожного місяця через поштове відділення перераховував стягувачу грошові кошти на утримання дитини у визначеному ним самостійно розмірі, виходячи із 30 % прожиткового мінімуму. Проте, дізнавшись від ОСОБА_3 про наявність заборгованості по аліментам, він звернувся до ВДВС Розівського РУЮ і 13 лютого 2015 року отримав розрахунок заборгованості по аліментам. 20 лютого 2015 року ОСОБА_4 письмово повідомив державного виконавця про свою незгоду із розрахунком, оскільки, на його думку, сума аліментів державним виконавцем розрахована неправильно та не у відповідності до вимог чинного законодавства, і, як наслідок, є неправильним розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з 15 квітня 2012 року по 01 лютого 2015 року.

Крім того, ОСОБА_4 у скарзі зазначив, що 17 березня 2015 року поштою отримав Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, яке було внесене на підставі постанови державного виконавця ВДВС Розівського РУЮ про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 16 лютого 2015 року. ОСОБА_4 вважає, що вказана постанова винесена передчасно та є незаконною, оскільки він її отримав у ВДВС Розівського РУЮ лише 24 березня 2015 року після особистого звернення до державного виконавця.

За таких обставин ОСОБА_4 прохав суд оскаржувані рішення державного виконавця визнати неправомірними та скасувати їх, зобов’язавши ВДВС Розівського РУЮ провести розрахунок заборгованості відповідно до вимог діючого законодавства. Також, ОСОБА_4 порушено питання про поновлення строку звернення до суду, який, на його думку, пропущений з поважної причини.

Заявник (боржник) ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином. Скарга ОСОБА_4 розглянута судом за участю його повноважного представника ОСОБА_1, що не суперечить порядку, встановленому статтею 386 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

В судовому засіданні представник заявника (боржника) ОСОБА_1 доводи скарги підтримала, надавши судові відповідні пояснення. Крім того, ОСОБА_1 прохала поновити пропущений строк для подання скарги на рішення державного виконавця, оскільки він був пропущений через поважну причину, а саме, через неправильно обраний боржником спосіб захисту порушених прав, оскільки ОСОБА_4 у визначений законодавством строк звертався як зі скаргами до ВДВС Розівського РУЮ, так із відповідними позовами до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області та до Розівського районного суду Запорізької області за захистом своїх порушених прав.

Державний виконавець ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог ОСОБА_4, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості по аліментам за період з 15 квітня 2012 року по 01 лютого 2015 року, а також постанова про арешт майна боржника та заборону його відчуження від 16 лютого 2015 року є законними та скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення вимог боржника ОСОБА_4, посилаючись на правомірність проведеного розрахунку по сплаті аліментів та зауважила, що всі рішення державного виконавця на її думку є законними.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що строк для подання скарги пропущений ОСОБА_4 з поважної причини, а саме, у зв’язку із неправильно обраним ним способом захисту порушених прав, проте по суті скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 на підставі рішення Розіського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2008 року повинен сплачувати грошові кошти (аліменти) на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 березня 2008 року і до повноліття дитини.

03 липня 2012 року до ВДВС Розівського РУЮ надійшла заява стягувача про прийняття виконавчого документа - виконавчого листа №2-48, виданого 14 травня 2008 року Розівським районним судом Запорізької області, до виконання та відкриття виконавчого провадження.

В той же день 03 липня 2012 року державним виконавцем ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Порядок стягнення аліментів передбачено у Законі України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі – Інструкція).

Так, згідно з ч.3 ст.74 даного Закону розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Відповідно до положень п.7.13.1 вищевказаної Інструкції якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості та повідомляє про нього стягувача і боржника.

Крім того, статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно із ч.4 ст.82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось учасниками процесу, в період часу, коли виникла заборгованість по аліментах, а саме, з 15 квітня 2012 року по 01 лютого 2015 року включно ОСОБА_4 не працював, а тому у відповідності до ч.3 ст.195 СК України та Інструкції заборгованість по аліментах повинна була обчислюватись виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Як вбачається з довідок головного управління статистики у Запорізькій області щодо розміру нарахованої середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника Розівського району Запорізької області за період 2012-2015 років, а також довідок-розрахунків заборгованості по аліментах за період з 15 квітня 2012 року по 01 лютого 2015 року, державний виконавець Кощавцева І.А. вірно провела розрахунок заборгованості по аліментах, виходячи із середньої заробітної плати працівника по Розівському району Запорізької області.

До того ж, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 і на даний час ніде не працює, а тому заборгованість за аліментами й надалі повинна визначатися у відповідності до ч.3 ст.195 СК України та Інструкції, але не менше передбаченого законом 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин суд вважає, що наведені представником ВДВС Розівського РУЮ розрахунки заборгованості відповідають вимогам діючого законодавства, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не спростовані іншими учасниками процесу.

Що ж стосується постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 16 лютого 2015 року начальником ВДВС Розівського РУЮ ОСОБА_2, то суд вважає, що вищезазначена постанова винесена державним виконавцем обґрунтовано, у відповідності до вимог ч.1 ст.57 Закону та діючої Інструкції.

Так, відповідно до ч.1 ст.57 Закону арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.74 Закону у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернене на майно боржника.

Відповідно до розрахунку по аліментах за період з 15 квітня 2012 року по 01 лютого 2015 року, який судом визнано правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, боржник ОСОБА_4 не в повному обсязі перераховував грошові кошти на утримання дитини, у зв’язку з чим станом на 01 лютого 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 9315 грн. 95 коп..

Доводи ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_1 про те, що таке рішення державного виконавця є передчасним та у державного виконавця не було підстав для накладення арешту на все майно, не заслуговують на увагу, оскільки в даній постанові від 16 лютого 2015 року державним виконавцем зазначено, що арешт накладено на рухоме майно боржника лише в межах суми боргу.

Твердження представника заявника про невиконання державним виконавцем вимог щодо направлення копії постанови про арешт майна боржнику на переконання суду не є підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця, права заявника (боржника) ОСОБА_4 не було порушено, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.387 ЦПК України, постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись стст.383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Розівського районного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_2, скасування розрахунку заборгованості по аліментам і постанови державного виконавця про арешт майна боржника та заборону його відчуження, зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Т.М.Кущ