Рішення № 44358764, 21.05.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.05.2015

Справа № 334/2374/15-ц

Провадження № 2/334/1459/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

21 травня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення банківського вкладу-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення банківського вкладу та процентів.В обґрунтування позову зазначає, що 19.12.2014р. між нею та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений Договір банківського вкладу в гривні строком до 19.03.2015р. на суму 200000,00 грн. Відповідно до умов договору за користування грошовими коштами Банк сплачує вкладнику проценти із розрахунку 25% річних.

17.03.2015 року позивач звернулася до Банку із письмовою вимогою - заявою про повернення грошових коштів за банківським вкладом, на підставі якої сума вкладу за депозитом була перерахована на поточний рахунок НОМЕР_1 в банку відповідача. Відповідно до виписки по рахунку, станом на 19.03.2015р. залишок коштів на вказаному поточному рахунку складає 200000,00 грн. У видачі коштів через касу банку було відмовлено. Наступна вимога від 25.03.2015р. про видачу коштів з поточного рахунку залишилася також без задоволення, вкладені кошти не повернуті до теперішнього часу.

Наведених підстав просить суд стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на її користь залишок коштів на поточному рахунку у розмірі 200000,00 грн. а також моральну шкоду, яка полягала у душевних хвилюваннях у зв'язкуз неповернення суми вкладу.

В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі та з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, двічі в судові засіданні не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у їх відсутність не подавав. Надіслав на адресу суду заперечення на позов, вказуючи, що на період звернення позивача до банку, діяла Постанова НБУ №160 "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" від 03.03.2015р. щодо обмеження видачі готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах 150000,00 грн. на добу на одного клієнта, а тому у відповідача відсутні правові підстави для видачі позивачу вкладу, сума якого перевищує 150000,00 грн. При цьому вказує, що за відсутності доказів звернення до банку із заявою від 17.03.2015р. про повернення вкладу, звернення до суду з позовом є передчасним. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважає безпідставними. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог і закрити провадження у справі.

Суд, за згодою позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Судом встановлено, що 19.12.2014р. між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Нові гроші" на три місяці в національній валюті №313731/53900/3-14.

Відповідно до умов даного договору вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 200000,00 грн. на строк з 19.12.2014р. по 19.03.2015р., зі сплатою процентів за користування грошовими коштами процентів у розмірі 25% річних.

Відповідно до п. 9 Договору, вкладник підписанням цього Договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з цим Договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невід'ємними частинами.Згідно п.6 Договору, після закінчення строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.1. Основних умов.

Відповідно до п. 7 Договору, строк розміщення вкладу, визначений п.1 цього Договору-заяви, не може бути продовжений сторонами.

Згідно п. 5.1 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, та умовами якого не передбачено можливості продовження строку розміщення Строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у Договорі-заяві, кошти з строкового вкладного рахунку повертаються вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний рахунок , а дія Договору припиняється.

Внесення позивачем грошових коштів у сумі 200000,00 грн. підтверджується квитанцією №01 від 19.12.2014 року і не заперечується відповідачем.

Строк дії Договору-заяви про банківський строковий вклад (депозит) "Нові гроші" на три місяці №313731/53900/3-14від 19.12.2014р. сплив.

Згідно виписки з поточного рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1, 19.03.2015р. на вказаний поточний рахунок банком була перерахована сума вкладу 200000,00 грн. згідно депозитної угоди №313731/53900/3-14від 19.12.2014р. у зв'язку із закінченням строку дії депозиту.

По закінченню строку дії договору ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про повернення суми вкладу, що підтверджується відміткою банку із вхідним №2743 від 23.03.2015р.

Повторно ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про видачу грошових коштів з поточного рахунку НОМЕР_1 у сумі 200000,00 грн., що підтверджується відміткою банку із вхідним №2909 від 25.03.2015р.

Доводи позову, що грошові кошти у сумі вкладу на теперішній час не видані банком, останнім визнається.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини першої 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною другою статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором. (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року. (далі - Положення від 03.12.2003 р. №516)).

Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003р. №516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 р. №516).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства у відповідача виник обов'язок щодо повернення за вимогою позивача належного останньому вкладу за договором, однак це зобов'язання належним чином виконане не було.Грошові кошти згідно договору депозиту належать позивачеві на праві приватної власності.

За змістом ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахувати на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж Банку, в якому вкладник може зняти кошти чи проводити розрахунки з допомогою. Платіжної банківської карти). У випадку перерахування коштів на поточний рахунок вкладника в цьому ж Банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оцінюючи докази по справі, суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про те, що на момент виникнення спору і звернення з позовом до суду діяла Постанова НБУ №160 "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" від 03.03.2015р. щодо обмеження видачі готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах 150000,00 грн. на добу на одного клієнта,оскільки будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим.

Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборону та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено у Законі України Про банки та банківську діяльність.Разом з тим, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника, видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що положення зазначеної Постанови Правління НБУ, на які посилається відповідач, є такими, що обмежують право особи на вільне розпорядження належними їй на праві власності грошовими коштами, а тому не може бути підставою для правомірності дій Банку щодо відмови у їх поверненні.

Позивачем надані докази того, що вона зверталася до відповідача з вимогою про повернення їй грошових коштів за договорами банківського вкладу, але кошти їй відповідачем повернуті не були, що визнається відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії банку є незаконними та такими, що порушують право позивача вільно володіти та розпоряджатися грошовими коштами відповідно до умов договору, відповідач повинен повернути позивачу суму внеску.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, висловленим 25.12.2013 року при розгляді цивільної справи № 6-140цс13, відповідно до якого у випадку перерахування коштів на поточний рахунок вкладника в цьому ж Банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів, зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позову про стягнення вкладу у умі 200000,00 грн. з поточного рахунку є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду. Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" право споживача на відшкодування моральної шкоди виникає лише у випадках коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров`я продукцією.

Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.є необґрунтованими, оскільки між сторонами склалися договірні відносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди. Отже позовні вимоги в цій частині, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У зв'язку з цим з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 грошові кошти на поточному рахунку в розмірі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір в сумі 2000,00грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач може оскаржити рішення в загальному порядкушляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.