Рішення № 44358643, 22.05.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/6141/14-ц

Провадження №: 2/332/110/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 р.

Заводський районний суд м.Запоріжжя в складі:

Головуючого: Марченко Н.В.

При секретарі: Фурдак В.И.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватної власності.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з тих підстав , що ОСОБА_1 (позивач), з 12 вересня 2009 року по 04 серпня 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (відповідачем), про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 12.09.2009 р., видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 232. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2. Шлюб розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 р.

В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, за спільні кошти позивача та відповідача на підставі договору купівлі-продажу № 162 від 04 квітня 2012 року сторонами було придбано житлове приміщення - квартира за адресою: АДРЕСА_1., що являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Квартиру за договором купівлі - продажу було оформлено на відповідача.

11 жовтня 2007 року за договором № 2313 відповідач ОСОБА_2 придбав автомобіль марки ланос-СКБ, темно-зеленого кольору вартістю 42 600,00 грн. Для оплати автомобіля, а також для належного оформлення автомобіля відповідачу Відкритим акціонерним товариство комерційним банком «Надра» було надано в користування кредитні кошти 6 748,51 доларів США за кредитним договором № 16/2007/2519Фап від12 жовтня 2007 року, які відповідач зобов'язався повернути в доларах США та сплачувати за користування кредитними грошовими коштами відповідні обумовлені сторонами проценти. Тобто, на момент укладання шлюбу відповідач вже мав кредитні зобов'язання. Після укладення шлюбу, подружжя розпочало ведення спільного господарства, та з усіх доходів подружжя щомісячно сплачувало кошти на погашення кредитних зобов'язань відповідача за кредитним договором № 16/2007/2519Фап від12 жовтня 2007 року, а саме у розмірі 100 доларів США на місяць.

Сума загально сплачених коштів подружжям за кредитним договором № 16/2007/2519Фап від 12 жовтня 2007 року за період з вересня 20096 року по березень 2014 року складає 5 400.00 доларів США.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо май одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належу дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що одні них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Позивачка просить визнати за нею право власності на ? частину квартири та стягнути з відповідача половину витрат пов*язаних з погашенням кредиту.

Відповідач не визнавши позовні вимоги, пред*явив зустрічний позов до ОСОБА_1 в якому указав, що квартира, що розташована в АДРЕСА_1 хоча і придбана в період шлюбу вона є його особистою приватною власністю, оскільки придбана за кошти, які належали йому особисто.

Кошти, за які ОСОБА_2 придбав квартиру в АДРЕСА_1, йому були подаровані особисто його батьком - ОСОБА_5, які він отримав від продажу земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 та житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 07.03.2012.

ОСОБА_2 просить визнати за ним право особистої власності на квартиру по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав указаних в позові. Зустрічний позов не визнала, суду пояснила, що кошти на які куплено квартиру були спільними коштами подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив , що його батько дав йому гроші на покупку квартири, тому квартира є його особистою власністю. Автомобіль він також придбав до укладення шлюбу в 2007 році, його дружина не давала йому згоди на придбання цього автомобілю. Кредит за автомобіль він платив з своєї зарплати.

Свідок ОСОБА_5, суду пояснив, що він продав будинок та земельну ділянку. Кошти від продажу він передав своєму сину, який купив за ці гроші квартиру АДРЕСА_1.

Вислухавши учасників процесу , дослідивши докази по справі, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, таким , що підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватної власності таким, що не підлягає з наступних підстав.

Сторони перебували в шлюбі з 12 вересня 2009 року по 04 серпня 2014 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 12.09.2009 р., видане Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 232 (а.с.8). Шлюб розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2014 р. (а.с.9) В період шлюбу, за спільні кошти позивача та відповідача на підставі договору купівлі-продажу № 162 від 04 квітня 2012 року сторонами було придбано житлове приміщення - квартира за адресою: АДРЕСА_1. Те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, підтверджується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_1 від 04.04.2012 про те , що вона надала згоду на придбання квартири за спільні кошти у спільну сумісну власність (а.с.75) . Квартиру за договором купівлі - продажу було оформлено на відповідача. ОСОБА_1 не надано доказів того, що саме ті гроші, що були отримані ним від батька, були витрачені на придбання квартири, тому зустрічний про визнання квартири особистою власністю ОСОБА_2 суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Статею 60 СКУ встановлено, що

« 1.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.»

Згідно ст.70 СКУ у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином, суд знаходить підстави для задоволення позову в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на ? частину квартири в АДРЕСА_1.

Крім того, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 витрат, пов*язаних з погашенням кредиту за автомобіль такими,що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

11 жовтня 2007 року за договором № 2313 відповідач ОСОБА_2 придбав автомобіль марки ланос-СКБ, темно-зеленого кольору вартістю 42 600,00 грн. Автомобіль був придбаний до укладення шлюбу сторонами. Для оплати автомобіля, а також для належного оформлення автомобіля відповідачу Відкритим акціонерним товариство комерційним банком «Надра» було надано в користування кредитні кошти 6 748,51 доларів США за кредитним договором № 16/2007/2519Фап від12 жовтня 2007 року, які відповідач зобов'язався повернути в доларах США та сплачувати за користування кредитними грошовими коштами відповідні обумовлені сторонами проценти. ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на отримання кредиту ОСОБА_2 На момент укладання шлюбу відповідач вже мав кредитні зобов'язання і данні кредитні забов*язання виникли до шлюбу і не в інтересах сім*ї, тому згідно стю 65 ч. 4 СК України не створили забов*язання для ОСОБА_6. Сімейний кодекс України не передбачає розділ сумісних витрат подружжя на придбання майна, а передбачає тільки розділ сумісно нажитого майна. Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 в даному випадку обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст.208,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати право власності на 1/2 частину нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистою приватної власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.В.Марченко