Ухвала суду № 44358642, 25.05.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3500/15-ц

Провадження № 2/333/1831/15

У Х В А Л А

Іменем України

25 травня 2015 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької міської ради, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Зазначену справу передано у провадження судді Дмитрієвої М.М.

У вказаному позові позивач просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого 19.02.2014 року, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, а також визнати за позивачем право власності на будинок № 74 по вулиці Політкаторжан у м. Запоріжжі в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого 19.02.2014 року.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав, тому суддя, вивчивши матеріал вказаної позовної заяви, вважає за потрібним запропонувати позивачу привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

За правилами ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як убачається з позовної заяви, спір виник з приводу нерухомого майна – будинку № 74 по вулиці Політкаторжан у м. Запоріжжі, що територіально відноситься до Комунарського району м. Запоріжжя. Таким чином, справа підсудна Комунарському районному суду м. Запоріжжя.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини. Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги та надати суду оновлену позовну заяву відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене суддя дійшов висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачам надати строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом – залишити без руху, надавши п’ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз’яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копія ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва