Рішення № 44358593, 22.05.2015, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/25/14-ц

Провадження № 2/316/289/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2015 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд

Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Куценка М. О.;

при секретарі: Нестеровій Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, третя особа - Виконавчий комітет Енергодарської міської ради, про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, вимоги якому після зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 23.10.2013р. вона з'ясувала, що в неї дома була відключена каналізація (водовідведення) шляхом встановлення заглушки. Підставою для таких дій стала наявність заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

25.10.2013р. позивачка звернулась зі скаргами до КП «ПКВ» ЕМР та до міського голови м. Енергодар, але 13.11.2013р. отримала відповіді, якими КП «ПКВ» ЕМР підтвердило факт відключення, вважаючи його правомірним з посиланням на рішення виконавчого комітету ЕМР №148 від 20.05.2010р., а міський голова відмовився від розгляду скарги під приводом заборони втручання органів місцевого самоврядування в господарську діяльність суб`єктів господарювання.

В наслідок порушення з боку відповідача її прав як споживача комунальних послуг, надання яких повинно бути безперебійним відповідно до чинного законодавства, просить стягнути з відповідача на свою користь завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Завдану моральну шкоду обґрунтовує тим, що тривала перерва у наданні вказаних послуг зробила неможливим проживання у належній їй квартирі, що є порушенням одного з основоположних конституційних прав - права власності, та позбавило її нормального існування, яке при існуючому рівні розвитку цивілізації неможливе без користування водою та каналізацією. Вона змушена була протягом тривалого часу щоденно витрачати додаткові зусилля для організації нормального життя, постійно потерпаючи від незручностей та неможливості зробити елементарні побутові дії (помитися, помити посуд, зробити прибирання, приготувати їжу та ін.). Перерва у наданні послуг з водовідведення у житловому будинку, обладнаному централізованою системою водовідведення, спричинила затоплення квартири каналізаційними стоками, створила нестерпні умови проживання, які не відповідають вимогам санітарних норм та правил та загрожували її здоров'ю та здоров'ю оточуючих мешканців.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що 23.10.2013р. у її квартирі працівниками КП «ПКВ» ЕМР було відключено каналізацію шляхом встановлення заглушки, що після неодноразових безрезультатних спроб позасудового врегулювання змусило її звернутися до суду із вказаним позовом. Факт відключення встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі, зокрема, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014р., а також підтверджено листами самого відповідача та третьої особи. Пояснила, що вона викликала представника КП «ПКВ» ЕМР для складання акта-претензії відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але представник відповідача не прибув жодного разу, тому акти-претензії було підписано двома споживачами та направлено відповідачу. На підставі вказаних актів відповідачем було зроблено перерахунок за послуги з водовідведення, що відповідач підтвердив у своєму листі. Оскільки 22.08.2014р. надання послуг з водовідведення було добровільно поновлено відповідачем, розгляду у судовому засіданні підлягають її вимоги про відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй неправомірними діями позивача. Відсутність послуг з водовідведення у належній їй квартирі спричинило їй значні моральні страждання, оскільки фактично позбавило її можливості вести нормальний образ життя та змусило щоденно, протягом 10 місяців, витрачати значні зусилля на подолання наслідків незаконних дій відповідача. За відсутності каналізації вона не могла помитися, приготувати їжу, зробити прибирання, забезпечити нормальні умови утримання коту, який мешкає у її квартирі та потребує дієтичного харчування. Їй постійно доводилось звертатися до батьків та друзів за допомогою. Додаткові моральні страждання спричиняли відмови відповідача та третьої особи вжити заходів щодо поновлення її прав, незважаючи на неодноразові звернення до них та надання позивачкою нормативного обґрунтування своїх вимог та роз'яснення Міністерства житлово-комунального господарства, яке підтверджувало правомірність її вимог. Все це викликало у позивачки почуття розпачу, зневіри та безпорадності. Хвилювання та тривале нервове напруження, викликані порушенням її прав протягом останнього року спричинили погіршення стану здоров'я, зокрема, судинні спазми і головні болі, та, як наслідок, різке погіршення зору й значне звуження поля зору, в зв'язку з чим позивачка була змушена звернутися до офтальмолога та невропатолога, який призначив їй дороге обстеження головного мозку. Вважає, що заявлена нею сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не є достатнім розміром відшкодування, але є мінімально необхідною для поновлення її прав, зокрема, стану здоров'я.

Відповідач у судовому засіданні та у наданих запереченнях на позовну заяву проти задоволення позову заперечував та зазначив, що водовідведення у квартирі відповідачки не обмежувалось та не припинялось. Листи відповідача, в яких зазначалось про припинення послуг з водовідведення, не є підтвердженням такого припинення, а є лише способом впливу на боржників. Для підтвердження факту відсутності послуг з водовідведення позивачка повинна була викликати представника КП «ПКВ» ЕМР для складання акту-претензії відповідно до статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, вважає, що позивачкою не надано доказів спричинення їй моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи повторно не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалась позивачка як на підставу вимог, а відповідач як на підставу заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 17.07.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 були визнані протиправними та скасовані рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 148 від 20.05.2010 року «Про вжиття заходів комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло - водоканал» по захисту цивільних прав у разі несплати населенням за комунальні послуги» та п.3 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 167 від 29.05.2013 року «Про визначення виконавця житлово - комунальних послуг» в частині надання комунальному підприємству «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради дозволу використовувати та застосовувати у роботі рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 148 від 20.05.2010 року «Про вжиття заходів комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло - водоканал» по захисту цивільних прав у разі несплати населенням за комунальні послуги».

Зазначена постанова суду ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014р. залишена без змін та набрала законної сили.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 03.09.2014р. зазначив, що «судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачу відключено каналізацію шляхом встановлення заглушки». Також, у вказаному судовому рішенні зазначено, що «діючим законодавством передбачена безперебійність надання комунальних послуг та не передбачена можливість відключення споживача від централізованого постачання холодної та гарячої води та водовідведення у разі несвоєчасного внесення ним платежів за надані послуги». Тобто, факт порушення з боку відповідача прав позивачки, як споживача комунальних послуг з водовідведення, був встановлений судовим рішенням у адміністративній справі, в якій брали участь позивачка і відповідач, та відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Крім того, відповідач неодноразово підтверджував факт відключення каналізації у квартирі позивачки, зокрема, у листах № 115/ВОтР від 07.02.2014 р. (а.с. 151), № 344/ВОтР від 30.12.2013р. (а.с 130), № 223/ВОтР від 05.11.2013р. (а.с 6), та склав Акт виконаних робіт від 22.08.2014р. про виконання робіт по зняттю заглушки з випуску водовідведення із квартири споживачки (а.с 128). Також, відповідач протягом часу відключення у квартирі позивачки послуг з водовідведення здійснював перерахунок плати за вказані послуги на підставі наданих позивачкою актів-претензій, що підтвердив листом № 344/ВОтР від 30.12.2013р.. Суд не бере до уваги надану відповідачем «Карточку абонента за період з січня 2013 г. по грудень 2014 г., лицевий рахунок № Ком-062-076982», оскільки вона містить у собі інформацію виключно про надання послуг з водопостачання, а не водовідведення, складена та підписана відповідачем в односторонньому порядку, без посилання на джерело викладеної в ній інформації та без надання документального підтвердження, в зв'язку з чим не є належним доказом надання позивачці послуг з водовідведення в повному обсязі та належної якості в період з 23.10.2013р. по 22.08.2014р.

Стаття 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», до недоліків продукції (зокрема, послуг) відноситься будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Факт спричинення позивачці моральної шкоди незаконними діями відповідача щодо відключення водопостачання у належній їй квартирі підтверджений матеріалами справи, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_2, яка пояснила, що вона є подругою позивачки й тому добре обізнана з обставинами відключення каналізації в її квартирі. В зв'язку з відсутністю каналізації позивачка приходила до неї мити посуд та готувати їжу. Під час відсутності позивачки вона приходила до її квартири кормити кота та змушена була також забирати брудний посуд та котячий туалет до дому, щоб їх помити. Свідок підтвердила факт спричинення позивачці моральних страждань та викликаного цим погіршення стану її здоров'я. Також, факт погіршення стану здоров'я позивачки та звернення в зв'язку з цим до медичного закладу, призначення обстеження підтверджується наданими позивачкою документами: аркушами медичної картки та направленнями на обстеження (а.с 141-142).

Під час визначення розміру моральної шкоди суд враховує, що квартира АДРЕСА_1, в якій відключено каналізацію, є приватною власністю позивачки, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.06.2006р . та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.08.2006р., в зв'язку з чим відключення каналізації у вказаній квартирі обмежило одне з основоположних прав людини - право власності, фактично позбавивши позивачку можливості в повній мірі користуватися за призначенням належною їй власністю.

Суд погоджується з доводами позивачки, що внаслідок неналежної якості послуг з водовідведення їй була завдана моральна шкода.

З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості, змушених змінах у її життєвих стосунках, з урахуванням принципів справедливості, розумності та добросовісності, суд приходить до висновку, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 3600 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради ЄДРПОУ 32166551 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 3600 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради ЄДРПОУ 32166551на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Рішення в повному обсязі буде виготовлено через п'ять днів відповідно положень ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М. О. Куценко