Рішення № 44358435, 20.01.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10292/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про виселення, зняття з реєстраційного обліку.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа Бердянський МВ УДМС України в Запорізькій області про виселення, зняття з реєстраційного обліку, вказуючи, що 24.03.2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у сумі 140000,00 грн. У забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором 25.03.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - двокімнатна квартира НОМЕР_1, яка розташована по вул. Шаумяна, 6 у м. Бердянську. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05.03.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення, звернуто стягнення на предмет іпотеки, зазначену вище квартиру, для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 24.03.2008 року. Після винесення зазначеного рішення банку стало відомо, що в спірному приміщенні з 26.03.2014 року зареєстрований відповідач. ОСОБА_1 08.10.2014 року було направлено вимогу про звільнення житлового приміщення протягом 30 днів з дня отримання вимоги, однак останній цього не виконав. Позивач просив виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Бердянському міському відділі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

У судове засідання представник позивача не з'явився. Про слухання справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав і просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 43).

Належним чином повідомлені відповідач та його представник у судове засідання повторно не з'явилися (а.с. 40, 42, 48). Представником відповідача до суду подано заяву про відкладення розгляду справи, доказів поважності причини неявки відповідача та його представника суду не надано. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Частина 2 ст. 169 ЦПК України передбачає, що неявка представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про слухання справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 44).

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

24.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 594, відповідно до якого банком надано позичальнику грошові кошти в сумі 140000,00грн. (а.с. 18-21).

З метою забезпечення належного виконання, що випливає з кредитного договору, 25.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстровий № 699, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки визначено двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05.03.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 699, укладеним 25.03.2008р. - двокімнатну квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11.03.2014 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 05.03.2013 року частково скасовано та ухвалено нове рішення яким виселено ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 11.03.2014 року (а.с.11-13).

Відповідно до копії паспорту (а.с.5-6) та довідки ООО «УК «КомЄнерго-Бердянськ» № 924 від 07.07.2014 року (а.с. 10) у квартирі АДРЕСА_1 з 26.03.2014 року зареєстрований відповідач ОСОБА_1

У частинах 2 і 3 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій іпотекодержателя: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено у ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР - звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення у разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи видно, що 08.10.2014 року банком направлено на адресу відповідача вимогу про звільнення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 - протягом 30 днів з дня отримання вимоги (а.с. 7-8). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9) вимогу вручено ОСОБА_1 10.10.2014 року. Натомість, у встановлений строк відповідач добровільно зі спірного приміщення не виселився.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення яке є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення, підлягають задоволенню.

Виходячи з сенсу ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок звернення з позовом до суду визначений нормами ЦПК України.

Так, відповідно до ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За цивільно-процесуальним законодавством України відповідачем є та зі сторін у процесі, яка притягується судом до відповіді за позовом, оскільки на неї вказує позивач, як на порушника свого права.

Статтею 11 ЦПК України, встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, тобто визначення відповідачів, як осіб, до яких пред'являється позов, є виключним правом позивача.

Статтею 33 ЦПК України не передбачено право суду самостійно залучати до участі у справі співвідповідача, навіть у випадку обов'язкової співучасті, якщо позивач не заявить такого клопотання.

Позивач зазначив відповідачем по справі ОСОБА_1, а процесуальний статус Бердянського міського відділу УДМС України в Запорізькій області визначив як третю особу. Питання про необхідність залучення до участі по справі в якості відповідача вказаний державний орган не обговорювалось у судовому засіданні, оскільки представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу в його відсутності, клопотання про залучення до участі по справі в якості відповідача Бердянський МВ УДМС України в Запорізькій області не заявив. За таких обставин підстави для залучення до участі по справі Бердянський МВ УДМС України в Запорізькій області, як співвідповідача відсутні і суд розглянув справу межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, відповідно до ст. 15 ЦПК України суди, розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи не видно, що позивач звертався до Бердянського міського відділу управління державної міграційної служби України в Запорізькій області з приводу обставин, зазначених у позові, що цим органом порушені його права та інтереси.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, у тому числі, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином рішення суду про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, надає право позивачу до наступного звернення до Бердянського МВ УДМС України в Запорізькій області із заявою для зняття його з реєстрації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку.

Керуючись ст. ст. 3. 11, 15, 30, 33, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя