Рішення № 44357892, 20.05.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/7003/14

Номер провадження №2/243/1929/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«20» травня 2015 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретарі - Жмарьові П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Артемвугілля» в інтересах СП «Шахта ім. В.І. Леніна», про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

10 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою у ході судового розгляду позовною заявою до ДП «Артемвугілля», про відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги наступним. З 01 вересня 1979 року по 30 листопада 2010 року він працював на шахтах у м. Горлівка, у тому числі на шахті ім. В.І. Леніна робочим підземних шахтних професій з повним робочим днем під землею. Під час роботи у небезпечних і шкідливих умовах праці отримав професійні захворювання - хронічний бронхіт та кохлеоневрит. В 2010 році роботодавцем було проведено розслідування та складений акт по формі П-4 розслідування хронічного професійного захворювання. Також, в 2010 році висновком МСЕК йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 50% (по сукупності) та інвалідність 3 групи. Внаслідок ушкодження здоров'я відчуває моральні страждання, позбавився можливості реалізувати своє право на працю, вести активний спосіб життя, виконувати роботу по господарству, змушений постійно проходити лікування. В зв'язку з викладеним позивач просить стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. Крім того, позивач вважає, що сума моральної шкоди має бути проіндексована відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України у зв'язку з підвищенням вартості життя, на обґрунтування даних вимог зазначив, що приріст споживчих цін за період з грудня 2010 року по січень 2015 року склав 27,1%, збільшення розміру мінімальної заробітної плати за цей період відбулося в 1,321 рази, тому просить збільшити розмір моральної шкоди в 1,321 рази.

Позивач, та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності ВТТ № 080105, від 21 березня 2014 року (а.с. 5), які належним чином були сповіщені про час та місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, надали суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити ( а.с. 106, 107).

Представник відповідача, Ангелін І.І., який діє на підставі довіреності від 02 лютого 2015 року (а.с. 80), не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги не визнаються, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі ( а.с. 102).

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Приписами статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 вересня 1979 року по 30 листопада 2010 року працював у структурних підрозділах підприємства «Артемвугілля»: підземним учнем гірничого робітника з повним робочим днем на підземних роботах, підземним гірничим робітником з ремонту гірничих виробіток 3-го розряду з повним робочим днем на підземних роботах, підземним учнем гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток, підземним учнем гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах, підземним гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем під землею, підземним гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем в шахті, що підтверджується копією його трудової книжки серії БТ-І №8740857 (а.с. 9-11).

На підприємстві вугільної промисловості, позивач працював у особливо шкідливих і небезпечних умовах, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, ОСОБА_1, від 04.06.2010 року за №114/041, стаж роботи позивача під землею складає 24 роки та 9 місяців, професійна шкода по всім професіям підземної групи: копальневий пил, шум, фізична напруга, несприятливий клімат ( а.с. 12).

Зі змісту медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 07 листопада 2012 року №3960 (а.с.13), вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має професійне захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затухаючого загострення, прикореневий та нижньодолевий пневмосклероз ЛН-ІІ (другої) ст.; хронічна двобічна енсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.).

Викладене у висновку також підтверджується виписним епікризом №584 (а.с. 15), з якого вбачається, що ОСОБА_1 3 27.04.2012 року по 11.05.2012 року перебував на лікуванні в ДС КУ «ЦПМСП №2», з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень 2 пилової етіології в стані загострення. Прикореневий та нижньодолевий пневмосклероз ЛН 1-2 ст.

Згідно висновків МСЕК від 29 листопада 2010 року № 035825, внаслідок цього професійного захворювання, ОСОБА_1 було первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності та інвалідність 3 групи (а.с.118 з.б.).

Наказом № 348/к від 30 листопада 2010 року, позивача було звільнено з роботи у зв'язку із невідповідністю виконуваним роботам внаслідок стану здоров'я на підставі пункту 2 статті. 40 КЗпП України (а.с. 11).

60 % втрати професійної працездатності та інвалідність 3 групи безстроково, ОСОБА_1 було встановлено при повторному огляді - 05 грудня 2012 року (висновки МСЕК від 05.12.2012 року № 128712, № 412303 (а.с.19, 19 з. б.)).

Згідно положень статті 153 Кодексу законів про працю України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписами статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Таким чином, у позивача є всі законні підстави вимагати відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, за нормами вказаного Закону за рахунок відповідача.

Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в Інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач ОСОБА_1, у позовній заяві зазначив, що в результаті отримання професійного захворювання його було звільнено з роботи за станом здоров'я, він частково (50 %) втратив професійну працездатність, МСЕК йому рекомендоване лікування, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково. За станом здоров'я він обмежений у рухах, вимушений проходити систематичні курси лікування. Унаслідок цього, порушені його звичайні соціальні зв'язки, він знаходиться у постійній нервовій напруженості, депресії. Компенсація моральної шкоди ОСОБА_1, оцінюється ним у 60 000 грн.

Факт звільнення ОСОБА_1 з підприємства за станом здоров'я, знаходження його на стаціонарному і амбулаторному лікуванні в медичних закладах підтверджено наявними в матеріалах справи даними трудової книжки позивача, висновками медико-соціальної експертної комісії, виписками з історій хвороби позивача.

Відповідачем в порядку статті 60 ЦПК України не надано суду будь-яких доказів неспричинення ОСОБА_1 моральних і фізичних страждань унаслідок отримання професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків.

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання на виробництві, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності (50%), необхідність за медичними рекомендаціями постійного лікування, суд визнає, що це професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилися на його фізичному та психічному стані, змусило змінити спосіб життя та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, таким чином ОСОБА_1 завдана моральна шкода.

Враховуючи те, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, суд приймає до уваги конкретні обставини професійного захворювання та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу життя позивача та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль.

На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості, тому враховуючи вищевказані обставини по справі, суд вважає, що зазначені обставини дають підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., При цьому суд керується засадами розумності, виваженості, справедливості та враховує стан здоров'я позивача, яке потребує подальшого лікування.

Правилами частини першої статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів. Позивач у позовній заяві не наполягав на її одноразовій виплаті.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць.

Позивачем не надано суду об'єктивних доказів щодо необхідності допустити негайне виконання рішення на стягнення усієї присудженої суми платежів, у зв'язку з чим законних підстав для задоволення даної вимоги суд не вбачає.

У своєму позові, ОСОБА_1, також просить суд поновити йому строк для звернення до суду, для вирішення цього спору, що був пропущений ним з поважних причин. Вирішуючи це питання суд виходить з наступного.

Трьохмісячний строк, передбачений статтею 233 КЗпП України, стосується звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору. По дійсній справі позивач звернувся до суду для захисту його порушеного права, яке виникло на підставі не трудових, а страхових правовідносин.

Позов ОСОБА_1 випливає з порушення його особистих немайнових прав, а саме, порушення права на життя та на охорону здоров'я у процесі його трудової діяльності.

Відповідно до статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» такі випадки не встановлені. Крім того, відповідно до статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю.

Що стосується вимог позивача про індексацію суми моральної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦК України, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Так, стаття 1208 ЦК України передбачає порядок збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і зростання розміру мінімальної заробітної плати. Зазначена норма закону забезпечує реальність захисту інтересів потерпілого, оскільки відшкодування завданої шкоди є доволі тривалим у часі процесом.

Згідно ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо необхідності застосування вимог ст. 1208 ч. 1 ЦК України не ґрунтуються на законі, оскільки відшкодування моральної шкоди має разовий характер та індексації не підлягає.

Позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права судові витрати не понесені. Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Артемвугілля» в інтересах СП «Шахта ім. В.І. Леніна», про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» в інтересах СП «Шахта ім. В.І. Леніна» (юридична адреса: 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66, ЄДРПОУ 32270533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з державного підприємства «Артемвугілля» (юридична адреса: 84130, Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66, ЄДРПОУ 32270533) на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - Слов'янське УК /Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ (банку) - 37803368, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001, судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2015 року

Суддя Н.О. Чемодурова