Рішення № 443564, 29.01.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2007 р.

Справа № 29-4/135-06-3261

За позовом: ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” Білгород-Дністровський РЕМ

До відповідача: КП „Білгород-Дністровськводоканал”

про стягнення 248379,72 грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Корепанова О.О. за довіреністю

Від відповідача: Орлов Є.О. за довіреністю

Суть спору: ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” звернулось до суду з позовом до КП „Білгород-Дністровськводоканал”, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 248379,72 грн., яка складається з перевищення договірних величин споживання електричної енергії в вересні 2004р., в січні, в лютому та травні 2005р.

Відповідач надав відзив на позов в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 86240,10 грн. з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

24.05.02 року між ВАТ „Одесаобленерго” в особі Б-Дністровського району електричних мереж та відповідачем було укладено договір № 198 про постачання електричної енергії, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов’язалась постачати електричну енергію відповідачу , а останній сплачувати її вартість.

Пунктом 3.5.1 договору передбачено, що розрахунковий період щомісячно. Дата повного розрахунку за фактично використану електроенергію 27-28 число. В зв’язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний період” вважати прирівняними.

Відповідно до п. 3.5.2 договору споживач зобов’язаний своєчасно здійснювати всі платежі за даним договором в наступному порядку: 30% від суми заявленого місячного обсягу електроенергії за першу декаду розрахункового місяця; 30% від суми заявленого місячного обсягу електроенергії за другу декаду розрахункового місяця; 40 % від суми замовленого місячного обсягу електроенергії за третю декаду розрахункового місяця з урахуванням передплати за попередні декади розрахункового місяця, виключно в грошовому вигляді на розподільчий рахунок Енергопостачальної організації.

Відповідно до п. 3.5.2.2 договору, в разі перевищення вартості фактичного споживання понад оплачену вартість кінцевий розрахунок за електроенергію здійснюється за показами лічильнику згідно звіту (у випадках, передбачених цим договором, за контрольними показниками або розрахунковим методом) за мінусом оплаченої вартості, виключно в грошовому вигляді на розподільчий рахунок Енергопостачальної організації протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку в разі перевищення передплати понад вартість фактично спожитої електроенергії, залишок сплаченої суми зараховується в оплату споживання розрахункового періоду.

Згідно п. 3.5.2.3 договору, інші платежі (відповідальність за перевищення доведених граничних величин, відшкодування збитків згідно з порушенням Правил користування електроенергією, пеня та інші) –на поточний рахунок Енергопостачальної організації протягом 5 днів з моменту виставлення рахунків.

У відповідності з п.2 Додатку №1 «Обсяги постачання електроенергії та потужності»від 28.04.2003р. до договору, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення граничних величин.

Згідно з п. 4 Додатку №1 у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами п’ятою та шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі споживання електроенергії та потужності, що приймає участь у максимумі навантажень енергосистеми понад обсяги, обумовлені цим договором на розрахунковий період споживач сплачує енергопостачальній організації п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, договірною величиною потужності і чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії на поточний рахунок енергопостачальної організації. Оплата повинна бути здійснена споживачем протягом 5 днів з моменту отримання рахунку енергопостачальної організації.

Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги постачання електричної енергії на кожний місяць 2004-2005 року, зокрема на вересень 2004 року –305 тис. кВт/год , на січень 2005р.-392 тис. кВт/год, на лютий 2005р.-352 тис. кВт/год, на травень 2005р.-282 тис. кВт/год.

Так, фактично відповідачем в вересні 2004р. було спожито 333632кВт.г., в січні 2005р.-375916 кВт/г, в лютому 2005р.- 335800 кВт/г, в травні 2005р.- 249591 кВт/г, що доводяться показниками приладів обліку останнього.

Споживачеві були видані рахунки які ним отримані, про що свідчить підпис представника відповідача на рахунку, з терміном оплати 5 днів, але в порушення Договору, рахунки були своєчасно сплачені лише частково за вересень 2004р.- 54415,26грн. що дорівнює 232958 кВт; за січень 2005р.- 84061,35грн., що дорівнює 354872 кВт; за лютий 2005р.- 634472,61грн., що дорівнює 266294 кВт; за травень 2005р.- 42080грн., що дорівнює 177029 кВт, проти чого відповідач не заперечує.

В зв’язку з тим, що відповідач розрахувався за спожиту електричну енергію в розрахунковий період не в повному обсязі, йому була скоригована договірна величина споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченого обсягу електроенергії, зокрема на вересень 2004р. - 232958 кВт/год, на січень 2005р.- 354872 кВт/год, на лютий 2005р. –266297 кВт/год, на травень 2005р. –177029 кВт/год про що відповідачу були надіслані відповідні повідомлення, які ним отримані, що підтверджується підписом на копії повідомлення, проти чого відповідач не заперечує.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що він дійсно порушив строк виконання зобов’язання по сплаті боргу за перевищення договірної величини, але даний вид заборгованості є за своєю правовою природою штрафною санкцією, а тому оскільки, у відповідності до ст. 258 ЦК України позовна давність за вимогами по сплаті боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії закінчилась, просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення боргу за вересень 2004р., січень та лютий 2005р. позовну давність.

Також відповідач зазначає, що ступінь виконання зобов’язання підприємства щодо сплати послуг з поставки електроенергії знаходиться в прямій залежності від сплати йому послуг з водопостачання та водовідведення населенням та підприємствами, які знаходяться на бюджетному фінансуванні, що складає 92% усіх споживачів, але населення та бюджетні підприємства несвоєчасно та в неповному обсязі оплачують послуги з водопостачання та водовідведення.

Позивач обґрунтовуючи вимоги за позовом зазначає, що відповідальність, що передбачена ч.5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»не є за своєю правовою природою штрафною санкцією. Одночасно позивач вказує, що перевищення відповідачем скоригованих договірних величин спричиняє додаткові збитки.

Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно ч. 6 ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі споживання електроенергії та потужності, що приймає участь у максимумі навантажень енергосистеми понад обсяги, обумовлені цим договором на розрахунковий період споживач сплачує енергопостачальній організації п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, договірною величиною потужності і чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії на поточний рахунок енергопостачальної організації. Оплата повинна бути здійснена споживачем протягом 5 днів з моменту отримання рахунку енергопостачальної організації.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1. ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку, що оплата відповідачем п’ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, є за своєю правовою природою саме штрафною санкцією, а тому судом відхиляються твердження позивача щодо правової природи відповідальності у вигляді сплати п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини .

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи, що вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії в вересні 2004р. та січні 2005р. подано до господарського суду Одеської області 30.03.2006 р., тоді як рахунки на сплату були отримані відповідачем відповідно 22.10.2004р. та 21.02.2005р. з терміном оплати 5 днів, строки позовної давності за цією вимогою закінчились. Позивач не довів суду поважних причин пропуску строку позовної давності.

Згідно чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до заперечень відповідача він просить суд застосувати позовну давність, оскільки позовна заява про стягнення штрафної санкції за перевищення договірної величини в вересні 2004р. та січні 2005р., подана після спливу строків даності.

За таких підстав в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 113364,82 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії вересні 2004р. та січні 2005р. слід відмовити.

Позовні вимоги про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в лютому та травні 2005 р. в сумі 66139,05 грн. та 68875,85 грн. відповідно є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо застосування положень законодавства про позовну давність до позовних вимог про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в лютому 2005 р., оскільки враховуючи те, що рахунок на оплату цих сум відповідачем отримано відповідно 28.03.2005р. . з терміном оплати 5 днів, а отже строк позовної давності не сплив.

Між тим, судом приймаються до уваги положення п. 3 ст. 83 ГПК України, відповідно до яких господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншім учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач не надав суду будь-яких доказів про те, що саме перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії в лютому та травні 2005 р. завдало збитків ВАТ „ЕК Одесаобленерго”.

Відповідно із ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких підстав, беручи до уваги приписи ст.ст. 216, 217, 233 ГК України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення штрафних санкцій до 10000 грн., а в решті позову слід відмовити.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Білгород-Дністровськводоканал” (Одеська обл., м. Білгород-Дністровський провул. Водопроводний, 1, код 20937068) на користь ВАТ “Одесаобленерго” в особі Білгород –Дністровського району електричних мереж (Одеська обл., Білгород-Дністровський район, вул. Маяковського, 42, код 26302282) 10000 грн. боргу за перевищення договірних величин, 1350,01 грн. держмита та 64,14 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 02.02.2007 р.

Суддя Аленін О.Ю.