Ухвала суду № 44355345, 20.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1141/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Кухаренко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Катеринопільської центральної районної лікарні про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації,

в с т а н о в и л а :

28 січня 2015 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Катеринопільської ЦРЛ про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 05 серпня 2013 р. внаслідок падіння дерева на лісовій ділянці смт. Єрки, Катеринопільського району Черкаської області отримав тілесні ушкодження та був доставлений в хірургічне відділення Катеринопільської ЦРЛ в тяжкому стані. Позивачу був поставлений заключний клінічний діагноз: відкрита черепно-мозкова травма, перелом основи черепа, перелом скроневої кістки справа, перелом ребер зліва 2-4, перелом лівої лопатки, перелом першого поперекового хребця, травматичний шок 2 ст. та призначено наступне обстеження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, також, аналізи крові на вміст: цукру, визначення групи крові, RW, на ВІЛ, крім того рентгенографія: черепа, лівого плечового суглобу, лопатки, грудної клітки зліва, ЕКГ.

Проте, на думку позивача, відповідно до Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених Наказом МОЗ України № 226, від 22.07.1998 р., йому, мало б бути призначено проведення інших діагностичних досліджень, що не було зроблено.

Відповідно до п. 4 Положення про етапність надання медичної допомоги травмованим внаслідок нещасних випадків, затвердженого Наказом МОЗ України № 41, від 30.03.1994 р., обсяг і характер надання медичної допомоги у відділенні залежить від виду травми, стану постраждалого і можливостей лікувального закладу. Якщо обсяг спеціалізованої допомоги, яку потребує хворий перевищує рівень сертифікації відділення, хворий обов'язково консультується зі спеціалістом обласного травматолого-ортопедичного відділення, який приймає рішення про місце подальшого лікування хворого обсяг необхідних втручань. Рішення про виклик консультанта з профільної кафедри чи інституту або направлення хворого в ці інстанції приймає та підписує направлення тільки завідуючий відділенням.

Травми отримані позивачем є тяжкими, адже згідно з п.3.1. Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ України № 370, від 04.07.2007 р., до тяжких травм відносяться: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, перелом черепа; п.3.2: травми що в гострий період супроводжуються шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого ґенезу.

Але, не зважаючи на те, що у Катеринопільській ЦРЛ не було технічної можливості проводити необхідну у його випадку діагностику та лікування та те, що обсяг допомоги, якої він потребував перевищував рівень сертифікації відділення консультації з спеціалістом обласного травматологічно-ортопедичного відділення він не отримав. Завідувач відділення, в якому проходив лікування позивач, не лише на прийняв рішення про виклик консультанта з профільної кафедри чи інституту або направлення його до зазначених інстанцій, а всіляко заперечував факт необхідності такого звернення і протидіяв цьому.

Лише 15.08.2013 р., не дивлячись на те, що лікарі Катеринопільської ЦРЛ були проти, за наполяганням родичів він був направлений на стаціонарне лікування до Черкаської обласної лікарні. Цього ж дня було проведено першу хірургічну операцію, а 09.09.2013 р. наступну.

Отже, позивач вважає, що через несумлінне ставлення до виконання наказів МОЗ України, халатне виконання своїх обов'язків, недбалість, проявлену під час його лікування, лікарями Катеринопільської ЦРЛ неповно встановлено йому діагноз та несвоєчасно направлено на лікування до нейрохірургічного відділення Черкаської обласної лікарні, вищезазначене в тому числі випливає із висновку експерта № 48-к від 20.11.2014 р.

В результаті ушкодження здоров'я та весь час який затягувався Катеринопільською ЦРЛ позивач потерпав від нестерпного фізичного болю та страждань, змушений був вживати знеболюючі засоби та не міг вести звичний уклад життя, спілкуватися з рідними та близькими, був соціально відрізаний від суспільства. Отримав інвалідність 2 групи, втратив професійну працездатність на 70 %.

Крім викладеного позивач вказав, що довідка № 483 видана Катеринопільською ЦРЛ на запит по місцю роботи в якій зазначено, що вміст алкоголю за даними вимірювання апаратом «Алконт 01 СУ» становить 0,7 проміле, на його думку, принижує його честь, гідність, а також ділову репутацію, та не відповідає істині. Такі данні, незаконно розповсюджені Катеринопільською ЦРЛ, поставили під сумнів його професіоналізм, викликало до нього, як до працівника, недовіру з боку роботодавця.

Враховуючи вище вказане, просив стягнути з Катеринопільської ЦРЛ на його користь відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я приниженням честі та гідності, а також ділової репутації , у сумі 200 000 грн.

Ухвалою судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 р. позовну заяву ОСОБА_6 до Катеринопільської ЦРЛ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 р., оскільки висновки суду, викладені в ній, не відповідають обставинам справи, а справу направити в суд першої інстанції для розгляду по суті.

При цьому апелянт зазначив, що ним у визначений законодавством строк, на виконання ухвали судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2015 р. про залишення позовної заяви без руху, надано повідомлення про виправлення недоліків позовної заяви в якому конкретно по кожному пункту недоліків надано відповідне пояснення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_6, суддя першої інстанції виходив з того, що позивачем не були виконані вимоги ухвалу про залишення позовної заяви без руху та усунення її недоліків. Замість усунення зазначених судом недоліків позивач виклав у довільній формі власне бачення змісту позову, уникнувши тим самим виконання визначених процесуальним законодавством вимог до позовної заяви.

Судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала, як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтями 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_6 28.01.2015 р. звернувся в суд з позовною заявою до Катеринопільської ЦРЛ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації.

При цьому, як на підставу звернення, послався на ст. 23 ЦК України, яка регламентує відшкодування моральної шкоди, та на Тимчасову інструкцію про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння № 06-14/33-14 від 01.08.1988 р. Виклав зміст позовних вимог, зазначив ціну позову - стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги.

Ухвалою судді Катеринопільського районного суду від 02 лютого 2015 р. позовна заява залишена без руху, з підстав порушення вимог п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, а саме: відсутності обґрунтування та не зазначення доказів, якими обґрунтовується завдана моральна шкода; не зазначення позивачем яку суму від ціни позову становить заподіяна матеріальна шкода, а яку моральна.; зі змісту заяви не зрозуміло в який спосіб були розповсюджені Катеринопільською ЦРЛ дані довідки № 483 відносно встановлення фактів вживання алкоголю і стану сп'яніння, що принизили честь і гідність, а також ділову репутацію позивача; позовна заява не містить посилання на норми матеріального права. ОСОБА_6 наданий строк на їх усунення.

У виконання вимог даної ухвали, ОСОБА_6 05 березня 2015 р. на адресу суду направив письмове повідомлення про виправлення недоліків позовної заяви, зокрема зазначив, що обґрунтовував завдану моральну шкоду тим, що його честь, гідність та ділову репутацію було принижено тим, що відповідач надав його роботодавцю довідку, через яку, на його думку, розповсюджено неправдиву інформацію про встановлення факту вживання ним алкоголю і стан сп'яніння, відшкодування матеріальної шкоди не є предметом його позовних вимог, а позовна заява містить посилання на норми матеріального права.

Ухвалою судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 р. позовна заява повернуто позивачу, з підстав не усуненням недоліків позовної заяви.

Проте до даного висновку суддя прийшов з порушенням норм процесуального права та не врахував наступне.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Згідно до роз'яснень, викладених в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не в праві через неподання доказів при пред'явленні позову залишити заяву без руху та повертати заявнику.

Крім того, відповідно до ст. 130 ЦПК України, суд під час попереднього судового засідання, серед іншого: уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; вирішує питання про склад осіб які братимуть участь у справі; визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання; вирішує питання про витребування доказів.

Статтею 131 ЦПК України, яка регламентує подання доказів, визначено, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Однак дані вимоги закону судом враховані не були.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи, що ухвалою від 02 лютого 2015 р. позовну заяву ОСОБА_6 залишив без руху, зокрема і з підстав не зазначення доказів, якими обґрунтовується завдана моральна шкода, не зазначення яку суму від ціни позову становить заподіяна матеріальна шкода, а яку моральна, хоча позовні вимоги заявлені лише щодо відшкодування моральної шкоди, та відсутності посилання на норми матеріального права, а ухвалою від 06 березня 2015 р., з підстав не виконання вимог ухвали від 02.02.2015 р., позовну заяву повернув позивачеві, при цьому не визнавши її неподаною, як це передбачено ч. 2 ст. 121 ЦПК України, судова колегія, беручи до уваги наведені вимоги закону, приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, як постановлена з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства підлягає скасуванню з направленням позовної заяви до районного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_6 до Катеринопільської центральної районної лікарні про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації направить до Катеринопільського районного суду Черкаської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :