Рішення № 44355335, 14.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/729/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Прокулевич В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л. І.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2015 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

27 серпня 2014 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 18.12.2007 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № SAMDN03000017894533 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_6 станом на 11.08.2014 р. має заборгованість - 139 963 грн. 05 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 70 000 грн.; заборгованість по процентам - 56 855 грн.; заборгованість з комісії за користування кредитом - 5 966 грн. 95 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 6 641 грн. 10 коп.

Виходячи з викладеного позивач просив стягнути з відповідача 139 963 грн. 05 коп. заборгованості.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 126 855 грн. боргу.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 1 268 грн. 55 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 подали на нього апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить дане рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафів та комісії, ухвалити нове рішення яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині задовольнити в повному обсязі.

На думку апелянта суд відмовляючи у стягненні штрафів та комісії, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, не врахував тієї обставини, що вони були нараховані саме впродовж останнього року, а отже за цей період вони підлягають стягненню.

ОСОБА_6, в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому зазначив, що судом не було з'ясовано, щодо строку дії картки, а також чи сплив строк позовної давності відповідно до ст. 256. ч.ч.1,5 ст. 261, ч.4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням цих обставин і факту пред'явлення позову в серпні 2014 р. та його заяви про застосування строку позовної давності.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 послався на правову позицію, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 р. у справі № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії карти ( ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. З даної правової позиції вбачається обов'язковість встановлення строку дії картки та коли закінчилася її дія.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, проте ОСОБА_6, згідно до надісланої ним на адресу суду телеграми, 11.03.2015 р. просив відкласти розгляд справи, а в подальшому, за адресою реєстрації зазначеною ним, також у апеляційній скарзі, судові повістки та телеграму не отримував, будь-яких інших засобів зв'язку чи адресу за якою він знаходиться суду не повідомив, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК України щодо добросовісного виконання своїх процесуальних обов'язків. Судова колегія вважає за можливе розглядати справу після надходження до суду відомостей, щодо виклику ОСОБА_7 до суду, здійснених у порядку визначеному цивільно-процесуальним законодавством.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_6 до часткового задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходив з того, що в судовому засіданні документально підтверджено випискою по картці, що відповідач користувався карткою до 20.09.2014 р.

В задоволенні позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по пені та комісії за користування кредитом у сумі 5 966,95 грн., штрафу в сумі 500 грн., штрафу в сумі 6 641,10 грн. відмовлено, у зв'язку з тим, що до них застосовується позовна давність в один рік, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Однак, погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії та штрафів не можна, оскільки висновки суду не відповідність обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судові рішення в повній мірі зазначеним вимогам закону не відповідає.

За положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Обґрунтовуючи підставність позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 11 серпня 2014 р. виникла загальна заборгованість за кредитом у розмірі 139 963 грн. 05 коп., яку банк і просив стягнути на свою користь.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 18.12.2007 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № SAMDN03000017894533, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 70 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту «Фінансовий» на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,8% на місяць із розрахунку 360 днів у році, що відповідає 21.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом - пункт 1 договору.

Пунктом 1 даного договору, також, визначений тип картки МС World Signia, вид картки - особиста міжнародна, термін її дії - один рік, валюта картрахунку - гривня.

Кредитний ліміт «Фінансовий» у сумі 70 000 грн.

Термін дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки. Забезпечення зобов'язань клієнта непередбачене.

Згідно до пункту 2 наведеного договору клієнт здійснює за допомогою картки операції за картрахунком, передбачені чинним законодавством і відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжними картками, які є невід'ємною частиною цього договору.

За пунктом 4 протягом всього терміну договору банк випускає клієнтові на умовах цього договору такі картки, зокрема зазначено номер картки - НОМЕР_2 UAH, строк її дії - 12/08 та дату її видачі 28.12.2007 р.

Пунктом 5 даного договору передбачено, що до карткового рахунку клієнта за його бажанням банк може відкривати доступ його довіреним особам за допомогою додаткової картки згідно з заявою клієнта. Відмітки про видачу таких карток клієнтові здійснюються в реєстрі.

Також, в договорі в розділі відмітки банку зазначено, що дозволено відкрити рахунок № НОМЕР_1 та дата відкриття рахунку 18.12.2007 р.

При оформленні договору № SAMDN03000017894533 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки від 18.12.2007 р. відповідач був ознайомлений і погодився з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на договорі.

Відповідно до заяви № 1 на надання платіжної картки довіреній особі клієнта від 19 грудня 2007 р., Банк надав ОСОБА_8, як довіреній особі, картку для розпорядження картрахунком № НОМЕР_2 (12/08). При цьому, ОСОБА_8 зобов'язалась як клієнт забезпечувати виконання довіреною особою Умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, а також зобов'язань клієнта, передбачених договором а. с. 68.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно до журналу видачі платіжних карт до договору № SAMDN03000017894533 розпочатого 25.04.2008 р., видавались наступні кредитні картки: ОСОБА_6: № НОМЕР_3 строк дії до 12/ 2010 р.; № НОМЕР_4 - до 12/2009 р.; № НОМЕР_6 - до 12/2008 р.; № НОМЕР_6 - до 12/2010 р.; № НОМЕР_5 - до 12/2010 р.; № НОМЕР_6 - 12/2011 р.; № НОМЕР_3 - 12/2012 р.; № НОМЕР_7 - 12/2011 р.; № НОМЕР_8 - до 12/2012 р.; № НОМЕР_6 - 12/2012 р.; ОСОБА_8 № НОМЕР_9 - до 12/2009 р.; № НОМЕР_9 - до 12/2010 р.; № НОМЕР_12 та № НОМЕР_11 без зазначення строку дії; № НОМЕР_9 - 12/2011 р.; № НОМЕР_10 - до 12/2012 р.

Таким чином, строк дії виданих банком та фактично отриманих ОСОБА_6 і ОСОБА_8 кредитних карток № НОМЕР_3, № НОМЕР_8, № НОМЕР_6 та № НОМЕР_10 закінчився 31.12.2012 р.

По кредитній карті № НОМЕР_8 яка діяла до 12/2012 р. останнє погашення відбулося 01.03.2013 р. (а. с. 47).

При цьому, останній платіж по картковому рахунку № НОМЕР_1, на час звернення позивачем до суду з даним позовом, був здійснений 21.05. 2014 р., в подальшому 20.09.2014 р., також, був здійснений платіж в сумі 30 грн. безпосередньо на відкритий картковий рахунок.

Відповідачем наведені кредитні операції по картковому рахунку № НОМЕР_1 не оскаржувались. Крім того, наведені факти не були спростовані відповідачем належними доказами.

До суду з даним позовом позивач звернувся 27 серпня 2014 р.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, ОСОБА_6 погодилася із його умовами, не оскаржував, у встановленому законом порядку договір, окремі його положення недійсними не визнавалися.

Враховуючи викладене та приведені вимоги закону колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом, так як вимога банком заявлена в межах трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, застосовуючи до вимог про стягнення комісії позовну давність в один рік, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не звернув уваги на те, що заборгованість за комісіями за своєю сутністю не є неустойкою, а отже до неї також необхідно застосовувати загальну позовну давність в три роки, визначену ст. 257 ЦК України.

У відповідності до п. 6.5 Умов і правил надання банківських послуг обов'язком клієнта є сплата комісії на умовах передбачених даним договором.

При цьому комісія є платою за обслуговування кредитної картки МС World Signia, яка нараховується на підставі Єдиного тарифу по особистим картковим рахунках за відкриття карткового рахунку, його щомісячне обслуговування та щомісячне обслуговування додаткових карткових рахунків.

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за період з 01.07.2012 р. по 11.08.2014 р. в розмірі 5 966 грн.95 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу суд першої інстанції виходив з того, що до даної вимоги, також, застосовується позовна давність в один рік, при цьому встановивши, що відповідач користувався карткою до 20.09.2014 р.

Судова колегія з приведеними висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по любому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. плюс 5% від суми позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Таким чином враховуючи, що строк дії кредитних карток по кредитному договору № SAMDN03000017894533 закінчився 31.12.2012 р., останній платіж по картковому рахунку № НОМЕР_1, на час звернення позивача до суду з даним позовом, згідно до наданого до позовної заяви розрахунку, був здійснений 21.05. 2014 р. (а. с. 15) та в подальшому 20.09.2014 р., а до суду з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось 27.08.2014 р., судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення штрафу.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути штраф в розмірі 500 грн. - фіксованої частини та 5% від суми позову, що становить (70 000 грн. + 56 855 грн. +5 966 грн. 95 коп.) : 100 % х 5 % = 6 641 грн. 10 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути на користь відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі131 грн.08 коп.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 правильності висновків суду першої інстанції, в частині задоволених ним позовних вимог, не спростовують і не дають підстав для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 88, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2015 року змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії та штрафів.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення комісії та штрафів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 5 966 грн. 95 коп. та штрафів в розмірі 7 141 грн. 10 коп. ( 500 грн. та 6 641 грн. 10 коп.), а всього 13 108 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 131 грн.08 коп.

В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :