Постанова № 44353285, 21.05.2015, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/245/15-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2015 року Крюківький районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Мурашової Н.В, при секретарі Омельченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення допомоги по безробіттю та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (далі КМРЦЗ), в якому просила наказ відповідача КМРЦЗ від 06.10.2014 року №НТ141006 визнати протиправним в частині призначення їй допомоги та скасувати. Зобов'язати відповідача видати новий наказ, яким призначити позивачу допомогу по безробіттю відповідно до ч. 1 ст.22 та ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Зобов'язати відповідача виплатити різницю (недоплату), що виникла внаслідок неправомірного розрахунку допомоги по безробіттю позивачу.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 було надано статус безробітного (наказ відповідача КМРЦЗ від 29.09.2014 року) та призначено виплату допомоги в мінімальному розмірі із розрахунку 544,00 грн. з врахуванням страхового стажу позивача 0,55 місяців за період зайнятості у ТОВ "Виробнича фірма "Кремінь" з 11.09.2014 року по 26.09.2014 року та підстави для звільнення, передбаченої п.1 ст. 36 КЗпП (наказ відповідача КМРЦЗ від 06.10.2014 року). Але в порушення вимог ч. 1 ст.22 та ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" при розрахунку розміру допомоги відповідач не врахував в повному обсязі страховий стаж позивача ОСОБА_1, а саме з листопада 2012 року по вересень 2014 року, коли Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджено даними персоніфікованого обліку (формою ОК-7-з, виданою УПФ). На неодноразові звернення позивача відповідач КМРЦЗ відмовив у перерахунку розміру допомоги по безробіттю з врахуванням страхового стажу позивача з листопада 2012 року по вересень 2014 року. А тому ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.03.2015 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про призначення допомоги по безробіттю та зобов'язання вчинити дії - залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, а саме Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі УПСЗН), Управління Пенсійного фонду України у м. Кременчуці Полтавській області (далі УПФ).

Представник відповідача КМРЦЗ в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 Повідомив, що при розрахунку розміру допомоги КМРЦЗ було враховано страховий стаж ОСОБА_1 0 місяців за останні 12 місяців, що передували реєстрації (а саме 0,55 місяців за період зайнятості у ТОВ "Виробнича фірма "Кремінь" з 11.09.2014 року по 26.09.2014 року) на підставі даних персоніфікованого обліку, отриманих з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, який ведеться Пенсійним фондом. Й з дотриманням вимог ч.2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_1 було призначено допомогу в мінімальному розмірі, як особі, яка протягом 12 місяців, що передували реєстрації як безробітної має страховий стаж менше 6 місяців. В період з листопада 2012 року по вересень 2014 року, коли УПСЗН за ОСОБА_1 сплачено страхові внески з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за позивача не було сплачено страхові внески на випадок безробіття, а тому цей період не може бути враховано при розрахунку страхового стажу для виплати допомоги з безробіття. З огляду на наведене просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Представник третьої особи УПФ в судовому засіданні пояснив, що відповідно до п.6 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011 року "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб" в період з листопада 2012 року по вересень 2014 року УПСЗН сплачено за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 33,2 % - розмір внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття страхові внески не сплачувались. Тому з дотриманням ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" цей період правомірно не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 на випадок безробіття.

Представник третьої особи УПСЗН в судовому засіданні пояснив, що за ОСОБА_1 було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з листопада 2012 року по вересень 2014 року в порядку та розмірах, встановлених п.13 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000 року в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закону України N 1533-III), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ( 2464-17 ), кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

В ст.4 Закону України N 1533-III, встановлено перелік осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття. Так, Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

В даному переліку осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, не зазначено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

Порядок обчислення страхового стажу на випадок безробіття врегульовано ст. 21 Законом України N 1533-III.

Так, Страховий стаж на випадок безробіття - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. А саме період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування станом на час надання статусу безробітної ОСОБА_1 мала за останні 12 місяців, що передували реєстрації її як безробітної, страховий стаж на випадок безробіття 0 місяців, а саме 0,55 місяців за період роботи у ТОВ "Виробнича фірма "Кремінь" з 11.09.2014 року по 26.09.2014 року. (а.с. 13, 49-50).

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 навчалася в Полтавському національному технічному університеті ім. Ю.Кондратюка (диплом магістра TAN47172386 від 30.06.2014 року) та в період з 11.09.2014 року по 26.09.2014 року працювала на посаді інженера ТОВ "Виробнича фірма "Кремінь", звільнена Наказом №8-к від 26.09.2014 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП. (а.с.9).

Як встановлено в судовому засіданні в період з листопада 2012 року по вересень 2014 року, ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже не перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не перебувала у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності. Цей факт підтверджено змістом позовних вимог ОСОБА_1, поясненнями в судовому засіданні представника позивача, копією трудової книжки ОСОБА_1, листами УПСЗН №07/7222 від 31.12.2014 року, №2881 від 24.05.2013 року, формою ОК-7-з, виданої 18.12.2014 року УПФ.

Відповідно до законодавства, Період отримання особою допомоги по утриманню дитини до досягнення трирічного віку не є періодом відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відпустка - це встановлена Законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати із збереженням місця роботи (посади) за працівником за цей час.

В Законі України "Про відпустки" встановлено державні гарантії права на відпустки, визначаються умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до соціальних відпусток (ст.4 Закону України "Про відпустки").

Статтею 21 Законом України N 1533-III врегульовано включення до страхового стажу на випадок безробіття саме періоду перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто під час перебування у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" N 2811-XII від 21.11.1992 року з внесеними змінами (далі Закону України N 2811-XII), встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. А тому Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом, та регулюється Основами Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998 року з внесеними змінами.

Таким чином зі змісту ст.4, ст.21 Закону України N 1533-III, вбачається, що період отримання особою допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку не зараховується до страхового стажу на випадок безробіття, оскільки особа не підлягала відповідному страхуванню на випадок безробіття (виключення, коли особою самостійно щомісяця сплачено внески на страхування на випадок безробіття).

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України N 1533-III, Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

За Постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття №327 від 12.04.2012 року "Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю", мінімальний розмір допомоги по безробіттю для осіб, зазначених у ч.2 ст.22 Закону України N 1533-III складає 544,00 грн.

З огляду на наведене суд вважає правомірними дії відповідача КМРЦЗ по призначенню ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі з врахуванням її страхового стажу на випадок безробіття та причин звільнення.

Суд критично відноситься к доводам позову про те, що ОСОБА_1, отримуючи допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку була платником єдиного внеску, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року N 2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону України N 2464-VI), а тому цей період повинен бути включений до страхового стажу на випадок безробіття.

Так, відповідно до п.13 ч.1 ст. 4 Закону України N 2464-VI особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - є Платниками єдиного внеску.

В ст.7 Закону України N 2464-VI встановлено Базу нарахування єдиного внеску.

Так, Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону (тобто установи, організації, які виплачують особам допомогу по утриманню дитини до досягнення нею трирічного віку), - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 10, 12, 13 та 14 частини першої статті 4 цього Закону (тобто осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011 року "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб" (178-2011-п), але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ст.8 Закону України N 2464-VI Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. ст.ст.8-10 Закону України N 2464-VI та Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011 року "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Єдиний внесок нараховувався у розмірі 33,2% суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації. Утримання із цього виду доходу застрахованої особи не проводяться.

Відповідно до абз 2 ч.6 ст. 8, ч.18 ст.8 Закону України №2464-VI в редакції чинній з 08.07.10 року і на момент виникнення спірних правовідносин, Єдиний внесок для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини першої статті 4 цього Закону), тобто в тому числі установ, організацій, які виплачують особам допомогу по утриманню дитини до досягнення нею трирічного віку, встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної абзацом другим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. та спрямовується на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).

В п.13 ч.1 ст. 11 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до довідки ОК-7-з, виданої УПФ, в період з 19.11.2012 року по 30.06.2014 року за застраховану особу ОСОБА_1 було сплачено страхувальником УПСЗН єдиний внесок в листопаді - грудні 2012 року в розмірі 1581,2 грн., в тому числі для пенсії - 1581,2 грн., в січні - грудні 2013 року в розмірі 13835,00 грн., в тому числі для пенсії 13835,00 грн. За застраховану особу ОСОБА_1 було сплачено страхувальником УПСЗН єдиний внесок в січні - вересні 2014 року, а також ще й страхувальником ТОВ "Виробнича фірма "Кремінь" в вересні 2014 року в розмірі 11626,36 грн., в тому числі для пенсії 11626,36 грн. (а.с.18).

Це додатково підтверджує, що за період отримання ОСОБА_1 допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку з листопада 2012 року по вересень 2014 року за неї сплачувався єдиний внесок лише для призначення пенсії, та не сплачувались страхові внески на випадок безробіття.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачувала самостійно страхові внески на випадок безробіття.

Таким чином період отримання ОСОБА_1 допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку з листопада 2012 року по вересень 2014 року не може бути включено до страхового стажу на випадок безробіття, оскільки в цей час за неї не було сплачено відповідні страхові внески на випадок безробіття.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України у м. Кременчуці Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення допомоги по безробіттю та зобов'язання вчинити дії.

Керуючись ст.ст. 6 - 14, 17, 69 - 71, 158 - 163, 171 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України у м. Кременчуці Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення допомоги по безробіттю та зобов'язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання постанови у повному обсязі, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.