Ухвала суду № 44351814, 22.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/7636/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/562/15 Категорія: 46 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі Вергуну Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання договору житлового найму, визнання відповідачів такими, що втратили право на житло, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом. Вказувала на те, що 12 травня 2003 року з її згоди у квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумної власності їй та третій особі у справі, була прописана тимчасово до 31 грудня 2003 року відповідач ОСОБА_3 30 січня 2004 року з її згоди за договором за №31 найму житлового приміщення у будинку, що належить громадянам на правах особистої власності (далі - договір найму), виданим начальником ЖЕК № 1 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані у вказаній квартирі постійно, але з листопада 2003 року вибули на інше постійне місце проживання в м.Київ. Вважає, що оскільки згідно зі ст. 167 ЖК України, договір найму є розірваним з дня вибуття відповідачів, належних відповідачам речей немає, останні добровільно виписуватись не бажають. Просила позов задовольнити, постановити рішення про розірвання договору житлового найму від 30 січня 2004 року, визнати відповідачів такими, що втратили право на житло у кв. АДРЕСА_1.

25 лютого 2015 року рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить дане рішення суду скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час розгляду справи не навів передбачених законом підстав для визнання такого договору недійсним, оскільки позивач не довела, що відповідач ОСОБА_3 надала свою згоду на дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи позивача. Позивач не надала суду доказів того, що вона як співвласник квартири, попередила відповідачів про наступне розірвання договору найму від 30 січня 2004 року за три місяці.

Такий висновок суду є правильним.

Відповідно до ст. 158 ЖК України, наймач користується жилим приміщенням у квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником квартири і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконкомі місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

Згідно ст. 159 ЖК України, предметом договору найму в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, може бути як ізольоване, так і неізольоване жиле приміщення (кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом), а також частина кімнати. Не можуть бути самостійним предметом договору найму приміщення, непридатні для проживання (підвали тощо), а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора та ін.). Жиле приміщення здається наймачеві на визначений строк або без зазначення строку.

Судом встановлено, що 25 березня 2003 року між позивачем як наймодавцем та відповідачем ОСОБА_3 як наймачем було укладено строковий безоплатний договір найму житлового приміщення, що складається з 1 кімнати житловою пл. 8,9 кв. м., до 01 червня 2003 року в квартирі АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 лютого 1995 року є у спільній сумісній власності позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 (а. с. 8, 10).

24 червня 2003 року між тими ж сторонами, у зв'язку із закінченням дії попереднього договору, також було укладено строковий безоплатний договір найму житлового приміщення, що складається з 2 кімнат житловою пл. 18,7 кв. м., до 31 грудня 2003 року у вказаній квартирі (а. с. 11).

У зв'язку із закінченням дії попереднього договору 30 січня 2004 року було укладено наступний безстроковий та безоплатний договір найму житлового приміщення, що складається з 1 кімнати житловою пл. 17,9 кв. м., у вказаній вище квартирі (а. с. 9).

Як встановлено судом першої інстанції та випливає із копії договору, що міститься в матеріалах справи, при укладанні договору найму жилого приміщення від 30 січня 2004 року сторони погодили усі істотні умови такого договору у тому числі і строк його дії, який є в даному випадку є безстроковим, у зв'язку з чим дія даного договору не є припиненою.

Стаття 167 ЖК України передбачає, що наймач жилого приміщення в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, вправі за згодою членів сім'ї в будь - який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. Тобто, ч. 2 ст. 167 ЖК України встановлює випадок, коли розірвання договору відбувається автоматично в силу закону з дня вибуття наймача.

Статтею 168 цього Кодексу передбачено, що укладений на визначений строк договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем.

Дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.

Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку (квартирі), а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, довідка за № 002 - ІМТ від 27 квітня 2005 р., що міститься в матеріалах справи видана ТзОВ "ІМТ", якою позивач підтверджує вибуття відповідачів із винайманого приміщення, не є достатнім доказом такого факту вибуття, оскільки в тексті самої довідки не визначено де саме перебуває на час виконання своїх обов'язків ОСОБА_3 Крім того, дана довідка не стверджує факту укладення між останньою та товариством безстрокового трудового договору.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано доказів і про те, що ним було попереджено наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Отже, оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на його законність, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов»язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів, в сумі 360 ( триста шістдесят ) грн. за реквізитами: одержувач коштів УДКСУ у м. Луцьку, 22030001, код одержувача 38009628, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, код банку (МФО) 803014, рахунок одержувача 31212206780002.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :